Живемо у ритмі подій

Digital detox: як я на місяць відмовився від смартфона. Тиждень третій

11:40, Пт, 24 Тра 2019 Мар'ян Радковський

…але не все відразу. Якщо минулого тижня я розповідав про те, як користувався mms-повідомленнями і про неочікуваний момент з камерою на телефоні, то сьогодні розповім про те, як відомі люди обходилися без смартфонів.

…але не все відразу.

На початку експерименту я опублікував статтю про свій задум на кількох популярних форумах. Моя уява одразу зосередилась на одному з них. Висока активність, гора коментарів та два табори людей, які поділившись почали гнути свою лінію, що саме їх думка правильна. Чому ж вони поділились? Та тому що одні сповідували думку, що смартфон – це пульс нового тисячоліття і відмова від нього дорівнює смерті без свідоцтва про…смерть. Другий табір переконував, що смартфон — це лише звичка і той, хто від нього зараз може відмовитись, може по праву назвати себе вільним. Цікаві думки, довгі дискусії, але на третій тиждень тема почала зачіпати питання продуктивності/творчості/креативу.

Читайте також: 7 видів голоду, або як зрозуміти, що голод справжній

Не проста ситуація на перший погляд, адже дійсно, сьогодні за допомогою смартфону, можна робити скетчі, писати вірші, налаштовувати гітару, більше того – записати її. Рухаємось далі, ви можете продемонструвати 3D модель майбутньої споруди замовнику, вгадайте на чому, правильно – на смартфоні!

Читайте також: Грузія. Країна, де за перші 30 секунд автостопу, ми уже сиділи у машині

…в моменти, коли гаджет приходив на виручку в часи мистецької скрути. Телефоном я користувався, коли був, або не підготовлений, або… в мене розрядився ноутбук. Я почав згадувати, все, що змінилось за останні три тижні. Чи почав я працювати більше? – ні. Чи почав я працювати гірше? – ні. Все що змінилось, це порядок організації роботи. Що влясне я і хотів зробити.

В пошуках твердої позиції, як завжди варто звертатись до авторитетів і ось що каже американський співак, гітарист, продюсер, актор, лідер гурту «The White Stripes», організатор груп «The Raconteurs» та «The Dead Weather». Ну і так, добити вас остаточно, мій герой посідає 17-ту сходинку у списку 100 найкращих гітаристів усіх часів за версією журналу Rolling Stone. Він – це Джек Вайт.

Джеку, скажи їм!

Читайте також: Як багато у фуд-фотографії вирішує фон

Дякую,  Джеку!

Це кадр з документального фільму «Приготуйтесь, буде гучно». Після нього, я переглянув «Місто звуку» – фільм про повернення до життя звукозаписуючу студію в США. Родзинкою якої є запис топових колективів на плівкові барабани і провідні музиканти стають в чергу, аби там записатись. Не заради приколу, а тому що якість запису по їх словах там краща.

Перейдемо до кіно.

Спілка провідних режисерів, таких як Крістофера Нолан, Квентін Тарантіно та Джадд Апатоу, домоглись, щоб фільми все ще можна було знімати на 35-ти міліметрову плівку. Це сталось після того, як відбулась прем’єра «Бетмена:Темний лицар» Крістофера Нолана.

Коментар Квентіна Тарантіно з цього приводу.

«Чому молоді кінорежисери знімають на цифру? Цифрова зйомка – це смерть для кіно».

Читайте також: Як це, коли тобі 16 років – а починається війна

Чому ти втягнув в тему музикантів та кіношників? Там ж не йдеться про смартфони! – скажете ви.

Йдеться, тому що технології це не безлике поняття, це спосіб життя. Допоки ти мислиш аналоговим поняттям, доти ти сам вибираєш, чим тобі жонглювати в процесі творчих процесів. Ти завжди можеш торкнутись своєї роботи кінчиками пальців та продовжити творити.  На першому курсі факультету архітектури нас примусово вчили працювати тушшю, креслити рапідографами, і відмивати краплею акварелі і там не було права на помилку. Ми бунтували, оспорювали систему, але зараз, згадуючи той період, я вдячний, що пройшов через це і шкодую, що не мав ручної графіки більше.

Якщо ти молодий і маєш змогу взяти в руки пензель, чи покреслити на кульмані – користай моментом. Тому що це непідробні відчуття і по істині твій почерк.

Дякую за увагу, та до наступного тижня. Світла вам не від дисплею, а від щирої любові та розмов вам, не у чатах, а вживу.

Ілюстрації: Марічка Максимів

Читайте також:

Нове на сайті: