Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Як львівське подружжя відроджує давню гончарську техніку (ВІДЕО)

Свою майстерню Ігор та Соломія Гиби спочатку відкрили на Золочівщині, а згодом переїхали до Львова
15:22, Ср, 06 Бер 2019 Мар'яна Галькович
Ігор Гиба завершує перший етап роботи

Гончарством він захопився приблизно 5 років тому. Спочатку пробував навчатися у гаварецьких майстрів, а потім знайшов технологію, яку й обрав для себе. Посприяло такому захопленню й те, що сестра Ігоря навчалася на кафедрі художньої кераміки. Ігор частенько навідувався до сестри на виставки та пленери і незчувся, коли захопився цією справою.

– Родзинка у тому, що це натуральна кераміка – без барвників та без хімії, тобто така, яку робили наші предки. Називається та техніка «молочна кераміка», адже після печі ми вироби занурюємо у молоко, виріб втягує в себе жир скільки йому потрібно, після цього даємо його на просушку і потім знову у пічку на 350 градусів. Залежно від молока, від температури, від часу випалу – виріб стає унікальним.

Читайте також: Як львівські художники підкорюють світ

Колір глиняних виробів залежить від жирності молока та якості випалу, а глазур надає їм більше міцності і за нею легше доглядати.

– Я починав з найважчого – сам пробував копати глину. Жив я неподалік села Гавареччина, де роблять знамениту чорну димлену кераміку. Шукав два види глини – масну і пісну, потім їх змішував, відціджував, перебирав сміттячко. Зрозумів, що це дуже трудомісткий процес: на підготовку глини я витратив близько трьох місяців, а виробив її за місяць.

Тоді Ігор вирішив, що глину краще купувати та обрав ту, яку вважають найкращою в Україні – слов’янську, з Донеччини. Каже, що ця глина за своєю структурою щільна, а місцева – не піддається так добре механічній обробці, буває, готовий виріб може просто тріснути.

Глина – чистий матеріал і страви у такому посуді виходять смачнішими. Саме так подружжя і готує:

– У глиняних горщиках можна готувати без олії. Якщо закидувати в горщик, наприклад, м’ясо, воно готується просто в своєму соку, – пояснює Ігор.

На запитання журналістки Galnet, хто найчастіше купує і що купують, подружжя розповідає: беззаперечним лідером продажів є макітра, а набори посуду найчастіше купують перед зимовими святами. Багато посуду купують люди зі США, за словами Ігоря, там цінують ручну роботу та екологічність. Щодо естетичних вподобань, американці, зазвичай, люблять посуд без розписів, а українці – рясно розмальований.

Соломія зізнається, і сама хотіла б мати вдома весь посуд з глини, але батьки відмовляються викидати китайський глазурований. Згоди таки дійшли. Все поступово: щось побилося – замінили глиняним.

Жінка професійна художниця-керамістка,  до заміжжя працювала художницею-реставраторкою. Якщо Ігор надає глині форм, то Соломія – краси, саме вона оздоблює їхні вироби. Для цього використовує пензлі, німецькі глазурі та пігменти.

– Йду за покликом серця – малюю те, що мені подобається. Люблю рослини, вони мене надихають, а найчастіше я малюю папороть та шипшину. На символіці ми не зациклюємося.

Любить жінка і пофантазувати разом з творчими замовниками. Каже, що одного разу робили цукорниці з намистинами замість ручок – цілий набір. А ще Соломія робить прикраси:

– Ліплю вручну брошки – не використовую форм, щоб воно все було різне. У тому і є краса кераміки, що ти ніколи не знаєш, що в тебе вийде у кінцевому варіанті.

У планах подружжя створити справжній міні-завод, проводити майстерні:

– Ми хочемо ділитися з людьми тим, що нас захоплює, тим, що ми знаємо. Ми не боїмося виховати собі конкурентів, бо конкуренція – це добре.

Читайте також: 85-річний львів’янин зійшов на Говерлу за 4 години

Найбільше читають:

Нове на сайті: