Живемо у ритмі подій

Звідки беруться безвідповідальні працівники і до чого тут правила та дитинство

14:29, Сб, 08 Тра 2021 Галина Бордун

Галина Бордун, HR консультант з досвідом роботи понад 20 років, коуч, психолог-практик

Тему дотримання правил та норм, відповідальності переважно згадують на роботі – у корпоративних правилах та інструкціях. Не раз чула від власників бізнесу: я все для них (працівників) зробив, знали б вони (працівники), як це непросто і скільки я пожертвував, щоб вони мали ці робочі місця, а вони хочуть виходять на роботу, хочуть – не виходять, дурять мене, крадуть.

Як людина, яка була вчителем, керівником персоналу, а сьогодні консультує і як коуч працює з тими, хто шукає гармонійні рішення для себе хочу поділитися своїм поглядом на цю тему.

Яка мета правил і коли ми їх засвоюємо?

Фундамент того, що можна, а що – ні, формується у сім’ї, де народжується дитина. Якщо людина протягом 16-20 років спостерігала за тим, що батьки одне говорять, а інше роблять (подвійні стандарти правил): коли у гостях на великі свята всі, зібравшись за столом, улесливо сиплють одне одному компліменти, а дорогою додому поливають брудом, то у неї складається враження, що так роблять всі і це норма.

Коли її батько-поліцейський сідає п’яним за кермо, а потім штрафує інших, то в неї (дитини) виникає думка, що це нормально.

Коли дитина вчить правила поведінки у школі, на вулиці, у театрі чи церкві, а потім дорослі, які живуть з нею, порушують ці правила, вона розуміє, що це норма.

Коли дитина вимагає додому кошеня, бо його має сусід/ка, а потім викидає його на вулицю, і батьки підтримують це із словами: є служби, які ним (кошеням) займуться, нічого страшного, це ж тварина, то дитина виростає у дорослого для якого це норма.

Недавно мені одна старша жіночка на ринку пожалілася:

– Ми з чоловіком так добре прожили, він у мене такий добрий був. А з дочкою і сином не пощастило: син б’є невістку, а дочка зраджує чоловіка. І чому вони в мене такі?

Чому? Вплив телебачення, інтернету, вулиці? Але не тільки це. Непроста тема, але нічого просто так не буває.

Коли ми ухвалюємо рішення про продовження роду, маємо розуміти, що одне із ключових завдань нас як батьків – виховати самостійну людину, яка знатиме свої межі і поважатиме чужі. Братиме на себе відповідальність за свої вчинки. Поважатиме себе та інших. І перше, що нам у цьому допоможе – правила і норми, які діють у сім’ї, де народилася дитина. І яких дотримується кожен член цієї сім’ї.

Читайте також: Про те, як батьки відсікають у дітей можливість бути впевненими та успішними

Нижче подаю приклад:

У сім’ї кожен має право бути почутим і могти проговорити, те, що не розуміє або з чим не погоджується;

У сім’ї проговорюється: меню, зони відповідальності кожного;

Якщо плани змінилися – це проговорюється;

Проговорюється те, як провести спільне дозвілля;

Кожен має право самостійно вирішити і повідомити, чим він хоче займатися у вільний час, де працювати;

Сім’я проговорює перемоги та поразки – спільні та індивідуальні;

Сім’я проговорює перспективу купівлі нових речей;

Якщо хтось чимось незадоволений – він має право висловитися, і всі його почують;

Учасники дискусії поважають одне одного;

Якщо хтось порушує правила, які запровадили у сім’ї, він має за це відповідати.

Якщо дитина росте у сім’ї, де сформулювали у дотримуються подібних правил, з неї виростає дорослий, який буде відповідальним на роботі і уже у своїй сім’ї.

Чому це важливо для тих, хто керує персоналом

Ми впливаємо на формування рис характеру інших тільки через формування певних зовнішніх стимулів до змін в них. Іншими словами: рішення ухвалюють вони, шукаючи мотив для себе через наші зовнішні Стимули.

Що може бути зовнішнім стимулом:

  • Фінансові вигоди – Програма розвитку в організації з чіткими правилами і стандартами, з прописанами можливостями фінансового зростання.
  • Професійне зростання
  • Суспільні вигоди

Коли результати праці впливають на командну роботу, то тут, окрім професійних компетенцій, на перший план виходять риси характеру і моделі поведінки людини у типових ситуаціях.

Ми реагуємо на чиїсь правила, стандарти тільки тоді, коли це впливає на загальні показники у роботі, бо загрожує нашому комфорту і планам. Ми не впливаємо  на рішення інших, але можемо стати стимулом для їхніх змін.

Візьмемо як приклад «Повагу» як норму, зазначену в організації.

Зазвичай, це звучить так: «Ми з великою повагою ставимося до своїх клієнтів».

А на практиці клієнт приходить у магазин, а у цей момент прибиральниця миє підлогу зі словами: «Посунься, я маю це швидко зробити».

Далі ще краше:

– А можна мені каталог?

– У нас все на вітрині!

Читайте також: Пандемія як мотиватор та рушійна сила

Якщо ви у своїй команді встановлюєте таку норму як Повага, то деталізуйте, що ви маєте на увазі, постарайтеся донести ці стандарти усім працівникам.

Стандарти поведінки у компанії слід проговорювати на тому етапі, коли приймаєте людину на роботу. Людина одразу має розуміти, чи готова вона дотримуватися цих правил.

Диплом престижного вишу – це добре, але працювати нам з людьми. Тому, не зайве, ще «на березі» придивитися роботодавцю до потенційного працівника, а працівнику до роботодавця, щоб звірити, чи збігаються уявлення про те, що таке «нормально».

І якщо професійну компетенцію працівника можна розвинути за рік, то з особистісними рисами значно важче. Особливо, коли за ними стоять викривлені правила з дитинства, подвійні стандарти і психологічні травми. Без праці і мотивації самої людини тут ніяк!

Комфорту нам зі собою. Поваги до правил і відповідальності за власні рішення.

Читайте також: Що робити щодня, аби покращити життя та реалізувати плани

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги. 

 

Читайте також:

Нове на сайті: