Про те, як батьки відсікають у дітей можливість бути впевненими та успішними

Галина Бордун, HR консультант з досвідом роботи понад 20 років, коуч, психолог-практик

Він стримано стоїть поруч з мамою, яка поважно обводить своїм поглядом усіх і все. Її очі спрямовані в одну точку – сцена: там має стояти її син. Вона його виховала не для того, щоб стояти між усіма. Він – син професора і йому не місце тут. Він стоїть, витягнувши шию, ноги трусяться, але маму підвести не можна.

Вона стоїть сама. Сама вдягалася, сама бігла і всю шкільну лінійку не зводить погляд з його поважної мами. Вона думає про те, як це добре, напевно, мати таку яскраву маму, яка всім своїм образом виділяється з-поміж інших.

Шкільні роки пролетіли. У нього все сплановано, заздалегідь прораховано, усе згідно плану. У неї все простіше: сама, всюди сама, їй до нікого нема діла і до неї нікому нема діла.

Шкільний випускний для кожного з них відкривав двері у світ, але у чий світ?

Його мама точно знала все про свого єдиного сина, що йому важливо і старалася, як могла, у всьому: домовлялася з викладачами, вивчала маршрути добирання до ВНЗ, читала економічну статистику ринку, щоб не прогадати із спеціальністю і місцем праці.

Її мама була переконана, що донька має все зробити сама, бо їй також ніхто не помагав. На помилках теж вчаться. І мама так боялася зашкодити самостійності дочки, що у школі ніхто не знав, чи взагалі у неї є та мама. Але чи про самостійність йшлося?

За цими історіями, зі своєї дзвіниці усі шкільні роки спостерігала їхня класна керівничка, якій так часом хотілося сказати його мамі: та залиште його хоч на день самого, він ж до сьогодні дороги назад додому не знає, а її мамі: У вас прекрасна дівчинка, пригорніть її, прийдіть колись за нею до школи, їй так бракує когось з батьків. Але вона лише вчитель.

Її мама якось поїхала за своїм коханням і не повернулася, а вона навіть не помітила, що її нема. Пішла вчитися туди, де брали. Ніхто ніколи наполегливо її не запитував, що вона хоче, та й вона ніколи не ставила собі цього питання.

У неї не було великих очікувань чи планів. Її світ – світ без уваги і затребуваності, світ усамітнення.

Він якось випадково познайомився з друзями, які відкрили йому інше життя – світ без батьків, світ, де можна робити все те, що він ніколи не робив. І його неначе підмінили.

Читайте також: Я пережила два голодомори та війну, і я хочу дещо сказати про сьогоднішню пандемію

Що ж таке та «золота середина» уваги та піклування про дитину?

Так, ми усі працюємо, але працюємо не заради когось, а для того, щоб створити можливості. Вони можуть бути різними, але завдання батьків підтримати і допомогти дитині бути самостійною. Ми розширюємо її можливості через дискусії, поїздки, спільні вечори, працю, домашні обов’язки.

Що найбільше гальмує розвиток дитини? – Батьки, які або оберігають її від всього, або не беруть участі ні в чому. Позбавляючи дитину права на спроби і помилки, ми готуємо її до заздалегідь сформованої нашої реальності, але наша реальність – це не її реальність. І так ми відсікаємо можливість для дитини бути успішною та впевненою.

Коли потрохи потрібно відпускати дитину? Від моменту, коли вона починає сама збирати іграшки. І так щоразу – відпускати, підтримувати, допомагати, якщо просить, але дати їй можливість бути самостійною.

 Як допомогти дитині сьогодні для її майбутнього?

• Спілкуйтеся. Багато спілкуйтеся з нею від самого народження. розказуйте, пояснюйте, запитуйте у неї про те, що для неї важливо і слухайте.
• Формуйте довіру і давайте підтримку.
• Дозволяйте помилятися.
• Розказуйте дитині про свої стани, пояснюйте, чому сумні, чому плачете. Вибачайтеся, коли роздратовані.
• Знаходьте час, щоб подзвонити до неї і побажати успіху, запитатися, як справи.
• І хлопці, і дівчата хочуть довіри і визнання власної спроможності. Приходьте на шкільні свята, допомагайте із підготовкою до свят і слухайте, чуйте своїх дітей.
• Вчіть дітей аргументувати, хваліть, коли їх аргументи заслуговують похвали. Не бійтеся говорити свою думку, якщо дитина була неправа.
• Залучайте її до того, чим займаєтеся, але не примушуйте. Нехай дитина має у вашому сімейному процесі якусь лепту обов’язків, але має час і право на те, щоб робити те, що їй подобається. Дайте дитині право вибору і можливість приймати самостійні рішення.
• Привчайте дитину до відповідальності через збір іграшок, вибір гуртків, домашнє завдання. Спочатку робіть все разом з нею, але за декілька місяців потрохи відпускайте. Домовилися про правила, то підтримуйте їх ви зі своєї сторони, а діти – зі своєї.
• Захоплення, спеціалізація, вибір спеціальності. Від народження всі ми щось любимо більше робити, а щось менше: комусь подобаються машинки і він спокійно може збирати і розбирати їх, комусь доглядати тварин, хтось любить виступати на сцені і легко вчить всі вірші, хтось без зупину може спілкуватися, розповідати, а хтось – у тиші малювати. Підтримайте дитину у виборі гуртків і профільних уроків, працюйте з її самооцінкою і відповідальністю.

Читайте також: Робота після карантину: До чого готуватись працівникам і власникам бізнесу 

Ми можемо змінювати, розширювати компетенції, але завжди мають бути усвідомлення і мета.

Пам’ятайте, якщо дитина – доросла людина вірить в те, що робить, вона вже успішна, бо свій шлях і свою книгу напише сама.

Ваше основне завдання – допомогти дитині вирости впевненою і щасливою Людиною.

Забудьте про аналітику успішних професій, пригадайте, що всі винаходи і великі справи робили ті, хто вірив у себе і свою роботу.

Забудьте про кількість дипломів і сертифікатів, бо найкращий диплом –   задоволення від того, що робить людина і вдячні клієнти.

Пам’ятайте: знання мають бути практичними.

А щодо Хлопця і Дівчини, прикладаючи зусилля, працюючи над собою, спостерігаючи за іншими моделями поведінки, Доросла людина здатна відпрацювати іншу модель, але треба розуміти, що на все це  потрібні Час і Зусилля.

Не будьте для дітей соціальними милицями: довіряйте, делегуйте, розвивайте відповідальність, підтримуйте у виборі, але не приймайте за них рішення.

Гармонії вам щодня у ваших рішеннях, планах та можливостях!

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.