Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Українська вишивка ще здивує світ,- Роксоляна Шимчук

У що одягались наші предки з приходом Різдвяних свят? Куди особливо ретельно чепурились українки? Чому у зимових сорочках найбільше оздоблювали рукави? Як оцінювали статус дівчини за її прикрасами?Розповідає Роксоляна Шимчук – українська майстриня ювелірства, дизайнерка жіночого одягу, авторка експозиції стародавнього автентичного одягу.
16:10, Чт, 03 Січ 2019 Вікторія Гогой
"Василина. Львівщина. 10-20 роки ХХ століття" . Сам стрій можливо з Покуття. Світлину надала: Веретельник Стефанова

Традиційне українське вбрання здавна вирізнялось своєю різнобарвністю. Одяг людини залежав від пори року, соціального стану, природо-кліматичних особливостей місцевості тощо. Також по-різному українці одягались на свята і на кожний день. Носіння вишиванки становило цілу культуру.

Наддністрянка. Фото Й. Щербецького. 30-ті роки 20-го ст

«Сорочки дуже відрізнялись у різних регіонах, навіть село від села різнилось. – розповідає етнографиня Роксоляна Шимчук, – Тому в одних областях важко було спостерігати вишиванки, які одягали конкретно на Різдво або Великдень. З іншого боку були й місцевості, у яких такі сорочки були.

Читайте також: Домажир: як і від чого на Львівщині рятують бурих ведмедів

Нижнє Покуття. Дівчата в святкому вбранні з Уніжа. (суч. Городенківський р-н, Івано-Франківської обл, Україна). Світлина Юліана Дуткевича 1880 р.

Наприклад, у мене є дві вишиванки з одного села – Серафинці. Це видно по їхній стилістиці, крою. Проте одна з них переважно вишита зірками, а інша – рослинним орнаментом. Тому можна припустити, що перша могла призначатись для святкування Різдва, друга – для Зелених свят чи Пасхи. Ми говоримо про початок ХХ століття. Бо якщо брати сорочки того самого села ХІХ століття, там вже такої різниці немає. Тоді просто святковими були багаті та красиві сорочки, із вишивкою на весь рукав».

Фото – Гуцулка 1908 р. Етно-галерея Роксоляни Шимчук

Чепурилися українки під час великих свят передусім до церкви. Адже вона була не лише священним місцем, куди ходили молитись, а й осередком, де збиралося все село. Проте на Різдво вишиту сорочку, все-таки, краще роздивитись можна було у хаті:

«Наверх в залежності від погодних умов одягався ще кожух, сердак або кептар. Вони теж були різними – з більшою вишивкою – святкові, були й для роботи. Тому зимові сорочки часто дуже гарно оздоблені по рукавах, адже ймовірність того, що жінка зніме кептар, була дуже малою. Його носили навіть в хаті, бо та не опалювалась. Зрештою, зверху це ще прикривалось намистом, коралями. Тому дуже часто грудна вишивка є більш скромною, ніж на сорочках, які шилися на літо».

Читайте також: 100 років: на Львівщині живе вогнеборець-довгожитель

“Гуцули” 1880-ті. Фотографічний заклад Юліуша Дуткевича в Коломиї.

Мати гарну вишиванку не було дешевим задоволенням. У деяких регіонах вишивали весільну сорочку, а пізніше молодиця вдягала її на великі свята. Було й таке, що тримали шлюбну сорочку на смерть, щоб постати у ній перед Богом.

Гуцули. Світлина Юліана Дуткевича 1871-1886 рр. Фотоательє в Коломиї.

Вбрання також відрізнялось залежно від віку особи, повідомляє майстриня:

«Дівчата носили сорочки з вишивкою на весь рукав. Старшим жінкам не пасувало носити такі. Так само і вінки та стрічки були привілеями дівчат. Жінки мусили ходити тільки з покритою головою. Вони носили намітки (перемітки)».

Читайте також: Дмитро Кражан: Як 23-річний львів’янин став срібним призером Кубка світу із бодібілдингу

Фото – Західне Поділля, Заліщицький повіт, 1934 р. — в Етно-галерея Роксоляни Шимчук

Аксесуари відігравали важливу роль у створенні святкового образу. Адже не лише по сорочці, а й по кількості прикрас на шиї оцінювали статус родини. Від цього часто залежало, чи вдало дівчина вийде заміж.

Західне Поділля. Тернопільська обл., Борщівський район, с.Білівці.
Олекса та Василина Григорів.
Орієнтовно 1930 рік.

«На Різдво наряджалися. – оповідає Роксоляна Шимчук, – Було чимало кольору, коралів. Хто скільки міг, стільки й на шию надягав. Дуже популярними були дукачі різного типу. Склом та камінцями оздоблювали дукачі на Центральній та Східній Україні. На Західній носили згарди, шелести, дукачі (багато), венеційське скло. Бідніші люди переважно надягали на шию срібну монету, оздоблену камінчиками чи склом, або просто нанизували велику кількість монет.

Покуття, с. Ясенів-Пільний (Городенківський район, Ів.-Франківської обл.). Світлина Юліана Дороша, 1930-ті.

Багаті ж люди часто чеканили різні релігійні сюжети: Стрітення, Воскресіння, народження Христа».

Фото – Молода пара с.Голови Верховинського району,1950-60роки.Колекція Івана Тимінського. Етно-галерея Роксоляни Шимчук

У сучасній Україні носити вишиті сорочки та автентичні прикраси – модно. Їх одягають не лише під час святкування національних свят, а й на випускний, весілля, вінчання тощо. Різноманітна вишивка прикрашає навіть буденний одяг: від блузок до джинсів, закінчуючи різними аксесуарами. Роксоляна Шимчук, відома дизайнерка, вважає, що попри бум вишивки на теперішній момент, пов’язаний з розквітом національної свідомості, її культура суттєво знищена:

«Вишивка втрачає свою глибоку естетику. Я завжди кажу: «Не все гарне, що вишите». Сорочка може бути скромною, не дуже зашитою, але в той же час гарною та смачною, високоестетичною. А може бути з вишивкою на цілий рукав, груди і так далі, і не мати родзинки, тої великої естетики сорочки, яку відчували наші батьки. Сьогодні у нас це поступово відроджується. Я працюю з багатьма дизайнерами і вже переконалась: хто має якісь базові знання, відчуття давнього, ті роблять новітні речі дуже цікавими, стильними. Хтось цього відчуття не має і тулить вишивку, аби тулити. Візьмуть пішви з подушок, понашивають на рукави і думають, що то вишита сорочка – це неправильно.

Читайте також: Наркотики, проституція, СНІД: відверта історія львів’янки, яка почала життя заново

Покуття, c. Ясенів-Пільний (Городенківський район). Світлина Юліана Дороша, ~ 1930 ті.

Зараз ми спостерігаємо відродження вишивки. Тільки починають люди розуміти, що таке українські вишивка, одяг, стрій, прикраси. Звичайно, що у ХХІ столітті вони мусять бути цілком іншими – сучасними, гарними. Відомі дизайнери світового рівня настільки захоплюються автентичним одягом, що вони зробили низку колекцій на основі автентики Східної Європи. У багатьох з них домінуючим є український стрій. Тому що люди відкрили для себе Україну, хоч не на широкий загал. Українська вишивка ще здивує світ. Неодноразово».

Рівенська обл., Здолбунівський район, с.Коршів.
Кін.30-х років ХХ ст.
На стільці – Людмила Панасівна Ящук (за чоловіком – Ковальчук).

Все частіше у колекціях відомих дизайнерів та ювелірів можна побачити автентичні українські намиста за зразками початку минулого століття. Мода на українське – на піку популярності.

Група гуцулів з села Устеріки. Світлина Юліуша Дуткевича 1880 рік.

«Смішно зараз закликати наших жінок носити 5 кіль коралів собі на шиї по маршрутках. – вважає майстриня ювелірства Роксоляна Шимчук, – Я займаюся дизайном жіночих прикрас в українському автентичному стилі. Вони є на різний смак, на різні потреби. Є на щодень. Є речі на одну ниточку, є на всі груди. Але вони відрізняються. У ХХІ столітті ми – інші. У нас світ ширший. Ми більше бачимо чужі культури. У нас ритм і стиль життя цілком інші. Я наскільки можу пропоную українську естетику адаптованою до сучасних умов життя. Зараз це ціла течія, є багато гарних майстрів, які дивують, мають свій стиль, почерк. Це дуже приємно. Бо якщо мистецтво вишивки і народних прикрас розвивається, значить це явище як таке існує, живе, росте і захоплює свої території».

Читайте також: Як у Львові працює найбільша в Україні лабораторія 3D друку

Усі фото надала Роксоляна Шимчук

Найбільше читають:

Нове на сайті: