Живемо у ритмі подій
МІСТО

Аліса для дорослих: як у Львові готують прем’єру вистави за британською казкою

У постановці «Аліса» режисерки Ірини Ципіної діятимуть 10 актрис

Репетиції у львівському Першому театрі розпочались ще наприкінці 2018-го. Але ідея поставити виставу за твором «Аліса в Дивокраї» Льюїса Керрола у харківської режисерки Ірини Ципіної народилась ще задовго до того. Потім – перемога у конкурсі британських п’єс і, нарешті, втілення задуму на сцені. Прем’єра «Аліси» відбудеться уже завтра, 16 лютого. Galnet побував на одній з репетицій постановки, аби дізнатись, що чекає на львів’ян.

У темноті глядацького залу Першого театру за робочим процесом стежить Джульєт Форстер. Це британська режисерка з театру York Theatre Royal. За умовами театрального конкурсу від Британської ради в Україні (вистава «Аліса» здобула у ньому перемогу), за процесом створення постановок спостерігають запрошені ментори. З іноземного боку – це Джульєт Форстер, з нашого – київський режисер Стас Жирков.

Голос Ірини Ципіної, здається, чути постійно. Вона зупиняє кожну сцену, вносить корективи, активно жестикулює, пояснює, як діяти актрисам на сцені. Здається, вона не помічає навколо нікого.

– Менторська допомога дуже потрібна, – розповідає головна режисерка Першого театру Роза Саркісян. – Це не значить, що ментор – людина, яка щось нав’язує. Тут більше йдеться про обмін досвідом. Головна фігура у процесі створення вистави – режисер. Дослуховуватись до порад чи ні – це вже на його розсуд.

Ірина Ципіна (у центрі) керує репетиційним процесом вистави “Аліса”

У розмові з Galnet Джульєт Форстер зізнається, що бачила десятки постановок твору Керрола, але бачення харків’янки Ципіної місцями її навіть здивувало. З українським театром жінка познайомилась відносно недавно, а вчора ввечері потрапила на виставу Першого театру «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи». На запитання, якою є українська театральна сцена, британка відповідає одним словом: безстрашна.

– В Ірини Ципіної прекрасна візуальна уява, – каже Джульєт Форстер. – Ви зможете побачити це на кожному етапі постановки. Єдине, що хочу додати: іноді менше – означає більше. Ірина хоче багато всього додати, але не всі елементи виявляються потрібними. Зрештою, вона багато пробує, експериментує і, звісно, віднаходить те, що потрібно. Мені імпонує, що режисерка має своє бачення цієї історії. У Британії твір Керрола поставили безліч разів на сцені, але тут закладена цілком оригінальна ідея.

Ще задовго до репетицій Ірина Ципіна провела кастинг акторів. Тоді й вирішила, що в «Алісі» працюватиме лише з жінками. Для постановки було обрано 10 актрис із Першого театру.

Британська режисерка Джульєт Форстер про український театр дізналась відносно недавно

– Так чомусь склалося, що жінки у театрі задіяні менше за чоловіків, а у нас вийшов своєрідний реванш, – усміхається Ірина Ципіна. – Я трактую твір Керрола як подорож до себе. Аліса, стрибаючи у кролячу нору, намагається розібратись у собі. Таким чином вона виборює право бути справжньою. Остання репліка у виставі так і звучить: я – справжня! Мене зачепило те, що кожен з персонажів твору запитує в Аліси: хто ти? Так і народився задум моєї постановки.

У постановці «Аліса» режисерка широко використовує елементи театру тіней. Хоч вистава має позначку 10+, її творці запевняють, що вистава буде цікавою і дорослому глядачеві.

– Керролова «Аліса в Дивокраї» часто сприймається як казка чи захоплюючі пригоди, – продовжує Ірина Ципіна. – Ми ж говоримо про глибші речі. Наша «Аліса» – це твір-роздум, про те, чи маємо ми право на справжність.

Виконавиця ролі Аліси Наталія Алексеєнко

 

У минулорічному конкурсі британської драми Taking the Stage, організованому Британською радою в Україні, перемогли відразу два проекти Першого театру – вистави «Аліса» (за книгою Льюїса Керрола «Аліса в Дивокраї») та «П’ятидесятниця» (за однойменною п’єсою Девіда Едгара). Прем’єра другого твору у постановці Лариси Діденко запланована на червень цього року.

– Британська рада виділяє кошти на підготовку проектів-переможців, – каже Роза Саркісян. – У випадку з «Алісою» це 40 тисяч гривень. Але більш важливою є медійна підтримка, промоція проекту. А також купівля авторських прав. Якщо для постановки класичного твору Керрола цього не потрібно, то на виставу «П’ятидесятниця» – необхідно. Ціни на авторські права сучасних британських п’єс – фактично не підйомні для державних українських театрів. Завдяки Британській раді можемо це поставити.

Читайте також: «На цвяхах, які мають тримати намет, ми смажили сосиски». Відомі львів’яни розповіли про свої найромантичніші побачення

Позначки:
Перший театр

Найбільше читають:

Нове на сайті: