Живемо у ритмі подій
МІСТО

40 днів свободи: про що у Львові говорив звільнений з полону моряк

Андрій Оприско – один з 24 моряків, які були у російському полоні
12:30, Нд, 13 Жов 2019 Юлія Василина
Фото: Galnet

25 листопада 2018 року українські моряки прямували до порту Маріуполя. У районі Керченської протоки на три українські кораблі напали російські силовики – малі броньовані артилерійські катери «Бердянськ» і «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни Капу». Російські прикордонники обстріляли українські кораблі і поранили трьох моряків. Тоді у полон потрапило 24 моряки.

Спершу полонених тримали у Криму, а потім пепребували у російських СІЗО. Чоловіків не відпускали і весь цей час продовжували їм термін арешту. 7 вересня відбувся обмін 35х35 – українських моряків і політичних в’язнів Кремля обміняли на росіян, яких підозрювали у скоєнні злочинів.

Серед тих, хто повернувся в Україну з російського полону був і моряк, моторист-електрик МБАК «Вишгород» Андрій Оприско. Родом він зі села Надітичі Миколаївського району. Напередодні чоловік зустрівся з львів’янами. На зустрічі була й кореспондентка Galnet. Ось декілька цитат зі зустрічі:

1.Досить бути толерантними. Ми були толерантними 300 років, а то й більше. Толерантність видумали ті, хто хоче нам сісти на шию. Ми повинні бути просто сильними. Тоді нас будуть поважати і ми будемо диктувати свої умови. Нас питали, як ми себе у «Лефортово» вели. Здоровалися до в’язнів «Слава Україні» і співали «Ще не вмерла Україна». Ми зараз сильні як ніколи. Ми маємо співпрацювати і з НАТО, і з ЄС. Але в першу чергу треба надіятися на самих себе.

2.25 листопада 2018 року все почалося о 5 годині ранку і до 22 години ми Чорноморський флот водили за ніс. Кораблів було багато, але зупинити вони нас не могли. Більше того росіяни протаранили власний корабель і зробили велику пробоїну у ньому. Тоді по нас випустили 1200 набоїв і не попали.

Читайте також: Томос не для усіх? Де на Львівщині досі функціонують церкви Московського патріархату

Фото: Galnet

3.У Керчі нас найперше привели в одне приміщення на їхньому кораблі. Ми подивлися одне на одного і почали сміятися. То охоронці стукали, щоб ми були тихіше. Для них то було дивно, як ми в такій ситуації ще можемо жартувати і сміятися. Для нас то була цікава пригода.

4.Приємно, що держава не забуває і нам дають нагороди. Так і має бути. Але нагороди – це не головне. Це лише бонус.

5.На різних патріотичних святах часто кажуть: «День загибелі…». Стоп. Досить плакати. Ми є сильна нація. Нам не треба згадувати наші поразки. Досить тої рабської психології. Ми на сьогоднішній день сильна і самодостатня нація, яка може гори перевернути.

Фото: Galnet

6.У полоні в нас був розписаний графік. Треба було рухатися, щоб підтримати м’язи у робочому стані. У нас була прогулянка у камері 4х2 метри. То за той час я пробіг 400 кілометрів. Кожного дня пробігав 1-3 кілометри. Віджимався. Присідав. Ми не були пригнічені. Коли приїхали додому, то психологи хотіли нас реабілітувати. Та ми самі могли їх реабілітувати.

7.Я дуже хотів би, щоб доробили крейсер «Україна», бо він стоїть і гниє. Якщо він стоятиме хоча б біля острова Зміїний і вийде в море, то Росія не посміє до нас підійти. Тому що він змінює розстановку сил у Чорному морі. Україна має виходити не те що у Чорне море, але й у Світовий океан.

Вже 18 листопада Андрій заступає на службу в Одесі. Який корабель йому дістанеться ще не знає. Каже: головне, що знову побачить море.

Читайте також: Садибу конфіскували, а власник вчинив самогубство. Львівські дослідники знайшли красивий будинок зі сумною історією

Позначки:
моряк полонені

Найбільше читають:

Нове на сайті: