Живемо у ритмі подій

25 кроків, які допомогли мені побудувати довірливі стосунки зі сином

17:00, Нд, 05 Лип 2020 Галина Бордун

Галина Бордун, HR консультант з досвідом роботи понад 20 років, коуч, психолог-практик

Мені днями відкрили очі:

– А ви дійсно живете так, як пишете ?

– Ви не контролюєте, з ким ваш син?

– І ви не втручалися у його вибір спеціальності?

– А ви домовилися йому про роботу???

Народ, Аууу?!

  • Я не ганялася за кар’єрою, коли він вчився, проводила з ним час і працювала так, щоб мати час для сім’ї.
  • Я складала на ніч йому казки про космос, зірки, динозаврів, розказувала про природу.
  • Коли він був маленький, я здобувала другу вищу освіту. Тому перед сном читала йому свої конспекти про мозок, роботу серця чарівним голосом! Таким чином вчилася.
  • Я з двох років їздила з ним в гори, ми дуже багато ходили, часом він спав просто на галявині.
  • Я навчила його користуватися домашніми приборами. Він вміє все робити сам – вдома і на кухні. Не пам’ятаю, щоб просила його про допомогу двічі.
  • Ми сваримося вдома і миримося, але робимо це без страху і осуду.
  • Я вчила його вчитися, але не робити за нього уроки.
  • Йому не завжди все вдавалося (він терпіти не міг виступати на шкільних святах), але я знала, що він найкращий і не змушувала.
  • Ми разом вибирали школу і класного керівника, але далі я не втручалася.
  • Він ходив до школи зі задоволенням, не був відмінником, але обожнював клас, поважав директора і мав улюблені предмети. Дитина має брати все в міру, вона повинна мати час для себе, гуртків, хобі і друзів, а не бути зомбі.
  • З 5 класу він добирався до школи сам, двома автобусами. Ми навчили його інформувати нас, коли закінчуються уроки і коли повертається додому.
  • У нього не було найдорожчого одягу, але він вибирав його сам, я могла тільки про тканину розказувати, дизайнерів.
  • Він завжди мав свої кошти і приймав рішення, як з ними вчинити.
  • Коли він був підлітком, ми разом пройшли різні ситуації. Але я зрозуміла, що потрібно щовечора заходити до дитини у кімнату. Сісти поруч, поговорити, часом просто помовчати.
  • Я довго з ним проговорювала його майбутню спеціальність, ми бгато говорилии про те, що він любить. Ми обговорювали різні напрями і приміряли їх, як одяг на щодень, це тривало десь два роки.
  • Я не знала в очі жодного репетитора, коли він готувався до вступу у ВНЗ, але я йому довіряла і поважала вибір, я лише навчила його планувати і цінувати час.
  • Він сам вступив у медичний університет на державну форму навчання. Я бачила як він сидів до 1-2 ночі, коли я вже солодко спала. Дитина здатна все подолати, якщо вибір був її.
  • Я не знаю і не знала його оцінок у ВНЗ, але точно знаю, що вчиться найкраще. Ввечері ми збираємося на кухні і я завжди слухаю про його день і ділюся своїм.
  • Я ніколи не втручалася у те, як він вибав друзів, але він завжди залишав контакти тих, з ким кудись їхав.
  • Я поважаю його вибір щодо дівчини і стосунків. Але я багато часу проводжу з ним у розмовах і дискусіях щодо питань шлюбу, розлучень, стосунків у сім’ї. Ми всі разом вдома проговорюємо різні домашні непорозуміння.
  • Він курить кальян з друзями.
  • Я відпускала його з компаніями і довіряла, довіряла, довіряла! Він дорожить своїм словом і сім’єю.
  • Я завжди стукаю у двері, коли заходжу у його кімнату, бо це його територія, йому має бути комфортно.
  • Я знаю, що батьківство – назавжди, я знаю, що він хоче жити окремо і формувати свою філософію життя.
  • Я не переживаю, бо я Довіряю.

Якщо ви раптом через років так 18 вирішите, що кар’єру зробили, машину купили і це все для ваших дітей, то ваші діти візьмуть ту машину, квартиру і вручать вам «рожеві окуляри».

Любов, час і повага не мають ціни.

Дітям потрібне спілкування: пояснюйте, залучайте, спільно вибирайте, привчайте до праці з дитинства і працюйте над собою. Тоді не будете шукати своїх дітей у незрозумілих місцях, перевіряти їхні телефони, нишпорити по кишенях.

Формуйте Гармонію життя власним прикладом.

Не буває готових зрілих стосунків, шлюбів, але є дитячий досвід і можливість вчитися поважати один одного у часі.

Знаєте чому дорослі не довіряють дітям?

Вони не довіряють собі!

Вони у них бачать себе, вони не вірять у власні сили і всі звинувачення перекидають на дітей!

Успіху вам в дорозі до себе, до власної зрілості.

Текст підготовлений з погодженням сина про нього. У день, коли йому виповнився 21 рік.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги. 

Читайте також:

Нове на сайті: