Живемо у ритмі подій
ПОЛІТИКА

Андрій Садовий: “Економічні підрозділи СБУ та поліції “кошмарять” бізнес”

Очільник Львова зізнався, коли востаннє давав хабара та як планує боротися з корупцією
15:26, Вт, 08 Січ 2019 Мар'яна Галькович

Ми поспілкувалися з міським головою Львова та кандидатом у президенти України – Андрієм Садовим. Поговорили про зроблене минулого року у Львові та  про плани на 2019, а також про гроші, корупцію та цілі.

Чим живе Львів

Пане Андрію, які підсумки 2018 і з чим мерія почала 2019?

Головна задача влади – не заважати людям, люди самі все зроблять. Міський голова – це стратег, який визначає напрямок руху міста. От ми собі поставили задачу в 2017 році суттєво змінити ситуацію з громадським транспортом: ми інвестували 800 мільйонів гривень, купили 150 автобусів. І коли вони всі вийдуть на маршрути, ви побачите зміни, очікувані давно. Плюс, вже відбувся тендер по тролейбусах і перемагає завод “Електрон” – це 50 тролейбусів, які вони будуть робити. Вже на фінальній частині співпраця з Європейським інвестиційним банком: ще один проект, який стосується 100 автобусів і ще порядку 10, здається, трамваїв. І ми ведемо перемовини з Міжнародною фінансовою корпорацією, яка готова профінансувати випуск 100 електробусів. Це взагалі буде хіт. Таким чином, будемо мати повне домінування комунального транспорту, це означає контроль над якістю послуг. Плюс електронний квиток, який плануємо цього року перевести в активну фазу. Тобто, громадський транспорт, як кейс, буде закритий.

Може бути таке, що згодом АТП-1 витіснить приватних перевізників?

Мені це невигідно. Якщо вони будуть мати якісний транспорт і будуть надавати якісний сервіс, то нехай працюють. В нас інша проблема ще є: мало того, що треба ще автобусів купити – ще водіїв потрібно знайти.

Читайте також: Від скандальних забудов до транспортного колапсу: головний архітектор Львова про «наболіле»

Я дуже приємно задоволений, що нам вдалося пройти левову частину дороги по будівництву заводу: провели два етапи тендеру, ми очікуємо вже фінального рішення ЄБРР десь у лютому по назві компанії, яка буде будувати. Це буде один з перших заводів в Україні. Думаю, що швидко буде оголошений тендер на рекультивацію полігону, тому що першочергові етапи зроблені нормально, почалася вже дегазація. В кожному напрямку є речі, за які я гордий.

У 2018 році ми додатково відкрили 1000 додаткових місць в садочках і на 2020 рік вже вийдемо з нульовою чергою. Ми підтримуємо приватні садочки, даючи 30% фінансування на кожну дитину. І тут, власне, є синергія, тому що є батьки, які хочуть давати дитину тільки в приватний садочок. 

Яке найбільше недопрацювання?

Те, що ми не почали роботи по вулиці Шевченка, не почали ремонт площі Двірцевої, не почали ремонт вулиці Бандери. Я не очікував такої великої дискусії серед громадськості, скільки камінчиків має залишатися. Рік часу пішов на ту дискусію, але вже допроектовуємо. Мій жаль в тому, що я хотів ці роботи розпочати у 2018 році, а вони почнуться у 2019. Можливо це вплине на якість.

Пане Андрію, які у Вас стосунки з Олегом Синюткою?

Робочі. Поза роботою у мене з ним немає і ніколи не було ніяких стосунків.

В одному зі своїх останніх інтерв’ю Ви кажете, що Порошенко ревнивий до своїх підлеглих, а Ви?

Я до своїх колег є прискіпливий. Я вимогливий, але з іншої сторони довіряю. Можу пробачити раз, два, але третій раз вже не пробачаю. Насправді, на помилках ми також вчимося, але коли людина системно починає робити помилки, тоді треба їй дякувати.

Читайте також: «Нові маршрутки, збільшення їхньої кількості, чистота – усе буде, але після підняття тарифу», – голова Асоціації перевізників Львівщини

Яка Ваша найбільша ціль?

Для мене сьогодні велика ціль – збудувати успішну державу. Хіба може бути щось крутіше для менеджера, для керівника, для політика? І я вважаю, що це можливо, враховуючи цей потенціал, який ми маємо в Україні.

Фактично, ця країна після здобуття незалежності знаходиться в окупації. Олігархи, феодали окупували країну і висмоктують з неї всі ресурси. 0,1 відсотка можновладців контролюють всю країну, тому люди є бідні – в кожного з нас забирають з кишені гроші, забирають майбутнє дуже часто.

Коли ми говоримо про боротьбу з корупцією, не можна побороти в країні корупцію, якщо її очолюють перші керівники держави. Петро Олексійович прекрасно поінформований про те, що відбувається і якби він захотів це припинити – це було би зроблено елементарно. Але це не робиться, а значить це вигідно.

Коли востаннє давали хабара?

Я би не називав це хабар. Пам’ятаю, коли прийшов з армії і мені треба було в паспорті мати візу для поїздки в Польщу, то я мусів якось домовлятись. Щось дарував тоді. А як міський голова, то ніколи не робив такого. Стараюсь не бути чинником, який це розвиває.

А чи є хабарництво у міськраді зараз?

Чисто статистично, думаю, що напевно так. Якщо брати статистику, то завжди є люди, які беруть. Я не думаю, що є місто чи міська влада, де немає таких фактів. Якщо ми їх виявляємо, то автоматично виганяємо з роботи. Без дискусій. У нас немає покарань за хабарництво в Україні. Тебе можуть лише вигнати, якщо є підозри, що людина нечесна на руку.

Як Ви боретесь з хабарниками та чи були такі випадки протягом останніх років?

Просто говорю: “Пиши заяву і до побачення”. За останній рік не було таких випадків, але загалом у роботі траплялися. Я навіть почав свою роботу…у нас був один заступник керівника району і він був спійманий на хабарі. Тоді кримінальну справу закрили і через декілька місяців він повернувся на роботу.

Президентські амбіції

Якщо ти сам не очолюєш корупцію, то ти можеш її побороти. Для цього треба на посади брати людей, які мають нульову толеранцію до корупції. Наприклад, якщо б ми мали на посаді генерального прокурора Оксану Сироїд, то не треба би було змінювати законодавство, щоб прокурор працював без вищої юридичної освіти. Я вірю в її чесність. Не було би цієї клоунади. Це саме стосується судової системи. Коли керівники держави пробують “гнути” суддів до того, щоб вони приймали ті чи інші рішення і вони йдуть на зговір, тоді ти вже не можеш мати інший  вплив, що не беріть хабарів. Вони беруть і говорять, що ми вас слухаємо і не заважайте нам заробляти. Риба гниє з голови. Це саме стосується поліції. Рідко яка справа доходить до фіналу. Дуже часто в тих коридорах все губиться. Немає політичної волі. Наша корупція специфічна. Домінантом є політична корупція, а у парламенті одиниці людей, які приймають рішення. Дуже часто ці люди працюють як робітники, а їхні боси сидять поза межами  парламенту. І через політичну корупцію вони отримують прибутки. 95% всіх українських партій – власність олігархів і феодалів. Раби ходять на роботу. Такі реалії.

Читайте також: Юлія Гвоздович: Багато людей навіть не здогадуються, скільки всього вони можуть зробити, не будучи депутатами

То як боротися з такими реаліями?
Якщо говорити загалом про наше бачення мінімізації корупції, то тут цікаву ідею озвучив Соболєв.  Згідно чинного законодавства можна порушити кримінальне провадження проти будь-кого. Хтось дав покази, що людина є  нечесною і це можна дослідити. В рамках цього дослідження чиновник, якщо не зможе пояснити, як він придбав будинок, машину чи інші майнові цінності, то їх можна конфіскувати. Щоб 25% коштів, які можна вилучити від конфіскації, витрачати на підтримку соціальних активностей: лікарні, школи, допомагати бідним людям. Щоб всі українці були зацікавлені в тому, щоб виявляти корупціонерів.

Другий чинник – максимальна цифровізація. Треба обліковувати всі процеси. Та ж сама митниця. Елементарно: є товар – з польської сторони виїжджає, а по документах в Україну не в’їжджає. Питання: що треба зробити? Потрібно робити спільний контроль, або  синхронізувати інформацію. Але її немає. Чому? Ми на цьому губимо приблизно 100 мільярдів гривень. Бюджет не витримує і кошти йдуть по приватних кишенях. Держава втрачає ще один бюджет країни через корупцію, плюс, це створює внутрішню недовіру.

Близько 50% економіки країни перебуває у тіні. Податкова шкала є надто великою. Є економічний термін шкала Лаффера, який дослідив, що є оптимальні податки,  які люди будуть платити. Якщо ви зробите їх більшими, то вони просто не платитимуть. Має бути оптимальний чинник.

Податки – це проблема. Який варіант Ви придумали?

Я пропоную, щоб ми почали переходити до податку на невиведений капітал замість податку на прибуток. Для чого це потрібно? Коли є податок на прибуток, то завжди податкова має зауваження чи правильно ти на витрати відніс ті чи інші речі. Завжди можна тобі виставляти претензії, акти, а потім на листочку пишуть скільки маєш дати готівкою. А коли податок на невиведений капітал – все, що ти інвестуєш “ок”, якщо забираєш кошти – платиш податок. Це дало позитивний ріст у Грузії, Естонії та Латвії. Потрібно позакривати економічні підрозділи в СБУ та поліції, тому що вони “кошмарять“ бізнес. Податкова розглядає бізнес, як ворога, з яким треба воювати.

Хто спонсорує вашу кампанію? Чиї це бігборди з текстом”Наступний/Наступ” і що Ви хочете цим сказати?

Це громадська організація “Самопоміч”, яка має прихильників, які сплачують туди певні кошти. За них ця реклама і фінансується. Наша ідея і моя в тому числі. Наступ на корупцію, на хамство, на байдужість. Наступ, щоб ми мали краще життя.

Читайте також: Від гастрономічного до культурного: яким насправді є туризм у Львові?

З яким гаслом йдете на президентські вибори?

Саме зараз. Треба перемагати. Ніхто в світі не поважає еліту України, яка грабує власний народ. Так роблять тільки окупанти.

Скільки взагалі плануєте витратити коштів?

Це залежить від того, скільки я зможу залучити коштів. Фактично, після реєстрації,  посвідчення (кандидата в президенти – ред.), я думаю, отримаю всередині тижня і зможу відкрити виборчий фонд і буду звертатися до всіх небайдужих, щоб вони допомогли мені з фінансуванням виборчої кампанії. У нас є багато членів партії, у нас є багато прихильників. Кожен, хто скільки може: хто 10 гривень, хто 100, хто 1000. Партія “Самопоміч” заплатила 2,5 мільйони гривень. Мої особисті кошти будуть поступово витрачатися. Навіть розглядаю продаж частини акцій нашого сімейного бізнесу.

На час передвиборчої кампанії, ви йдете у відпустку. Скільки вона триватиме і за чий рахунок?

Відпустка за мій рахунок. Як міський голова, я маю обмежений термін відпустки. Лютий, березень і, дай Бог, квітень я буду займатися поїздками по Україні. Це буде надзвичайно цікаво для мене:більше пізнати свій рідний край. Працюючи міським головою, ти сконцентрований більше на місті і не маєш фізично часу.

І останнє: як ставитеся до легалізації зброї?

Я би хотів, щоб ця тема мала широке обговорення в суспільстві. І, можливо, навіть винести це питання на загальноукраїнський  референдум. Воно є важливе, тому що ми воююча країна. В нас, ще в радянські часи, була чітка норма, що насильство може бути лише зі сторони держави – це правильно, але коли сьогодні з’являється море різних парамілітарних структур і коли бандити мають зброю, яку хочуть, а прості люди себе не мають чим захистити, тоді є питання: як батько має захищати своїх дітей?

Усі фото – Орест Дрималовський.

Найбільше читають:

Нове на сайті: