Живемо у ритмі подій

І інтернет за картками, які коштують 3 долари на годину: зворотний бік Куби

17:30, Сб, 16 Бер 2019 Вероніка Міронова
Фото: Вероніка Міронова

Подорож у минуле, або чому Україна на правильному шляху.

26 років незалежності України насправді дуже змінили нашу країну. Ми не помічаємо цих змін, бо живемо тут щодня. Нам здається, що нічого не змінюється, що стає тільки гірше. Але що б ви сказали, якби мали можливість повернутися назад років на тридцять-сорок  та подивитися з тієї позиції. З точки зору сталого комунізму? Думаю, що з такої ретроспективи зміни були б разючими. І, знаєте, 26, або навіть 36 років – в історичному контексті не такий вже й великий відрізок.

Читайте також: Не можна навчатися, працювати та обирати чоловіка: Мусульманки Львова розвінчали популярні стереотипи

Здивую вас, якщо скажу – така можливість є. І це не так складно. Варто лише купити квитки до Гавани. За 12 годин літаком ви опинитеся в країні комунізму, що переміг. Так-так, без перебільшень. Справжнісінький комунізм. Такий самий, як будували в такому милому для деяких наших громадян Радянському Союзі. І від початку своєї подорожі не забувайте, що можливість полетіти на Кубу за досить лояльні гроші та оформивши візу за три дні – це теж беззаперечні переваги капіталізму, що ми його маємо.

Без оренди авто, без обмінників, без компютерів, без банкоматів

Тож, як тільки ви вийдете з літака, та пройдете паспортний контроль, разюче здивуєтеся відсутності звичних для нас сервісів – на кшталт оренди авто на кожному кроці, звичних нам обмінників грошей, комп’ютерів у кожному віконечку, банкоматів, врешті решт. Коли ж почнете робити спроби поміняти свої чесно зароблені долари чи євро, то вас чекає перша звістка з минулого: або робити це через офіційні каси з паспортом, або з рук, проте це не зовсім легально. Ви ж бо пам’ятаєте, що в Радянському Союзі була стаття «валютна». Коли ви офіційно обміняєте гроші, вам видадуть пачку кубинських куків. В еквіваленті до долара фактично 1:1. Нічого не нагадує? Та вам не повідомлять, що місцеві всередині країни користуються іншими грошима – кубинськими песо. А вони вже не є такою «стабільною валютою» – курс приблизно 1:30.

Читайте також: «Насправді, там не настільки холодно та небезпечно». Львів’янин розвіяв стереотипи про Непал

Усіма готелями, туристичними об’єктами та навіть єдиним присутнім сервісом  оренди авто володіє одна-єдина компанія. Державна

Але ось ви нарешті щасливий власник туристичних кубинських грошей. І далі маєте дві опції – або вирушити на острови на кшталт Варадеро або Каьо Марія, або йти в самі нутрощі Кубинської столиці. І раптом ви оберете перший варіант – не сумнівайтеся, все буде як треба. Так би мовити «образцово-показательно»: пляжі ідеально чисті та білосніжні, готелі відреставровані, з гарними навіть за європейськими нормами умовами, персонал привітний і англомовний. Система «все включено» не те що в якомусь Єгипті – безкоштовно все, і навіть ті культурні програми, що їх влаштовують щовечора. Якщо не згадувати, в якій країні весь цей океанський рай, то може навіть не виникнути асоціацій з санаторіями відпочинку, що в них відправляли по партійних путівках. А якщо не спілкуватися з місцевими жителями ні про що, окрім кількості рушників у вашому номері, то можете так і не дізнатися, що всіма готелями, туристичними об’єктами та навіть єдиним присутнім сервісом  оренди авто володіє одна-єдина компанія. Ні, вона не належить місцевому олігарху, вона належить державі. Весь туризм на Кубі є державним. А раптом хтось з громадян захоче здати власну квартиру чи будинок, мусить це зробити аж надто тишком-нишком. Та на щастя чудового кубинського уряду, таких немає. Питання вирішили просто – на цих островах місцевим жити заборонено! Так-так, резервації для туристів, звиклих до зачахлого капіталізму, аби не передавали цю заразу на Острів Свободи аж дуже сильно. На в’їзді до цих райських куточків планети стоять КПП з армії та поліції, які перевіряють автобуси з робітниками, що прямують на острови, і назад так само. Тож всі впевнені – туристи залишаться задоволеними цією яскравою картинкою.

Читайте також: «Бігали, як мурашенята»: На Львівщині 5 школярів самотужки загасили пожежу

Та якщо ви ностальгуєте за Радянським Союзом, або ж, навпаки, дуже хочете подивитися, як це виглядає насправді, бо бабуся розповідала вам лише про морозиво по дві копійки та «трудящийся народ», то дуже раджу їхати в саме серце столиці Куби. Сказати, що це буде контраст – нічого не сказати.

Тож ви в’їжджаєте в місто, і з усіх боків вас оточують такі милі серцю кожної радянської людини МАЗи, Жигулі, Москвичі та Лади. Звичайно, що ви волієте їх не помічати, бо бувають і старі американські яскраві шевролє-кабріолети, та якщо придивитися, то всі вони – таксі. Нормальна робоча людина на Кубі такої розкоші собі дозволити не може – це лише атракція для туристів. Місцеві ж пересуваються або маршрутками-газельками, або автобусами, або триколісними велосипедами. Ближче до центру міста важко не помітити величні будинки в стилі іспанської колонізаторської епохи: надзвичайна архітектура, яскраві кольори, аж око рябить. Та якщо вийти з автівки і пройтися бічними вуличками повільніше, то можна побачити більше деталей: відсутність вікон, жахливу сантехніку, старезні цвілі стіни, зруйновані сходи та двері. Такої кількості закинутих будівель немає більше в жодній столиці світу – я майже впевнена.

Читайте також: Як 85-річний львів’янин зійшов на Говерлу

Крокуємо далі, і заходимо в малесенький бар в напівпідвальному приміщені: стоять дві дівчини і старий чоловік. На щастя, англомовні. П’ють місцеве пиво «Крістал» майже з такою ж насолодою, як герої радянських фільмів пили відомі «Жигулі». Трохи згодом розповідають про те, як тут все влаштовано: безкоштовна вища освіта для всіх охочих, безкоштовна медицина, роботу мають всі – не працюючі викликають у держави певні підозри, люди багато спілкуються, пишаються Че Геварою, Фіделем Кастро та їхніми поплічниками, вважають їх справжніми героями, живуть великими родинами всі в купі, а вечорами мають танці та пиво. Щасливі, бо переконані, що це найкраща країна у світі. Та у всього є причина більш ґрунтовна.

Ця дівчина вважає себе дуже щасливою – вона працює туристичним гідом. Кожного ранку прокидається о п’ятій, чекає на робочий автобус, і їде 140 кілометрів на роботу

Медицина такої якості, що всі воліють не хворіти, а справлятися самотужки, та і черги в лікарнях такі, що встигнеш померти. Працюють люди дійсно багато. От ця дівчина, до прикладу, вважає себе дуже щасливою – вона працює туристичним гідом на Варадеро. Кожного ранку прокидається о п’ятій, чекає на робочий автобус, і їде 140 кілометрів на роботу. Після цього попутками добирається додому, бо автобус дуже повільний. Та вона, на відміну від більшості, може розраховувати на чайові від туристів, бо середня зарплата в еквіваленті становить близько 40-50 доларів на місяць. Не дуже розгуляєшся з цінами, на порядок вищими за українські. А інші працюють у місті – зарплата менша, чайових майже немає, проте поруч із домом. Та може, подумає вибагливий читач, у них інші цінності, бо ж вся родина разом, усі при справі. І тут важко сперечатися – великі родини по 4-6 людей живуть у двокімнатних квартирах, або будиночках. Купи житло дуже-дуже складно і через величезні для кубинців ціни (квартира 40 квадратних метрів у передмісті Гавани обійдеться громадянину у 30 000 доларів. Згадайте про розміри зарплат), і через складнощі у відносинах з державою. Бо яка ж то приватна власність при комунізмі? Та й самі жителі не дуже тією приватною власністю переймаються – все навкруги спільне, тому ніхто ні за що не відповідає, і ніхто ні про що клопоту не має. Стоять собі ті разхаращені будинки з чорними зірницями порожнечі замість вікон на яскравому тлі державних установ, і чекають, поки їх який-небудь Че Гевара до ладу доведе. То може б ще іноземці впоралися, міркує вголос мій співрозмовник, та іноземний капітал на Кубі не вітається, бо ж комунізм переміг.

Читайте також: Як 65-річна львів’янка пішла на балет (ВІДЕО)

І інтернет за картками, які коштують 3 долари на годину в еквіваленті

Іноді хтось каже про це вголос за посиденьками в барі за пивом, та далі це не йде. Може б ще в фейсбуках пообурювалися, та з інтернетом біда: єдина компанія, що надає телекомунікаційні послуги – державна. І інтернет за картками, які коштують 3 долари на годину в еквіваленті. Про мобільний інтернет, як ви вже здогадалися, тут і не чули. Та що й казати, якщо навіть мобільне покриття є лише на 20% території країни. Це вам не українська інформаційна вседозволеність. Ще б може розповіли кому, та туристи їх не дуже питають, а самі кубинці не подорожують (з двадцяти людей, що мені вдалося опитати, лише один був за кордоном). Це дуже дорого для нас і важко отримати візи на виїзд.-Жаліється подружка моєї нової знайомої.- Та, знаєте, молодь на Кубі або відразу після школи йде працювати, бо треба допомагати родині, а не кататися по закордонах, або ж йде отримувати чудову безкоштовну вищу освіту, яка тут нікому не потрібна, бо лікарі заробляють у чотири рази менше від вантажників, і мріють з набутими знаннями виїхати в інші країни. В інший світ, який цінує людину, її приватні потреби та навички. У світ, де існує реальна можливість обирати. Ті, хто зміг виїхати, воліють навіть не згадувати про цю державу. Усі в світі знають про Че Гевару і нашу революцію, та лише ми знаємо про реальні її наслідки.

Читайте також: – Начальник ЖКГ Львова казав, що фото звалищ – фотошоп: як у Львові на сміттєперевантажувальних станціях зробили бізнес

Тож сидять кубинці на березі фантастично красивого атлантичного океану, курять сигари і розмірковують про революцію та комунізм, який переміг. А туристи дивляться на всю цю екзотику і починають інакше цінувати всі переваги їхнього капіталізму, яким би поганим він не здавався в країнах, що змінюються.

А для українців, які сюди доїжджають, це неодмінно має стати найкращим щепленням від бажання повернутися до минулого. Та поштовхом для усвідомлення того, що наша країна тоді, 26 років тому, обрала правильний шлях і ми рухаємося в потрібному напрямку, хоч і повільно. А кому здається інакше – ласкаво просимо в країну комунізму, що переміг. Просто, щоб згадати.

Читайте також: «Тримай пораду від сусіда»: в Україні зняли перший міні-серіал про електронні послуги

Усі фото: Вероніка Міронова

Позначки:
комунізм Куба

Читайте також:

Нове на сайті: