Живемо у ритмі подій

Як святкували Великдень майже 90 років тому: моя історія

Мене звуть Надія Антонівна Куповець-Шаригіна (babcia_nadia в Instagram). До речі, як у мене з’явилась сторінка в Instagram, Galnet розповідає тут.  Зараз я живу у Кам’янці-Бузькій (Львівська область). Мені 93 роки. І саме у цьому віці мені присвоїли звання найгнучкішої жінки поважного віку за виконання шпагату. Але сьогодні я б Вам хотіла розповісти не про це. А про те, як я пам’ятаю святкування Пасхи близько 90 років тому, на моїй батьківщині – у центральній Україні (Криворіжжя).

Перший спогад про це свято: мені десь років чотири чи п’ять (приблизно 1930 р). У нашому с.м.т. Зелене не було церкви. Найближча церква була в с. м. т. Широке, до якого 7 кілометрів. То я ще пам’ятаю, як батьки кіньми (фірою) туди їздили паску святити. Пам’ятаю вони заїжджають у двір, а ми (діти) вже їх обступили і чекаємо, коли нам обережно передадуть посвячені паски.

Читайте також: Три історії про святкування Великодня, у які нам важко повірити

Тоді мама паски інші пекли, не такі, як ми зараз готуємо. Тоді були такі високі, висотою десь по 40-50 см, а діаметром – 20 см. Була форма спеціальна для пасок. А сама паска на смак була солодка-солодка і по важкості – легенька-легенька. Таких великих пасок – дві, іноді три – нам на усю родину вистачало. Мама паски пекли десь до початку війни – доки у нас дома піч була. Бо потім її зваляли і поставили груби. Грубка не була така висока – і паски там не поміщались. А коли заборонили до церкви ходити, то мама все одно пекли, хоч вже і не возили святити в Широке.

Ще пам’ятаю: мама крашанки робили. Наварять яєць в цибулинні, тоді кожен з дітей міг взяти собі не більше трьох і ми бігли до річки. Там збиралось багато інших дітей і ми з гірки котили кожен своє яйце і дивились – чиє розіб’ється, хто кого «стукне» – той і переміг. А дітям Крисанівських мама аж по 15 яєць на дитину давали. У них у сім’ї було чотири дочки (мої подружки), а нас у батьків було уже шестеро на той час (а всього у мене 14 братів та сестер). Ми все просили «Мамо, чому ви нам так мало яєць даєте, он дівчатам скільки дали?..» А мама відказували: «Зате подивись, які у нас пишні паски високі. Туди теж яєць багато йде».

Читайте також: Як 65-річна львів’янка пішла на балет (ВІДЕО)

А ще щороку на Паску, наступного дня після свята, ми ходили «на гробки». Йшли всією родиною на цвинтар – спершу до могилок рідних підходили. Залишали на могилці – хто яйце, хто цукерки (потім діти тут же ті цукерки тихесенько собі забирали).  Потім, збирались біля доріжки, що через цвинтар йшла і стелили на траві рушники. Збирались групками родини. Приїжджала рідня – хто б де не був. Усі сиділи, спілкувались, їли, а ми – малі –довкола гонили. Вже пізніше, як я поїхала з Зеленої, всі й далі збирались. Дорослою кілька раз поверталась на паску, вже із своїми дітьми, щоб на гробки попасти і всіх рідних побачити.

Коли я приїхала у Львів до сестри Дуні мені йшов 18 рік (1943 рік). Ми пасок не пекли. Пам’ятаю Дуня купляла десь уже готову випічку, але не паску.

Сама ж я почала пекти паски, коли одружилась і оселилась в Камянці-Бузькій (40 км від Львова). То ми вже тут з подругою пекли-випікали. Завжди робили паски у два «заходи». Перший – пробний, за тиждень до свята. І другий – остаточний, перед самим святом. Тому на Паску у нас завжди смачні виходили.

Читайте також: Інформаційний детокс. Чому львівський радіоведучий вирішив відмовитись від смартфона

Я з внучкою Галею

Востаннє паски сама місила чотири роки тому. А так – донька місить і пече. А я з внуком чи онучкою вже йдемо це все святити. Довкола церкви утворюються дорога з корзинами по обидва боки. Зустрічаєш друзів чи їх дітей та онуків – перемовляєшся словом. Чекаєш, коли священик тебе окропить і можна повертатись до дому. А дома – все виставити на стіл. Зібрати довкола усю родину – взятися за руки, промовити «Отче наш» та «Богородицю», чути, як діти та внуки повторюють трохи тихше за тобою. Розговітись свяченим яєчком. Ось це справжня радість. Ось це для мене Пасха.

Читайте також: Чи можна пекти паски у Страсну п’ятницю, а освячене – викидати. Священик з Львівщини відповів на найпопулярніші запитання про Великдень

Я, донька Оля, внук Данило та внучка Галя

Усім теплої родинної Паски! Обійміть в цей день найрідніших. Приїдьте до своїх бабусь та дідусів, мам чи татусів – вони дуже Вас чекають і люблять. Подзвоніть усім рідним, якщо не можете бути поряд з ними. Згадайте щось тепле про тих, кого вже не має з Вами.

Христос Воскрес!

Читайте також: Недорого і дуже колоритно. ТОП-5 країн, які варто відвідати цього літа

Читайте також:

Нове на сайті: