Живемо у ритмі подій
ПОЛІТИКА

Андрій Курочка: «Хочу, щоб Львів став культурним містом»

Заступник керівника відділу розвитку Українського католицького університету, співорганізатор численних благодійних аукціонів та мистецьких резиденцій. А віднедавна і член команди «Голос» Ярослава Рущишина, який кандидує на пост міського голови Львова. Чому Андрій Курочка йде у політику і у якій сфері Львова бачить себе
16:55, Вт, 15 Вер 2020 Марічка Курило

Чому я пішов у команду Ярослава Рущишина

Йти у політику – це для мене глобальне рішення. Це рішення, яке не приймається нашвидкуруч. Прийняти таке рішення мені допомогло давнє знайомство з Ярославом Рущишиним. Ще від часів студентського братства, від часів спільних походів у гори, від часів, коли наші діти спільно ходили у садочок. І це дуже важливо для мене. Довіра є основою для рішень такого штибу. Ярослав – це людина, якій я довіряю. А ще – це людина, яка завжди мене дивувала. Він дуже цікава і непересічна особистість. У зрілому віці вивчити французьку, возитися на велосипеді, бігати по горах, грати у футбол з таким запалом, що часом ховаєш голову, аби по шиї не дістати –  ця завзятість, цей запал, це те, чого мені останнім часом бракувало у Львові. Зміни у Львові відбуваються, але нема драйву. І я вважаю, що Ярослав Рущишин зможе принести драйв у Львів.

Чим «Голос» Ярослава Рущишина відрізняється від інших партій та проєктів, які зараз борються за прихильність льів’ян

Зараз дуже багато партій та політичних проєктів йдуть на вибори у міську раду. На жаль, дуже часто вони тимчасові. Більшість з них матимуть подібні пропозиції до змін у місті. Тому що болить усіх однаково – проблеми транспорту, незаконних забудов, інфраструктури. З-поміж усіх цих партій «Голос» вирізняється засадами, на яких хоче змінити місто. Основна засада – нетерпимість до корупції. Я не можу передати словами, наскільки складно у нашу партію вступити. Ми не женемося за масовістю. І у цьому криється глибока логіка. Логіка у тому, що у «Голосі» не може бути посередніх людей, а також людей, які десь щось колись пробували й робили це у нечесний спосіб. І коли ми бачимо багато прізвищ, які опинилися у списках інших партій, ми розуміємо, що зробили правильно. Бо якщо людині не важливо, у якій партії бути, а важливо просто бути у списках – це не наша людина.

У якій сфері я можу бути корисним Львову та львівянам

Культура та освіта. Я уже давно задіяний у проєктах Українського католицького університету, у співпроєктах із Павлом Гудімовим, Любомиром Медведем. Понад 20 років співав у хорі «Дударик». Освіта близька мені, бо я працював учителем математики у школі на Варшавській. Маю також богословську освіту. Займаюся благодійністю. Займаюся фандрейзингом в УКУ. Я вчився протягом усього життя і продовжую це робити, у мене немає хвостів, через які хтось міг би сказати, що я робив щось нечесно. Тому я хочу застосувати свої знання у сферах культури та освіти Львова.

Зараз у Львові є багато культурних та освітніх проєктів. Тому основне завдання влади – не нашкодити. Але також, я вважаю, потрібно підсилити приватні ініціативи у місті. Повірте мені, культура – не найкращий спосіб заробляти гроші. Якщо підприємці вкладаються у культуру і роблять це щиро – це лише інвестиція у майбутнє, не у власну кишеню.

Що таке благодійність у моєму розумінні і чому я надалі буду нею займатися

Розвиток Українського католицького університету і далі буде у мене серед пріоритетів. Насправді, моя робота – це займатися благодійністю. Шукати тих людей, які роблять благодійність інтегральною частиною свого життя. Це не примха якоїсь однієї людини кинути комусь кілька гривень на вулиці. Благодійність – це те, чого ми усі потребуємо. Якщо більшість суспільства цього не розумітиме – таке суспільство приречене на поразку. Бо благодійність – це те, що живить. Це те, що дозволяє людям, які однаково мислять, мають однакові ідеали, триматися поруч, йти разом уперед. Благодійність – це не подачка. Це жест підтримки для того, кому у цей момент не так легко, як тобі. Саме таке розуміння благодійності потрібно розвивати на рівні сім’ї, міста та країни.

На жаль, в Україні культура та освіта фінансуються за залишковим принципом. Львів як місто намагається вирватися з цього, але країна ще не доросла до того, щоб розуміти, наскільки важливо підтримувати культуру та освіту. І саме благодійність як потужна сила тут може прийти на допомогу. УКУ – це надзвичайний приклад того, що може робити благодійність. Бо основою цього університету є благодійність – українців, американців, канадійців, людей великого серця, сповнених глибокого розуміння, що такі проєкти повинні розвиватися.

Кілька змін, які я хочу бачити у Львові найближчим часом і до яких планую долучитися особисто

Я хочу, щоб Львів став культурним містом. Культурним не у сенсі, щоб у місті були сотні галерей, усі ходили у музеї і у кожного в хаті висіли картини – так, це важливо. Але зараз я про культуру у широкому розумінні: культуру спілкування, культуру поводження на вулиці, культуру керування автомобілем, культуру усмішки, культуру слова, культуру слухання. Рухатися у цьому напрямі – безпрограшний рецепт до якісних змін у місті!

Читайте також: Що потрібно знати про місцеві вибори 2020 на Львівщині – пояснює експертка

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: