Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Герої Небесної Сотні зі Львівщини: ті, що загинули 6 років тому на Майдані

У День Героїв Небесної Сотні Galnet вирішив нагадати, ким були активісти Євромайдану зі Львівщини, які загинули у пік жорстоких зіткнень у Києві
09:10, Чт, 20 Лют 2020 Карина Ляшенко
Фото: David Mdzinarishvili—Reuters

Ушневич Олег Михайлович

Ушневич Олег Михайлович народився 20 червня 1982 року у Дрогобичі. Його дитинство і юність пройшли у рідному місті. Спочатку чоловік навчався у Дрогобицькій середній школі №14, потім – у ВПУ №19 м. Дрогобича. Після закінчення навчання деякий час працював у торговому центрі у Львові, а протягом останніх років їздив на заробітки у Португалію, потім у Францію.

Загинув Олег Ушневич  20 лютого 2014 року від двох куль снайпера, які влучили у серце. Тіло ідентифікували у готелі «Україна». Поховали його у місті Сколе.

Посмертно Олегові Михайловичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батько, брат та сестра.

Точин Роман Петрович

Точин Роман Петрович народився 6 серпня 1970 року у Ходорові Жидачівського району Львівської області. Підприємець, займався будівельними ремонтами. Належав до сотні, що охороняла першу барикаду на Інститутській.

Загинув Роман Точин 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення у голову. Тіло ідентифікували у готелі «Україна». Похований у Ходорові.

Посмертно Роману Петровичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися дружина, двоє дітей і мама.

Корчак Андрій Богданович

Корчак Андрій Богданович народився 18 липня 1964 року у Бориславі. Був будівельником.

Убили його, ймовірно, працівники «Беркуту» 18 лютого 2014 року.

Посмертно Андрію Богдановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися брат та сестра.

Читайте також: «Я йду з ним поруч увесь час, поки він служить»: у Львові військові капелани розповіли про свій досвід

Дяковський Юрій Іванович

Дяковський Юрій Іванович народився 27 лютого 1989 року у Стрию. Навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. У грудні 2013 року залишив навчання і поїхав до Києва, де протягом кількох місяців брав участь у протестних акціях. 10 лютого приєднався до київського осередку Правого сектору. На Євромайдані отримав поранення у руку і шию. У квітні 2014 року разом з товаришами вирушив до міста Слов’янськ, Донецької області, на розвідку, щоб зібрати інформацію про сепаратистів. У полон потрапив 17 квітня.

28 квітня тіло Юрія Дяковського з ознаками насильницької смерті знайшли у річці Казенний Торець поблизу Слов’янська. Похований 8 травня 2014 року у рідному місті.

Посмертно Юрію Івановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки та брат.

Сольчаник Богдан Зіновійович

Сольчаник Богдан Зіновійович народився 25 липня 1985 року у місті Старий Самбір. У Львові отримав вищу освіту, а згодом проходив докторську програму у Варшаві. Він викладав на кафедрі нової та новітньої історії України Українського Католицького Університету, був активістом Громадянської мережі «ОПОРА». На Майдан у Київ Богдан приїздив кілька разів.

Загинув Богдан Сольчаник 20 лютого 2014 року від ворожої кулі на Інститутській. Поховали його у рідному місті Старому Самборі.

Посмертно Богданові Зіновійовичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки і брат.

Фото ілюстративне: Vasily Fedosenko – REUTERS

Бура Ольга Василівна

Бура Ольга Василівна народилася 22 липня 1986 року у селі Ріпнів Буського району Львівської області. Жила у селі Журатин Буського району Львівської області. Від 24 листопада 2013 року вона брала активну участь в акціях протесту у Києві. На Майдані провела усі три місяці. Жінка допомагала «Морській сотні» Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні. До столиці Ольга Бура поїхала зі своїм чоловіком, і завжди була поруч з ним.

Померла в київській лікарні 10 березня 2014 року через рану, отриману на Майдані.

Посмертно Ользі Василівні присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилася мати.

Шилінг Йосип Михайлович

Шилінг Йосип Михайлович народився 14 лютого 1953 року у Вороблевичах Дрогобицького району Львівської області. Навчався у Бориславському професійно-технічному училищі, потім працював будівельником. Багато років їздив на заробітки до Італії. Чоловік брав участь у діяльності Української Гельсінської Спілки, також був членом Української республіканської партії.

Йосипа Шилінга застрелив снайпер біля Жовтневого палацу 20 лютого 2014 року.

Посмертно Йосипу Михайловичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».  Залишилися дружина та двоє дочок.

Паньків Микола Олександрович

Паньків Микола Олександрович народився 6 лютого 1975 у Липниках Пустомитівського району Львівської області. Мешкав у селі Холодновідка Пустомитівського району, займався приватною підприємницькою діяльністю.

Чоловік загинув від кульового поранення голови 20 лютого 2014 року.

Посмертно Миколі Олександровичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися мати, дружина, син та дочка.

Ільків Богдан Іванович

Ільків Богдан Іванович народився 3 липня 1962 року у смт. Щирець Пустомитівського райну Львівської області. Закінчив залізничний технікум, працював машиністом автодрезини.

Помер 22 лютого 2014 року у 17-й київській лікарні від двох кульових поранень уживіт під час стрільби на Майдані. Поховали чоловіка у Львові на Личаківському цвинтарі.

Посмертно Богданові Івановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишились мати, дружина та двоє дочок.

Читайте також: «Я вчилась, щоб приймати життя у світ, а більше бачила смерті», – військова лікарка зі Львівщини

Дигдалович Андрій Іванович

Дигдалович Андрій Іванович народився 3 червня 1973 року у Сокільниках  Пустомитівського району Львівської області. Працював будівельником. Перебував на Майдані упродовж трьох місяців, належав до сотні самооборони. Після випадку, коли йому травмували око, з лікарні знову повернувся на Майдан.

Коли чоловік 20 лютого 2014 року виносив пораненого, снайпер вбив його пострілом у груди. Куля пробила бронежилет наскрізь.

Посмертно Андрію Івановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися мати, дружина  та дві доньки.

Фото ілюстративне: David Mdzinarishvili – REUTERS

Вайда Богдан Іванович

Вайда Богдан Іванович народився 28 квітня 1965 року у Стебнику. Чоловік працював на Дрогобицькому меблевому заводі.

Загинув 20 лютого 2014 року від пострілу снайпера у голову на вулиці Інститутській.

Посмертно Богдану Івановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися дві сестри.

Жаловага Анатолій Григорович

Жаловага Анатолій Григорович народився 13 березня 1980 року у Дублянах Жовківського району Львівської області. Анатолій Жаловага був професійним гандболістом, а працював на будівництві і ремонтних роботах в Україні та за кордоном.

20 лютого 2014 року чоловіка вбив снайпер кулею у голову. Поховали Аналолія Жаловагу у Дублянах.

Посмертно Анатолію Григоровичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки та брат.

Бльок Іван Іванович

Бльок Іван народився 21 липня 1973 року у Городку Львівської області.Тримав магазин. Був учасником Помаранчевої революції.

Загинув вранці 20 лютого на вулиці Інститутській від кулі снайпера у серце. Оскільки дівоче прізвище дружини – Тур, чоловіка інколи також називали Туром. До списків загиблих його внесли саме під цим прізвищем. Поховали його у рідному місті.

Посмертно Івану Івановичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися мати, дружина, дві дочки та син.

Топій Володимир Петрович

Топій Володимир народився 26 квітня 1955 року у Судовій Вишні Мостиського району Львівської області. Служив у ракетних військах у Бресті. Після цього працював водієм. На Майдан чоловік приїхав 25 грудня, вступив до лав 12 сотні Самооборони.

У Будинку профспілок він допомагав гасити пожежу і помер за нез’ясованих обставин. Тіло шукали з 18 лютого. Поховали Володимира Топія у рідному місті.

Посмертно Володимиру Петровичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишились дружина, донька, син, онук та онука.

Жеребний Володимир Миколайович

Жеребний Володимир Миколайович народився 6 жовтня 1985 року у Вишні Городоцького району Львівської області. Працював чоловік у Вишнянському аграрному коледжі Львівського національного аграрного університету. На Майдані був від перших днів протесту.

20 лютого 2014 року на Інститутській кулі снайпера влучили йому у сонну артерію та голову. Посмертно Володимиру Миколайовичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки.

Фото ілюстративне: Vasily Fedosenko – REUTERS

Читайте також: У центрі Львова учасник Революції Гідності вийшов на одиночний пікет

Сеник Роман Федорович

Сеник Роман Федорович народився 26 липня 1968 у селі Наконечне Друге Яворівського району Львівської області. Входив до 29-ї Бойківської сотні самооборони Майдану, жодної зброї не мав. Носив з собою прапор України з написом «Турка», через що у сотні його називали «Турківським прапороносцем».

Романа Сеника поранили 22 січня 2014 року біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Євромайдану. Він стояв з прапором на передовій. Снайпер прострілив чоловікові легеню та завдав важкого поранення у плече бронебійною кулею спеціального призначення. Роман Сеник переніс кілька операцій у Київській міській клінічній лікарні № 17, втратив багато крові. Йому довелося ампутувати руку. Проте ушкодження виявилися занадто важкими, і вранці 25 січня він помер у лікарні.

Посмертно Роману Федоровичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися мати, сестра, дружина.

Варениця Роман Михайлович

Варениця Роман Михайлович народився 11 грудня 1978 року у Старому Яру Яворівського району Львівської області. Працював вчителем математики.

Загинув чоловік на Інститутській 20 лютого 2014 року.

Посмертно Роману Михайловичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки та двоє братів.

Коцюба Віталій Миколайович

Коцюба Віталій Миколайович народився 7 липня 1982 року у селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Навчався у місцевій школі, а згодом мешкав у Новояворівську. Їздив на заробітки за кордон.

Загинув 20 лютого 2014 року.

Посмертно Віталію Миколайовичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилися батьки, дружина, син та дочка.

Вербицький Юрій Тарасович

Вербицький Юрій Тарасович народився 25 серпня 1963 року у Львові. Чоловік працював інженером відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. С. Суботіна у Львові. Мав вчений ступінь кандидата наук. На Євромайдані невідомі викрали його разом з Ігорем Луценком 21 січня 2014 року. Після катувань (21-22 січня 2014 року) його вбили.

Посмертно Юрію Тарасовичу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Залишилася дочка.

Нагадаємо, цього дня 2014 року під час Єврореволюції на Інститутській у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України», низка представників влади заявили про перехід на бік народу. День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності.

Інформацію про Героїв Небесної Сотні на запит Galnet надали у Департаменті соціального захисту ЛОДА.

Читайте також: «Вони про те, що смерті не були даремними»: школярі Львова вшанували пам’ять Небесної Сотні паперовими янголами (фото)

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: