Живемо у ритмі подій
МІСТО

Із кожним дощем руйнуються все більше: у Львові намагаються врятувати розписи початку XX століття (Фото)

Приміщення, де виявили мальовання, планують перетворити на мистецький хаб
19:45, Чт, 08 Кві 2021 Ольга Головчин
Фото: Galnet

Розписи, які потрібно терміново рятувати

Температура повітря тут сягає +5°C, а зі стелі досі падають краплі води: на даху тане сніг. У будинку на вулиці Джохара Дудаєва, 17 реставраторка Ірина Гірна досліджує унікальні розписи початку XX століття, які відшукали тут під штукатуркою.

Фахівці виявили тут кілька шарів мальовання різних часів, створених за допомогою відмінних технік, наприклад: нижній шар – клейова, верхній – олійна. Відкрити та відновити планують верхній шар, який є дуже яскравим та барвистим. Його, ймовірно, нанесли після 1920-х років, однак у радянський час – «почистили» та замалювали. Є тут і третій шар, який не можуть відділити від другого, адже він дуже міцно прикріпився до олійної фарби.

Вхід, стеля, стіни, сходова клітка і, ймовірно, під’їзд – практично все приміщення оздоблене розписами. Знайдені мальовання хочуть зберегти, однак приміщення перебуває в аварійному стані: із кожним дощем щораз відпадає все більше цінних елементів, а впродовж останнього місяця – цілі частинки стелі разом з утеплювальним матеріалом. У приміщенні дуже волого, ба навіть стіни просякнуті водою. Відтак, консервувати розпис зараз не можна. Спершу потрібно все осушити та зробити накриття. 

– Укріпити розписи зараз неможливо, бо воно все мокре. А коли висихатиме, то є небезпека, що воно може почати сипатися. Наразі воно під шаром олійної фарби «законсервоване». Наше завдання – відкрити і показати всім, що тут є унікальні розписи і вони перебувають в аварійному стані. Їх потрібно терміново рятувати. Якщо на стінах вони ще можуть перезимувати, то на стелі – ні, – пояснює Ірина Гірна.

Читайте також: У Львові реставрують унікальну середньовічну ікону «Страшний суд» (Фото)

Наразі реставратори не відкривають великих фрагментів розписів, відтак стиль, у якому їх виконали, ідентифікували не можна. Колористика є неймовірно яскравою та контрастною: автор використав червону, синю, фіолетову барви, місцями – імітацію позолоти. 

–  Мистецтвознавці сперечаються: одні кажуть, що це сецесія, інші – що ар-деко. Наразі ще занадто мало відкрили фрагментів, щоб говорити про авторство. Будівельної справи будинку теж немає. Паралельно ми досліджуємо архіви, яких збереглося дуже мало. Можливо потрібно буде шукати інформацію про авторство у фінансових книгах, де мало б бути написано кому і за що платили, – додає реставраторка.

Деякі частинки розписів демонтували та забрали в майстерню для повноцінного дослідження. Улітку реставратори планують провести  пробні укріплення.

– Такі розписи лише збагатять будь-яке приміщення. Їх однозначно потрібно зберегти. Ще кілька років і ми не будемо мати зразків такого періоду у Львові, – підсумовує Ірина Гірна. 

Перетворення приміщення у мистецький хаб

Приміщення, де виявили розписи, орендує Львівська національна академія мистецтв. Колись там проводили заняття зі скульптури, однак зараз воно пустує. Відтак, аби повернути до життя цю локацію у листопаді 2018-го року Академія  запустила проєкт «Львівське дизайнерське партнерство»  у межах програми «Creative Spark» від Британської ради в Україні. 

– Суть проєкту полягає у розвитку підприємницьких навичок студентів. Простір на Дудаєва був би хорошим місцем, де поєднуватиметься бізнес, мистецтво та освіта – такий собі мистецький багатофункційний самоокупний коворкінг. Там могли б бути і галереї, і майстерні, де б упродовж дня до обіду займалися студенки, а після обіду всі охочі за певну плату могли б орендувати приміщення, – розповідає координатора проєкту, доцента кафедри менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв Уляна Щурко.

Там також можуть створити: 3-D студію з цифровим друком, кав’ярню, мультимедійну бібліотеку, де можна було б проводити пресконференції, різноманітні курси та майстер-класи.

Минулого року відбувся конкурс архітектурно-дизайнерських проєктів щодо функціонального наповнення простору. 

– Двоє переможців: команда Академії мистецтв та Політехніки працюють над об’єднанням їхніх проєктів в один спільний, який доповнить всі наші напрацювання.  Відтак, ми чекаємо результатів дослідження реставраторів, щоб розуміти, що там можна рухати, а що ні, – додає Уляна Щурко.

Частину коштів, які виділили у межах програми від Британської ради на продовження дослідження технічного стану приміщень, спрямували на вивчення розписів. 

– Це дозволило нам орендувати риштування та мінімально забезпечити роботу реставраторів. І вже буквально перші дні роботи здивували нас. Це не просто якісь орнаментальні розписи, вони є сюжетними, а це означає, що вони мають конкретного автора. Окрім того вони є дуже характерними, відповідають своїм історичним періодам і досить яскраві за стилістикою. Їх потрібно далі досліджувати, однак той фінансовий ресурс, який нам вдалося залучити, вже закінчується. Стан приміщення – аварійний. Відтак, потрібно спільно пробувати з міською владою, Академією мистецтв, мистецтвознавцями, пам’яткоохоронцями, журналістками шукати ресурси, щоб зупинити руйнування, до кінця дослідити розписи та зберегти їх, – додає архітектор, голова комісії культурної спадщини та туризму Львівської облради Іван Щурко.

Гроші на створення креативного мистецького хабу планують залучати з різноманітних грантових проєктів. Окрім того розраховують на підтримку міської влади, Українського культурного фонду та польського інституту Полоніка. Також планують долучити до роботи кафедру реставрації Львівської національної академії мистецтв.

Що було у будинку

Споруджувати будинок колишнього Польського Педагогічного Товариства на сучасній вулиці Джохара Дудаєва, 17 розпочали у 1911 році за проєктом архітекторів Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича. Дім звели у стилі класицистичного модерну (раціональної сецесії) та оздобили скульптурами атлантів різця Зигмунта Курчинського. Керамічні підлоги викладені плиткою відомої чеської фірми «Братів Мунд».

До 1939 року значну частину приміщень орендували різні громадські організації і заклади. У різні роки тут були: віцеконсулят Туреччини, перукарня Очереда, мистецька швейна майстерня Броніслави Полло, Християнське згромадження народних вчителів загальних шкіл та інше. У будинку також було кілька житлових квартир, які здавалися в оренду, прибутки від якої спрямовували на його утримання.

У 1945-46 роках там діяв польський Театр малих форм «Мініатюра».  У повоєнні роки пам’ятка не зазнала значних змін чи перебудов і дійшла до нашого часу практично у первісному вигляді. Нині більшість приміщень будинку є житловими. Нежитлові приміщення загальною площею орієнтовно 800 м² є комунальною власністю міста і перебувають  у користуванні Львівської національної академії мистецтв. У частині приміщень були навчальні аудиторії та художньо-виробничі майстерні. Велика зала впродовж довгого часу використовувалася як спортзал.

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення.

 Історичну довідку надав Іван Щурко. 

Читайте також: У Львові відновили вітраж, який слугує стелею на першому поверсі і підлогою – на другому (Фото)

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: