Живемо у ритмі подій
МІСТО

Американські вестерни, стереозвук і натовпи глядачів. Кінотеатр «Львів», якого вже нема

Як у Львові з’явився перший в УРСР кінотеатр, який мав спеціальне обладнання для показу широкоформатних фільмів зі стереозвуком. Які стрічки тут крутили у «золоті» роки кінотеатру і яке майбутнє чекає кінотеатр найближчим часом
19:40, Ср, 10 Кві 2019 Євген Гулюк
Фото: Центр міської історії

У ці дні у львівському медійному просторі з’являється все більше повідомлень про споруду у Стрийському парку, яка останніми десятиліттями вперто «мовчала» – кінотеатр «Львів» (вул. Самчука, 12). Ця локація унікальна хоча б тим, що для одного покоління львів’ян вона є дуже особливою, з нею пов’язано багато спогадів і найкращі роки життя – молодість. Натомість, для іншого покоління нашого міста кінотеатр «Львів» – це не більше, ніж сіра і похмура «примара», про яку відомо вкрай мало. Згадаймо, з чого все починалось і чим саме запам’ятався «Львів» львів’янам.

Про початки

Якщо копати дуже поверхнево, то кінотеатр «Львів» є типовим «свідком» радянської епохи в історії нашого міста. Його відкрили у 1960 році, кіно у Радянському Союзі любили і фільми показували не тільки заради естетичного задоволення. Але правда є також і у тому, що приміщення для кінотеатру не збудували з чистого листа, а перебудували. Під потреби кінотеатру переробили один із колишніх павільйонів Східних торгів (міжнародні виставки, які проходили у міжвоєнний час і продовжували традицію Крайової виставки 1894 року). Таким чином, історія будівлі насправді сягає значно глибших часів. Щонайпізніше – кінця 30-х років ХХ століття.

Читайте також: Присмерк “Прекрасної епохи”. Як жили львів’яни сто років тому

Фото із видання “Галицька брама”

Кінотеатр «Львів» був досить інноваційним – не лише у межах міста, але й республіки загалом. Останнє і принесло йому популярність з перших днів існування. Це був перший в Україні (УРСР) заклад із наявністю відповідного обладнання для показу широкоформатних фільмів із стереозвуком. Таким чином фільми можна було дивитись із високоякісною картинкою та на великому екрані, що до того не зовсім вдавалося. У 1980-х роках кінематограф ще більше пішов вперед. Відтак кінотеатр «Львів» також переобладнали на роботу за системою «Mono». У часи, про які йде мова, цей кінотеатр був на рівні з кінотеатром «Україна», який тоді функціонував у центрі Львова. І один і інший вважалися найкращими кінотеатрами Львова.

Фото: Центр міської історії

Що показували?

У кінотеатрі «Львів» можна було побачити як закордонні, так і радянські фільми. До прикладу, стрічка «Повість полум’яних років» – перший радянський ігровий широкоформатний фільм. Ставила картину Юлія Солнцева за сценарієм Олександра Довженка – у 1960 році. У тому ж році показували і австрійський фільм режисера Ханса Авеста – «Дванадцять дівчат та один чоловік».  Що цікаво, головну роль у фільмі виконував відомий для того часу спортсмен Тоні Зайлер – гірськолижник, триразовий олімпійський чемпіон.

І американські фільми показували на львівських екранах у той час. Не лише сьогодні вони користуються популярністю. Так, у 1961 році крутили американський вестерн «Оклахома» Фреда Ціннеманна. Кілька років перед тим, у 1956 році, згаданий фільм отримав Оскар одразу у декількох номінаціях. У «Львові» американська стрічка також зібрала аншлаг. Дивились тут і «Це шалений, шалений, шалений, шалений світ», «Звуки музики», «Повітряні пригоди», «Зелена карета», «Табір іде в небо» тощо. Два останні фільми – це стрічки радянського виробництва.

Читайте також: 5 вихідців із Галичини, які прославились на весь світ

Фото: Варіанти

Про умови

Як і колись, так і сьогодні, приміщення кінотеатру «Львів» можна вважати достатньо місткими. Пишуть про наявність 760 місць на початку діяльності установи, а також про позначку у 911 місць у пізніші часи. Не без того, що останнє також було однією з причин популярності кінотеатру в радянські часи. Таким чином, на сеанс могли потрапити практично всі бажаючі. Двері театру були відкритими для відвідувачів 360 днів на рік. За день могло відбуватися близько семи сеансів. Впливало зазначене і на те, що кінотеатр «забезпечував» роботою. Відомо, що у 1966 році, фактично на початках, у ньому працювало 36 людей.

Можна натрапити також і на промовисті статистичні дані за 1989 рік. Того року кінотеатр відвідали 644 562 глядачі. Це при тому, що не існувало 3D та інших цифрових спокус, які доступні для сучасного глядача.

Читайте також: Кава, вільнодумство та хіпі – феномен львівської «Вірменки»

Кінотеатр “Львів”, наші дні. Фото: Марічка Курило

Що тут буде?

На сьогодні існує декілька ідей та проектів, які покликані дати колишньому кінотеатру на вулиці Самчука друге дихання. У першій половині березня кінотеатр передали на баланс львівського Палацу мистецтв. Уже з’явилась інформація, що діяльність «Львова» як кінотеатру можуть відновити, також є перспектива влаштовувати тут концерти, фестивалі і навіть музей Тараса Шевченка. Проте поки що цю інформацію офіційно не підтверджують.

Читайте також: Як і чому місцеві самотужки прибирають палац Мієрів-Бадені у Буську

Найбільше читають:

Нове на сайті: