Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Розірвала шлюб і відмовилася від заможного життя: 6 фактів про Марію Заньковецьку

85 років тому, 4 жовтня  1934-го року померла геніальна акторка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть Марія Заньковецька
16:09, Пт, 04 Жов 2019 Ольга Головчин
Фото: photo-lviv.in.ua

Марія Заньковецька все життя займалась українським театром, який у той час переслідувала Російська імперія.  Таких гонінь зазнала і українська мова, і книжка, і друк – загалом українська культура. Марія Заньковецька також переживала з театром не кращі часи, адже життя на колесах з постійними переїздами, з необхідністю при цьому не лише грати вистави, але й ще робити нові були не з найпростіших.

«Марія Заньковецька – артистка поцілована Богом. Не маючи акторської школи, підготовки. Покладаючись виключно на власний талант, а потім уже на досвід, на роботу з партнерами, на самостійну працю. Але провідною ланкою у її історії, звичайно, був талант, цей творчий нурт», – коментує Galnet театрознавиця  Мирослава Оверчук.

Також фахівчиня  розповіла нам найцікавіші факти із життя та творчості Марії Заньковецької.

«Мобільна психіка»

Я вважаю, що вона була настільки професійна. В акторському розумінні у неї була мобільна психіка. Бувало, що вона могла стояти за кулісами, чекаючи на свій вихід і розмовляти із колегами на відсторонені теми, але коли вона чула будь-яку репліку чи звук, які передують її виходу, вона миттєво відключалась від розмови, виходила на сцену в такому стані, що через декілька хвилин у залі люди і плакали. Були випадки, що глядачам ставало млосно від такого рівня страждання, емоційної напруги, який вона могла зі сцени передати. Їй достатньо було вийти на сцену, нічого ще не роблячи. Просто вийти і стати, і на неї була звернена увага усього залу. Сама її постать променіла енергією.

Читайте також: У Львові відновлять кінотеатр, якому більше 100 років

Маленька, але мужня

Українські жінки завжди жили в складних життєвих обставинах і з великим навантаженням. Заньковецька ж дуже багато допомагала своєю духовною незнищенністю. Ми бачимо приклад такої мужньої, сильної жінки в такому дрібненькому тілі, адже її ріст був близько 158 сантиметрів. Вона була дрібненькою та делікатною жіночкою.

Фото: photo-lviv.in.ua, Марія Заньковецька з Миколою Садовським

Розірвала церковний шлюб

Марія Заньковецька розірвала церковний шлюб із військовим Олексієм Хлистовим. Відтак, через розрив згідно з тодішнім законодавством, вона втратила право на новий шлюб. А причиною стало кохання до Миколи Садовського.  У неї був благополучний шлюб з перспективним військовим, у якого дуже вдало складалась кар’єра. Вона могла бути полковницею і не мати якихось проблем. Але не лише через кохання до Садовського, але й через величезне бажання займатись театром, покинула Хлистова. Адже, полковниця не могла пов’язати своє життя із мандрівним театром.

Ходила у психлікарню, щоб вжитися у роль для п’єси

Марія Заньковецька, щоб вжитись у роль Олени у п’єсі Марка Кропивницького «Глитай або ж павук» неодноразово відвідувала психіатричну лікарню, щоб спостерігати за хворими, за їхньою поведінкою, рухами.

Станіславський Костянтин сказав, що це талант надзвичайної потуги причому істинно український. Він це відчув і сказав, що сцена божевілля просто потрясає. Також акторка грала такі ролі, як: Наталя «Лимерівна» Панаса Мирного, Харитина «Наймичка» Івана Карпенко-Карого, Софія «Безталанна»  Івана Карпенко-Карого, Зінька «Дві сім’ї» Марка  Кропивницького, Оксана «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» Марка  Кропивницького ,  Цвіркунка «Чорноморці» Михайла Старицького.

Фото: photo-lviv.in.ua

Відмовилася від богемного життя

Це був мандрівний театр. Стаціонарного приміщення у акторів не було. Вони їхали потягом, куди можна було доїхати. Винаймали якесь приміщення, добре, коли воно було зі сценою. Проте, бували випадки, що грали у стодолах для так званого широкого глядача. І маючи таку біографію театру, поїхали в Петербург і поставили його «на коліна». Під час цього туру, Садовського, Кропивницького та Заньковецьку запросили стати артистами найголовнішого на той час театру – Александринського. Вони відмовились.

Читайте також: Відьомські ваги та закинутий бункер: дослідники розповіли про дрогобицькі підземелля

Грала у виставі, яку ставили 22 роки

У Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької поставили дві постановки п’єси Івана Рябокляча «Марія Заньковецька» або ж «Нескорене серце». Перша постановка Олекси Ріпки йшла 22 роки. Це унікальний випадок в історії театру.

Як зазначила Мирослава Оверчук, виставу могли ще ставити, адже вона користувалась попитом і завжди проходила з аншлагом.

Через неї пройшли 5 поколінь заньківчан. Друге звернення до п’єси створив Федір Стригун до сторіччя театру. Це була нова концепція, нове прочитання. Вона була більш жорстка та менш романтична.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: