Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Кажуть, Бог посилає особливих дітей, щоб чогось навчити батьків»

Як колишня жителька Криму встигає будувати успішний бізнес у Львові, бути мамою особливої дитини та подорожувати 
13:25, Пн, 02 Гру 2019 Юлія Короленко
Усі фото героїні матеріалу

Оксана Новікова переїхала з анексованого Криму до Львова понад п`ять років тому. Їй нелегко згадувати цей період. У Сімферополі довелося усе залишити. Також депресію навіювала політична ситуація. Оксана була на Майдані, допомагала українським військовим у Криму.  Довго не могла змиритися з тим, як складається доля країни.

«Коли приїхали з чоловіком до Львова, про бізнес навіть не думали. Усе, що мали – залишили у Сімферополі. А будь-яка справа потребує капіталовкладень.

Я тривалий час займалася громадською діяльністю. Допомагала переселенцям. Виникло багато бюрократичних перепон. Потім пробувала навчатися в УКУ.

Але без власної справи почувалася трохи «не у своїй тарілці». Бізнесом займалася з 18 років. Пробувала багато речей – шкіра, сільськогосподарська техніка, інгредієнти для солодкої випічки… Моя сестра, яка теж переїхала до Львова, мріяла про власну пекарню. Але вона – натура творча. Досвіду у бізнесі не мала. Тож ми з чоловіком вирішили їй допомогти», – розповідає Galnet Оксана Новікова.

Читайте також: У Львові створили Жіночу Ділову Палату України: чим вона займатиметься

У спальному районі Львова відкрили сімейний бізнес – кав`ярню-пекарню. Це нетиповий для міста заклад. Місце, вільне від алкоголю та куріння. Смачна свіжа випічка з домашньої пекарні, добра кава, полички з книжками, дитячий куточок… Як у вихідні, так і у робочі дні тут яблуку немає де впасти. Сімейна затишна обстановка приваблює відвідувачів. Основний контингент – мами з дітьми. Приходять перекусити, відпочити, побавитись… Не бракує постійних клієнтів, які купують свіжу випічку додому.

Асортимент  кав`ярні-пекарні – великий. Усе виготовлено за рецептами, привезеними з Криму. У місті подейкують, ніби ідея закладу належить кримським татарам. Оксана спростовує чутки. Справді, серед відвідувачів і персоналу чимало представників цієї нації, це пов`язано з тим, що в Оксани серед них – багато друзів.

 «У колишньому Криму зосередився цілий мікс культур та національностей. Я – росіянка. Мій другий чоловік – Микола, українець. Ця «культурна суміш» створила цікаві, неповторні, суто кримські рецепти, які й використовуємо. Частково тут відіграє роль відголосок ностальгії за рідною землею. Згадую, як моя бабуся готувала кримський борщ і пиріжки з нутом», – розпровідає пані Оксана.

Каже, львівські ресторани, переважно, розраховані на туристів. Немає жодного закладу, який припав би їй до душі й хотілося б повертатися туди знову й знову. Вдома вони з чоловіком надають перевагу звичним стравам: наприклад, баранині з овочами. Подружжя полюбляє рибу, але у Львові з вибором цього продукту – негусто. А можливості кожні вихідні вибиратися на роиболовлю, як колись, не мають.

Перші роки у Львові Оксана повністю присвятила себе роботі. Намагалася створити неповторну, затишну атмосферу, наповнити заклад позитивною енергетикою. Невдовзі сестра залишила цю справу. Натомість Оксана перебувала тут – «від дзвінка до дзвінка». У всьому допомагав чоловік. Хоча жінка зізнається, що звикла до авторитарності у бізнесі та сім`ї. В обох це – другий шлюб. Оксаниному старшому сину – 22 роки. Микола має дітей, віку теперішньої дружини. Кажуть, другий шлюб вчить бути терплячими. А головне, щоб подружжя дивилося в одну сторону та мало подібні інтереси.

Народження спільної дитини – донечки Соні, якій зараз 1 рік і 10 місяців, кардинально змінило життя пари. Подружжя прожило разом 17 років. Не сподівалися, що матимуть ще дитину. Тож  Соня стала для них справжнім дивом та щастям. Дівчинка виявилася – особливою. Коли народилася, лікарі тривалий час не могли встановити діагноз. Синдром Миллера-Дикера українськими лікарями – не вивчений. Тож перша вимушена сімейна мандрівка відбулася, коли Сонечці минуло лише два тижні. Подружжя вирушило до Одеси – на обстеження. Потрібно було з`ясувати, у чому ж особливість їхньої омріяної кровинки.

Читайте також: Смайлики, які живуть у домашній реанімації

Попереду батьків чекало ще багато мандрівок. Внаслідок «поломки» декількох генів, у дитини особлива будова мозку. Це рідкісне порушення, пов`язане з генетикою. Дівчинка не володіє своїми кінцівками, має проблеми з бронхо-легеневою системою та імунітетом. Трапляються епілептичні напади. Оскільки доводиться багато часу проводити з дитиною у лікарні,  Оксана не має можливості приділяти стільки уваги бізнесу, скільки раніше.

Та попри все, разом з батьками Соня побувала у багатьох містах України, а також у Польщі, Німеччині, Туреччині. У теплу пору року батьки вибираються з малечею на природу неподалік міста.

«Ми завжди любили мандрувати. Можна сказати, це – наше хобі. Окрім взаємної підтримки та спільної роботи над собою, подружжю необхідні спільні захоплення, враження та емоції. Якщо кожен ходить на свою роботу й зустрічаються тільки за вечерею, шансів на щасливий шлюб залишається мало.

Для того, щоб подорожувати з Сонею, придбали спеціально обладнану машину. Завжди залишається страх, що поряд не буде лікарні, у якій дитині нададуть допомогу, яка може знадобитися у будь-який момент. Натомість попри свої особливості, наша дочка – теж потребує розвитку та емоцій. Вона повинна бачити світ, тож закривати її у чотирьох стінах – несправедливо. Та й навряд чи це додасть їй здоров`я. Можливо, чим більше перешкод – тим більше знаходиш способів їх подолати.

Намагаємось перебувати з дитиною на свіжому повітрі, а не у місцях скупчення народу та у закритих приміщеннях, де може бути чимало інфекцій. Маємо коляску зі спеціальним обладнанням. Є проблеми з годуванням. Соні встановили гастростому, через яку її годують.

Кажуть, Бог посилає особливих дітей, щоб чогось навчити батьків. Я, мабуть, потребувала більше м`якості та ніжності. Старший син практично не хворів, з ним ніколи не було проблем.

У Львові нас рятують чудові спеціалісти з Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру. На мою думку, вони – найкращі спеціалісти в Україні.

Зрозуміла, що найбільше щастя – мати звичайну дитину. Неважливо, яка вона – галаслива, пустотлива чи надто активна, нечемна. Її потрібно любити та якісно проводити разом час».

Читайте також: «Здав на металобрухт перила з власного балкону, забув і випав»: львівський анестезіолог про курйозні випадки зі своєї практики

Попри усі негаразди, нещодавно Оксана з Миколою відкрили другу пекарню-кондитерську у новому районі Львова. За словами бізнесвумен, їй пощастило вдало підібрати персонал та добре налагодити роботу. На моє запитання, як вдається поєднати успішну підприємницьку діяльність, особливе материнство та подорожі, Оксана відповідає, що у пригоді стає правильний «таймінг». До народження дочки день Оксани був розрахований мало не по хвилинах. Зараз теж намагається спланувати тиждень наперед, хоча ніколи не виключає спонтанних нюансів, пов`язаних зі здоров`ям дитини. Жінці пощастило знайти надійну, кваліфіковану няню, з якою може на деякий час залишити дівчинку.

Оксана вважає, що жінка може бути керівником успішного бізнесу, якщо має бажання та мотивацію. Представницям чарівної статі легше тим, що вони здатні до багатозадачності, тому можуть поєднувати одночасно декілька ролей. У той час, як чоловік може бути добре зосередженим лише на одній справі.

В Україні, на думку Оксани, легше вести бізнес через відстуність конкуренції, натомість складніше – через особливості менталітету. Каже, львів`яни досить повільні та непередбачувані. Неабиякою перепоною у підприємницькій діяльності стає «кумівство», корупція та велика кількість свят.

Запитую, де бере стільки «нежіночої» сили та величезну кількість енергії. Виявляється, до труднощів жінка звикла з дитинства. Її мама працювала лікарем-педіатром, тож для своїх власних дітей часу залишалося мало. Оксана мала двох молодших сестер, відповідальність за яких лягала на її плечі.

«Багато чого мене навчила класична література. З неї дізнаєшся про емоції та переживання, яких не зазнав у власному житті», – говорить Оксана.

Читайте також: «Приховувала діагноз від колег»: львів’янка розповіла, як діабет навчив її жити повноцінно

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

 

Найбільше читають:

Нове на сайті: