Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Дмитро Кражан: Як 23-річний львів’янин став срібним призером Кубка світу із бодібілдингу

Як почати займатись у тренажерному залі систематично? Коли з’являться перші позитивні результати? Скільки часу слід тренуватись, щоб належним чином виступити на змаганнях світового рівня? Чи можуть стероїди йти на користь? І чому не варто братись за тренування рідних?- Ексклюзивне інтерв’ю для Galnet

Дмитро Кражан у свої 23 роки пройшов уже немало змагань. Останній гучний здобуток – «срібло» Кубка світу з бодібілдингу серед юніорів в Іспанії.

Красиві фото, сцена, фізична форма, якою захоплюються оточуючі – це лише поверхня життя Дмитра.

Тренуюся уже сім років

У спорті я з дитинства. Спочатку займався тайським боксом та кікбоксингом. Коли почалась мода на танці – почав займатися брейкденсом.  А потім друг «затягнув» мене у зал – підкачатись. То була класична «качалка», у підвальному приміщенні, де лише чоловіки. Згодом я переїхав за місто і пішов у кращий зал. Таким чином я уже 7 років тренуюся. А минулого року ми з друзями вирішили просто підсушитися перед відпусткою, планували поїхати на море за кордон. Хотілося класно виглядати на пляжі і тоді я зрозумів, що вимальовується дуже хороша структура. Знайомий атлет порекомендував виступити на змаганнях. І я поїхав. Перші мої змагання – Чемпіонат західної України з бодібілдингу.  Вийшло так, що моя кар’єра розпочалась з першого місця (усміхається).

Перемагаючи недосвідчених атлетів – досвіду не наберешся

З цей рік у мене вже було 4 старти. Перше змагання – відбір на Чемпіонат світу відбувся за участі топових українських спортсменів. Там я посів 4 місце. Далі – Міжнародний турнір у Празі – один із найкращих у Європі. На ньому я взяв призове 3 місце. Далі Чемпіонат України, де я без підготовки посів 2 місце і основний старт – Кубок світу, звідки також повернувся зі «сріблом». Звісно, якщо я виходитиму на слабші турніри, то буду вигравати, але для чого? Перемагаючи недосвідчених атлетів – досвіду не наберешся.

Приїхав на змагання і у день реєстрації сказали, що моєї категорії не буде. За ніч набрав 8 кілограмів

Підготовка була складною та виснажливою. Організм не давав тих результатів, які були перед першими змаганнями. Через силу, по два рази на день кардіо, робота без відпочинку і я досягнув хорошої форми. Приїхав на змагання і у день реєстрації сказали, що моєї категорії не буде через недостатню кількість юніорів. Тому організатори об’єднали велику категорію і класичний бодібілдинг. Я розумів, що між мною і атлетами, які будуть на сцені, різниця в 10 кілограмів. Це колосальна різниця у зовнішності.

Порадившись з тренером, я зайшов у їдальню і цілу ніч їв, аби набрати обєм.  Спочатку їв рис, далі перейшов на солодощі.  За день до реєстрації я важив 86 кілограмів, а у день виступу – 94.

Такий стрімкий масонабір відбувся через те, що я вивів всю воду з організму перед змаганнями і коли зрозумів, що доведеться виступати в іншій категорії , змушений був повернути об’єм. Після сушки будь-яка їжа починає притягувати воду і від того стрімко збільшується вага. Якби я вийшов сухим на сцену – втратив би бали через недостатній об’єм. У фіналі я боровся з двома італійцями і посів друге місце. Різниця між мною і золотим призером була приблизно 6 кілограмів. А це суттєво.

Підготовка до змагань триває від 3 до 6 місяців

Найскладніше у житті спортсмена – підготовка. Важливо правильно налаштуватися та змотивувати себе. З цим мені допомагає мій тренер. У кожного професійного атлета він має бути. Це так званий погляд зі сторони. Наприклад, ти дивишся в дзеркало і собі дуже подобаєшся, або навпаки, а коли поруч людина, яка тебе координує і допомагає – завжди вкаже, як є насправді.

Період підготовки триває від 3 до 6 місяців. Я разом з тренером обговорюю всі завдання і починається робота. Існує три періоди перед змаганнями: масонабір, сушка і підводка. На кожному з них йде зміна раціону.

На масонаборі надається перевага великій кількості калорій, тому їжа у той період дуже смачна. На сушці ми обмежуємо калораж і збільшуємо кількість води з 4 до 6 літрів на день.

Під час підводки забираємо з раціону вуглеводи, їмо більше овочів і п’ємо до 8 літрів на день.

За день до змагань утримуємося від води.  Щодня тренуюся, їм 6 разів на день і вранці обов’язково кардіо. День пролітає миттєво і під час підготовки він дуже одноманітний. Прокидаюся о 6  ранку і потрапляю додому близько півночі.

Про відновлення: Якби не працював тренером, не заходив би у спортзал

Найприємніше після змагань – це поїсти. Я зараз абсолютно нормальна людина, без дієт. Їм все. Основа цього спорту – психологія. Якщо завдяки силі волі ти прокидаєшся зранку, готуєш раціон, ходиш на тренування, то нервова система виснажується і потрібно розвантажуватися. Якби я не працював тренером, то не заходив би у спортзал(усміхається). Коли ти цього не бачиш, то швидше відновлюєшся.

Головне пам’ятати, що прийде день змагань і ти прокайфуєш так, що вся сушка і труднощі у підготовці не згадаються.

Ці 4 хвилини на сцені надають дуже багато енергії і емоцій. Я перед першими змаганнями казав, що виступлю лише один раз – заради інтересу. Але за два сезони досягнув дуже хороших результатів, гідно закінчив кар’єру юніора і рухаюсь до нових перемог.

Якщо мені випаде можливість поїхати на Чемпіонат світу, то там обов’язково пролунає гімн України

Основний старт, на який я націлений – Arnold Classic Amateur. Один з топових комерційних турнірів. Я вже не юніор і потрібно не просто багато працювати, а надзвичайно багато працювати. З тренером обрав іншу категорію. Класичний бодібілдинг – це класно. Але я дуже швидко росту. Різниця між мушкою і масонобором у мене –20 кілограмів. Цю вагу я ганяю туди-сюди і організм виснажується. Тому завершую з класичним і переходжу у нову категорію – Classic Physique. Її сенс у тому, аби показати золоту еру бодібілдингу за часів Арнольда. Тоді атлети були наче фігурки. На сцені показували гармонійність м’язів та частин тіла. Мені у цій категорії потрібно важити 93 кілограми і я себе дуже комфортно почуваю у цій вазі. І найкраще, що може бути у змаганнях – це коли стоїш на сцені, оголошують переможця і вмикають гімн його країни. Якщо мені випаде можливість поїхати на Чемпіонат світу, то там обов’язково пролунає гімн України.

У мене є принцип – я не треную рідних для мене людей

Хороший тренер і хороший атлет – це дві різні людини. Не може поєднуватися одне й інше. Коли я готуюся до змагань, у мене часті перепади настрою і щасливий, що мої клієнти ставляться до цього з розумінням та ще й підтримують на змаганнях. Проте мої перемоги ніяк не впливають на цінову політику моїх послуг. Змагання – це чисто моє, для мого розвитку та амбіцій. Ціни є вищими, ніж середні. І зараз такий час в країні, що не актуально підіймати вартість тренувань. Мені мого заробітку вистачає, аби забезпечити себе та оплачувати поїздки на турніри. Я є суворим і люблю дисципліну, можу насварити, тому що працюю на результат. Також у мене є принцип – я не треную рідних для мене людей. Це як у лікарів. До речі, у мене медична освіта. Я можу дати поради, але в жодному випадку не  буду проводити тренування. Тому що це людська психологія. Лише заплативши кошти, людина буде більше працювати, аби отримати результат.

Професійному спортсмену необхідно вкладати у себе від тисячі до півтори тисяч доларів на місяць

Витрати залежать від періоду підготовки. На сушці вони менші. На харчування витрачаю близько 3 тисяч гривень на тиждень. І це я не харчуюся лососем і пророщеною гречкою. Їм звичайні продукти. Мені пощастило, тому що маю спонсорів у спортивному харчуванні. Так би витрачав ще близько 2 тисяч на місяць.

Абонемент у зал – 500 гривень, тренер – від 250 доларів. Можна знайти і за меншу ціну. Кожні три тижні здаю аналізи, аби тримати під контролем стан свого здоровя. Професійному спортсмену необхідно від тисячі до півтори доларів на місяць.

Ці витрати мотивують мене працювати і заробляти ще більше. В аматорській кар’єрі неможливо заробити, а ось ставши професіоналом – можна отримувати немалі кошти.

Шпаргалка для тих, хто хоче стати бодібілдером

  • Не все солодке можна їсти. Навіть зриви у дієті потрібно контролювати. Не можна їсти шоколад, кондитерський крем та варення. Мучне можна.
  • У момент об’їдання потрібно, аби хтось був поруч і міг вчасно зупинити вас. Тому що під час відновлення людина не відчуває ситості.
  • Якщо людина не є професійним спортсменом і не знає, з чим має справу – не можна вживати стероїдів. Усі професійні атлети приймають анаболічні стероїди,адже без них не відбувається відновлення, а для аматорів – це граната у руках у мавпи.
  • Здоров’я – це найважливіше. Чому атлети часто зупиняються на півдороги? Тому що економили на аналізах. Якщо триматимеш під контролем стан здоров’я – більша ймовірність дійти до кінця. Це як бізнес. Можеш заробити,а можеш прогоріти.
  • Дисципліна і хороший тренер. Якщо тренер не питає про самопочуття і займається з вами не індивідуально, це поганий тренер. Підібравши хорошого помічника, потрібно слухати його на всі 100% та не займатися самодіяльністю. У цьому спорті вона лише шкодить.
  • Виступати на сцені можуть усі. Це не гімнастика, де потрібно займатись з дитинства. Слід просто опанувати себе та йти до мети.
  • Добре подумайте, чи потрібно вам це. Адже бодібілдинг називають спортом егоїстів. Ти не маєш часу на рідних та близьких у період підготовки до стартів. Тому багато хто сприймає це як зверхність та небажання спілкуватися.
  • Якщо взявся – йди до кінця!

Фото з особистого архіву Дмитра Кражана

Найбільше читають:

Нове на сайті: