Живемо у ритмі подій

П’ять базових емоційних потреб, про які ми несправедливо забуваємо

15:40, Вт, 04 Лют 2020 Мар'яна Франко

Психолог, психотерапевт, засновниця Львівської Школи Емоційного Інтелекту та Психологічної студії СЕНС.

У нас уже є інструкції, мабуть, до будь-чого – від чайника і аж до адронного колайдера. Але коли йдеться про наше ментальне здоров’я, то ми, здається, й досі живемо у кам’яному віці. Адже не знаємо найважливішої інструкції – інструкції до себе.

От і виходить, що коли намагаємося управляти собою, це дуже схоже на спроби без попередньої підготовки сісти за кермо автомобіля – ти знаєш, що інші якось їздять, але сам не розумієш, з чого почати…

Тому про матеріальні речі ми зазвичай краще вміємо подбати, ніж про себе.

Щоб продемонструвати своїм клієнтам, як це працює, я іноді проводжу один мисленнєвий експеримент: «Уявіть собі, що у вас є коштовний камінь –діамант. Ви знаєте про його цінність і щоб інкрустувати прикрасу золотом, вирішуєте віднести діамант до ювеліра. Але дорогою до ювелірної майстерні, коштовність раптом вислизає з ваших рук і падає у брудну калюжу… Що ви зробите?»

На це запитання відповідь у всіх одностайна: «Підійму, витру і понесу далі». Але це ще не завершення нашого мисленнєвого експерименту: «А як ви зазвичай ставитеся до себе, коли зазнали невдачі, припустились помилки, або ж взагалі, трапилось, що ваше життя зараз «на дні»?».

Тут вже відповіді різні, але ще ніхто жодного разу не сказав: «Допоможу собі піднятися, попіклуюсь про себе і продовжу шлях», як було у варіанті з діамантом. Хоча жоден, навіть найкоштовніший камінь на світі не може бути ціннішим за людське життя.

От і виходить, що ми часто ставимо у пріоритет інші речі, а не себе. Все тому, що у дитинстві нас не навчили, що дбати про своє ментальне здоров’я це нормально.

Читайте також: Асертивність або чому так важливо вміти вибудовувати власні межі

Що ж, пропоную заповнювати прогалини.

Перш за все, варто пам’ятати, що крім фізичних потреб (у їжі, воді, сні, безпеці), у нас є ще так звані базові емоційні потреби. І якщо фізичні потреби називають потребами першого порядку, бо вони відповідають на запитання «Чи я виживу?». То емоційні потреби відносять до потреб вищого порядку, адже вони уже не про виживання, а про те, якою є якість нашого життя. Вони відповідають на запитання «Як я живу?».

Усього таких емоційних потреб у нас є п’ять:

1) Безпечна прив’язаність

2) Автономія, компетентність та відчуття ідентичності

3) Реалістичні межі та самоконтроль

4) Вираження своїх почуттів

5) Спонтанність і гра

Кожна з цих потреб важлива по-своєму.  Почнемо з першої – потреби у безпечній прив’язаності.

Потреба у безпечній прив’язаності  або «Я люблю тебе тому, що ти є»

Безпечна прив’язаність передбачає безумовне прийняття, безпеку та турботу. А щоб зрозуміти, що означає безумовно приймати і дбати про себе, поставте собі запитання: «За що б ви любили свою дитину?». Відповідь однозначна: «Тому що це моя дитина!». Таке ж приймаюче ставлення має бути і до себе – ви заслуговуєте на любов хоча б тому, що ви є.

Людина з таким самосприйняттям умітиме приймати себе такою, як вона є. Така людина будує емоційно близькі, безпечні стосунки з іншими. У неї не буде ілюзій, щодо того, що можна якось заслужити любов у тих, хто не здатен її дати. Адже це так само абсурдно, як очікувати, що на дубі виростуть яблука.

Потреба в автономії, компетентності та власній ідентичності або «Аня, ти не Оля»

Задоволена потреба в атономії передбачає, що людина поважає та визнає свою індивідуальність, може відстоювати власні межі. Людина також розуміє, що у кожного є свої сильні та слабкі сторони. А розвинене відчуття власної ідентичності дозволяє особистості знаходити власні способи реалізації у світі.

Читайте також: Не висока і не низька. Що треба знати про здорову самооцінку

Потреба у реалістичних межах та самконтролі або «Немає безвихідних ситуацій. Є вихід, який нам не подобається»

Коли у людини є реалістичне розуміння власних границь, певних життєвих правил та меж можливого, то вона знає, що кожне досягнення має свою ціну і погоджується на це. Це називається дисципліна або самоконтроль. Тоді людина здатна ефективно співпрацювати з іншими та керувати собою на шляху до досягнення своїх мрій та цілей.

Потреба у прояві почуттів або «Ми всі говоримо двома мовами українською і мовою емоцій»

Це ще одна важлива потреба для людини. Численні наукові експерименти доводять, що залежно від того, наскільки ми добре вміємо усвідомлювати та виражати власні емоції, залежить не лише наше самопочуття, але й навіть стан нашої імунної системи та фізичне здоров’я.

Людина, яка здатна говорити про свої потреби та почуття, швидше знайде спільну мову як з самою собою, так і з оточенням. Задумайтесь, яка ймовірність, що світ задовільнить вашу потребу, якщо ви про неї нікому не скажете?

Читайте також: Як навчитися правильно реагувати на критику

І остання потреба з п’ятиспонтанність та гра або «Пробуй,  доки тобі не вдасться!»

Від того чи вміємо ми бути спонтанними і чи зберегли здатність до гри у дорослому віці, залежить наша здатність навчатися нового.

Адже гра – це найбезпечніший спосіб навчатися, розвиватися та відточувати навички. Під час гри ціна помилки є невеликою, але завдяки грі, ми можемо розширювати свою картину світу, освоювати нові галузі та ставати вмілішими. Саме ця здатність виходить на передній план у сучасному світі, у якому ми змушені постійно адаптовуватись до змін та невизначеності.

Сподіваюсь, тепер, коли ви вже знаєте про існування п’яти базових емоційних потреб, ви зможете ефективніше їх задовільняти.

Пам’ятайте, щоб бути щасливим організмом, достатньо добре виспатись і попоїсти, а щоб бути щасливою людиною – потрібно дещо більше.

Читайте також: Жіночий гардероб – 2020: що модно, а від чого краще відмовитись

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Читайте також:

Нове на сайті: