Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Декоратори вулиць: Чим займаються львівські урбаністи?

Збудувати будинок, виростити сина, посадити дерево – це завдання, які мало не з народження ставлять собі українці
На фото Олександр Шутюк

Будинок і родина – це обов’язково, а от про дерева, наші зелені легені, ми частенько забуваємо. Але не він. І це не просто садок на дачі. Це озеленення вулиць, скверів і громадських просторів. І для цього він не лінується збирати кошти, купувати саджанці, а ще постійно дбати, аби їх не нищили байдужі. Про те, чому взявся озеленювати місто, які дерева любить найбільше та що робить, коли дізнається, що дерево зламали, – у програмі «Люди дії» на Радіо FM Галичина розповів співорганізатор багатьох спільнокоштів для озеленення львівських вулиць, урбаніст, громадський активіст та блогер Олександр Шутюк.

Про перші спроби змін

Буває так, що ходиш вулицями і бачиш: отут воно могло б бути трошки не так, як є, і там теж могло б бути по-іншому. У якийсь момент, вміючи малювати в 3D, я почав у вільний від роботи час робити якісь свої візуалізації та бачення, викладати їх в інтернет. Далі – хтось щось прокоментував, десь поширив… І якось воно так «покотилось».

Якщо ж говорити про наш перший спільнокошт, який стосувався вулиці Городоцької, то збоку це, мабуть, виглядало трохи дивно. Якісь люди, невідомо хто взагалі, десь в інтернеті пишуть: а скиньте нам грошей, ми тут якісь дерева посадимо. Це схоже на якийсь «розводняк» трохи більш ніж повністю. Так упродовж 3,5 місяців ми збирали 20% від початкових «наполеонівських» планів. Але не досягнули плану «максимум». Зате план «мінімум», а це висадка 11 дерев, ми подужали і реалізували. Це вже було щось таке, що можна побачити, і чого можна торкнутись руками: гроші перетворились у дерева, які четвертий рік ростуть і квітнуть. Це дало поштовх не лише нам, а й місту. Бо питання висадки дерев у Львові до того на порядку денному не стояло. У нас було буквально кілька випадків за всю історію із часів незалежності, коли отак на вулицях великими партіями висаджували дерева.

Про догляд

Посадити дерево – це, насправді, важливо, але і далеко не все. За ним треба слідкувати впродовж перших кількох років розвитку – уважно і регулярно. Це запорука того, що воно виросте правильно, не загнеться, не засохне і буде нас тішити вже великою кроною, коли сформується, адже на початках воно дуже вразливе і нестабільне. Звісно, щодня я цього не роблю, але загалом стараюсь слідкувати, особливо навесні.

Про вуличних вандалів

Знаєте, коли перший раз ламають дерево, яке ти садив, це так… неприємно, м’яко кажучи, і дуже прикро… Зате коли таке стається вдруге – це так само прикро, хоча вже розумієш, що це якийсь статистичний відсоток, через який ти маєш пройти. Тобто так чи інакше – від цього нікуди не подінешся. Люди є різні, ситуації бувають різні… Таке життя. Але якщо ти можеш цьому запобігти, купуючи більше дерево, яке має товстіший стовбур, то це потрібно робити.

Читайте також: Подібного меча немає в жодній з колекцій світу: у винниківському музеї з’явився унікальний експонат

Загалом у світі це – загальноприйнята практика: коли висаджують дерева, то сформованими, тобто такого розміру, що в них обхват стовбура десь до 20 см. Це достатньо велике дерево, яке вже має вигляд і одразу робить вулицю більш затишною, дає той ефект, який від нього очікують. І плюс – воно більш «вандалостійке». Звичайно, при великому бажанні пошкодити і поламати можна, мабуть, будь-що. Але до цього вже треба докладати більше зусиль. А оскільки люди ліниві, то, може, хтось передумає і не буде цього робити.

Про мету спільнокоштів

Цим спільнокоштом ми хотіли показати, що дерево – це не такий маленький «патичок», який дуже люблять висаджувати навесні під час суботників. Знаєте, є така дуже популярна розвага. І якщо подивитися на фото, то це частенько щось таке тоненьке й нещасне, і дуже великий відсоток того, що воно взагалі не доживе до наступного року, бо його разом із травою скосять. А якраз ті дерева, які ми почали садити, уже більшого розміру – із професійних садових центрів, які одразу мають три-п’ять метрів висоти та досить великий обхват стовбура. І от якраз цим ми намагалися показати і місту, і людям взагалі, і тим, хто цим не цікавиться, але може побачити вже на вулиці і порухати дерево руками, що це отак-от має виглядати, що це отак – правильно.

Читайте також: Найкращим двірником Львова став 72-річний працівник з Шевченківського району

Про сентимент до платанів

У мене зараз виник сентимент до платанів. Це велике та потужне дерево. І воно гарне тим, що дуже призвичаєне до такого клімату, який є у нас. Воно більш південне, добре витримує посуху, не є дуже вибагливим до вологи. Бо от є такі дерева, які наче і нашої кліматичної смуги, але їх треба дуже регулярно поливати. А у нас із цим проблема. Скажімо, в мене немає своєї власної діжки на колесах, якою б я міг щодня проїжджати і це все поливати. А якраз платани таке добре витримують. Це показали ті 30 дерев, які ми висадили просто в один ряд – при тому, що умови в них дуже складні, адже це фактично загазовані проспекти. Вони навіть на осінь дуже гарно виглядають. А от деякі дерева – видно, що від спеки, від тієї загазованості стають аж втомленими, листя вкривається пилюкою і видно, що щось із ними не так. А ці – вони навіть восени, коли от-от піде сніг і вдарить мороз, мають зелене, соковите листя.

Про постійне навчання

Озираючись на кілька років назад, я зараз багато що не робив би вже так, як тоді. Тобто воно як прецедент спрацювало, але в подальшому треба враховувати значно більше нюансів, читати різні розумні книжки, де пише, що оце дерево – не любить бути в тіні, а оце – поряд із іншим рости не хоче. Тобто є безліч нюансів. Але скільки ці книжки не гортай, завжди виникне якийсь новий. Це постійне навчання та вдосконалення.

Читайте також: «Спершу відчув різкий біль у шиї, а потім намацав кулю»

Усі фото Олександра Шутюка

Найбільше читають:

Нове на сайті: