Живемо у ритмі подій

Ранкова гімнастика і дихальні вправи для гарного самопочуття: поради від 93-літньої бабці Наді

Фото: Galnet

Мене звуть – бабця Надя. Так найчастіше називають мене друзі. Якщо повністю – Надія Антонівна Шаригіна (дівоче – Куповець). У свої 93 роки я сідаю на шпагат.

Хотіла б Вам розповісти, як до цього взагалі дійшло і чому важливо займатись фізичними тренуваннями незалежно від того скільки Вам років.

З малку я мріяла стати балериною. Мама розносили пошту і я любила їм допомагати — можна було перечитати газети які виписували деякі сусіди. Ще до того, як вони потрапляли до власників. Тому надивившись та начитавшись про балерин — я почала ходити на пальчиках. Однак, мама були категорично проти такої моєї ідеї. І ходіння на пальчиках припинилось. Сім’я була велика, жила не багато – доводилось присвятити себе більш нагальним справам. А не шукати невідомо де балетні школи. А далі був голод, війна, переїзди, навчання, народження дітей та їх виховання, праця, город, худоба. Часу для себе – хіба виїзд у санаторій, щоб поправити здоров’я, яке час від часу давало збій. Марафон не припинявся – хоч діти підросли – тепер з’явились внуки. Думаю саме їх поява мене і надихнула… Якщо, щиро – хочеться довше пожити – щоб побути з ними, побачити як вони ростуть, ким стають… А ще — вихід на пенсію додав більше вільного часу.

Читайте також: Digital detox: як я на місяць відмовився від смартфона. Тиждень третій

Я завжди багато читала (читаю і зараз – якщо очі не підводять). Виписувала газети і журнали — навіть польську та білоруську, брала книги з бібліотеки, купувала деякі брошури. Саме з літератури дізналась про су-джоку, вправи за Кацудзо Ніши та Маєю Гогулан, вправи для очей по Норбекову. А особливо мене зацікавило дихання по Бутейко. Проте в літературі не було нічого про те — як правильно виконувати дихання, більше описували оздоровчі результати та позитивний вплив на організм.

Фото: героїні

І коли перебуваючи черговий раз в санаторії (це був 2003 рік, мені йшов 78 рік) побачила вивіску про семінар на тему дихання методом Бутейко — записалась одна з перших, ще й агітувала інших. Сама техніка включає не лише правильне дихання, але й нескладні фізичні вправи, пов’язані з дихальним циклом. Перше що нас вчили — це правильно сидіти при виконанні дихання. А далі пояснювали вже саму техніку. Розповідали, про те, що гіпервентиляція часто є шкідливою і що потрібно дихати поверхнево, а не глибоко і обов’язково через ніс. Мені дуже подобалось, що займатись можна було будь-де: хоч сидячи у парку, хоч дорогою кудись. Всю інформацію я старанно записала. Але, на жаль — десь втратила зошит. І зараз важко пригадати увесь комплекс, щоб виконувати його правильно. Дочка придбала мені кілька книг, а онука спробувала відновити інформацію з інтернету. Проте і в книзі, і в інтернет-матеріалах — немає цілісного комплексу, який ми отримали тоді безпосередньо від вчителя.

Читайте також: Львівський школяр представлятиме Україну на дебатах в Угорщині

Фото: Трускавець, 2003 рік

Тоді у санаторії з моїм тілом пройшла  велика трансформація. Спершу розпочалось загострення  – погіршилось самопочуття, з’явилась пітливість з неприємним запахом, набряк суглобів, почало «текти» з носа (це точно була не застуда), кілька днів був пронос. Таке враження, що організм пройшов чистку. До тижня часу все стабілізувалось, всі неприємні симптоми зникли. Натомість з’явилось відчуття легкості у тілі, прилив сил, я немов помолодшала на років з десять. Також у мене зменшилась вага  (хоч до цього я не було товстою, але пару зайвих кіло все ж були). Тепер онука (якому було 4 роки) я могла наздоганяти набагато швидше. А коли зламала руку (невдалий спуск на санчатах з онуком) лише завдяки диханню по Бутейко вдавалось вгамовувати біль. Я сідала в позу «кучера» (розслаблене положення тіла сидячи, коли рука лежить на стегнах з розкритими долонями) — і починала зосереджуватись на неглибокому диханні і біль поступово відступав. Вчила цьому методу всіх охочих.

Фото: героїні

На сьогодні, на жаль, дещо з вправ стерлось з моєї пам’яті, але все ж я продовжую виконувати ранкову гімнастику. Розпочинаю ще в ліжку — розтирання всього тіла. Далі переходжу до вправ на коврику — виконую тибетьські вправи, деякі вправи по Майї Гогулан та Кацудзо Ніши. Після чого переходжу до більш силових — віджимаюсь від стільця, підстрибую на місці та присідаю. Правда, дві останні роблю тримаючись за щось — про всяк випадок, аби не впасти. Завершую все — вправами на розтягування та скрутки. Внучка недавно показала мені позу лотоса — то ще мені не зовсім вдається — постійно одна нога вислизає, коли намагаюсь її на стегно закласти.

Читайте також: Львівська письменниця стала першою українкою, яка здобула Літературну премію Європейського союзу

Фото: Galnet

Можу з упевненістю сказати, що саме така робота над собою (вправи для тіла, любов до читання) – основна запорука мого хорошого фізичного самопочуття, а також і психічного. Не знаю, де б могли блукати мої думки, якби я щодня не давала їм роботу та заняття.

Позначки:
Львівщина спорт

Читайте також:

Нове на сайті: