Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Кожного дня тут працювала одна людина на квадратний метр»: як у Тартакові відновили палац ХІХ століття

Впродовж тижня волонтери з усієї країни разом із місцевими небайдужими руйнували стереотипи і власним прикладом доводили: альтернативний шлях збереження та відродження українських пам’яток є. Усім разом їм вдалося відродити мальовничий палац Лянцкоронських у Тартакові на Львівщині. Як це було і що з того вийшло – дізнавався Galnet
16:01, Нд, 04 Сер 2019 Мар'яна Галькович
Фото Galnet

Палац Лянцкоронських є пам’яткою архітектури національного значення, однак роками його руїни стояли порослі чагарями. Уже звикло, коштів на відновлення таких об’єктів в Україні постійно бракує, тож чекати кращих часів герої нашого матеріалу не стали і вирішили власними силами спробувати повернути палац ХІХ століття до життя. Чому для проведення унікального табору обрали місце на периферії області – розповів ініціатор події, директор благодійного фонду «Софос» Юрій Воронецький.

– У нас було кілька локацій, де ми хотіли запропонувати провести таку резиденцію. Але цей об’єкт, у якому зійшлися усі негаразди культурної спадщини, запропонувала Ганна Гаврилів. Він, до того ж, є одним із найскладніших, але і наймальовничіших палацових комплексів Львівщини.

Ганна Гаврилів та Юрій Воронецький

Читайте також: Як на Львівщині рятують Поморянський замок. Благодійники придбали уже 120 штахет

Активно до проведення табору «Тартаків&Тартак» долучився Благодійний фонд «Спадщина.УА» на чолі з Ганною Гаврилів. Вона, до речі, переконана, що єдиний шлях до відродження об’єктів такого типу, які розташовані у маленьких громадах, це наявність ініціативи знизу та імпульсу зверху:

– Коли приходить експертне середовище ззовні, яке дає імпульс – громада завжди долучається. І це абсолютна брехня, що немає активних громад, немає поціновувачів. Вони є і це доведено, важливо їх просто підштовхнути. За 5 днів це реально зробити за умови, коли є внутрішнє бажання, добра організація і хоч трішки фінансування. У нас була потужна команда: спочатку нас було 50, а на третій-четвертий день нас було 150. Прийшла місцева громада, долучилися працівники райдержадміністрацій. Кожного дня, в останній період, тут працювала одна людина на квадратний метр.

До цього табору Ганна долучила лідера гурту «Тартак» Олександра Положинського, відомого не лише своєю музикою, але й активною життєвою позицією. Артист каже, що хоч попрацювати довелося багато, результат того вартий:

– Я людина не дуже звикла до важкої фізичної праці, тим більше тривалої. У деякі дні було так, що працювали повноцінний робочий день у доволі інтенсивному режимі. Бувало так, що від сонця не було де сховатися, а було, що й під дощем трохи працювали. Зараз, озираючись, ти бачиш:  там ти рубав, отам ти чистив – є чим пишатися і є що згадати. Коли ми почали роботу, моментами, здавалося, що це марно. От ми працюємо-працюємо, а воно ніби так не дуже просувається, а в кінці другого дня я озирнувся і побачив, що з’явився чистий простір. Це було приємно.

Олександра організатори називають натхненником, але сам він натякає: натхненниця тут інша і це саме вона долучила його до цього неймовірного проекту.

– Мальовничі руїни також мають право на життя. На жаль, в Україні є близько 170 тисяч цінних споруд і є факт, що в державі ніколи нема і не буде на них коштів. Має бути інший шлях і це він – ревіталізація руїн. Головне, щоб вони були чисті, здорові, нічого не падало на голову, а далі ми можемо інтерпретувати їх як хочемо, робити різні заходи, але важливо забезпечити їм системне існування на умовах беззбитковості. Зараз ми маємо об’єкт, готовий до використання і дуже хочеться, щоб це був приклад для інших. Тепер цьому об’єкту потрібен господар, адже коли його нема – нічого не вийде. Бо ж саме господар має комунікувати і з владою, і з громадою, і з бізнес-середовищем, – пояснює Ганна Гаврилів.

Читайте також: Рембрандт, Врубель, Шагал: де у Львові можна побачити «ангелів»

Палац ще з середини 90-х років був в аварійному стані, але популярність серед місцевих не втратив. Особливо загадкові руїни, які давно заросли чагарями, вабили дітлахів. Скільки ран тут отримали юні дослідники – ніхто не підрахує, але батьки про небезпеку звабливого місця попереджали. Наприклад, восьмирічна Вікторія, яка разом із друзями працювала у волонтерському таборі впродовж тижня, згадує:

– Ми сюди часто ходили, розглядали ці руїни. Далеко ніколи не заходили, поводилися тихо, бо якби кричали голосно, то могло б все розвалитися. Луна ж відбивається, а стіни рухаються і ці розвалини могли впасти будь-куди і на будь-кого.

Тепер такої загрози практично немає, якщо, звісно, поводитися належно. А попрацювали над вирішенням цієї проблеми – волонтери.

– У палаці було дуже багато аварійних елементів. Наші друзі допомогли нам з висотними роботами і фахівці познімали всі аварійні елементи, підчистили все, – розповідає Юрій Воронецький.

Часто поблизу руїн бував і Матвій – ще один юний волонтер із Тартакова. Хлопчик у таборі допомагав виконувати різну роботу, але найбільше йому сподобалося шукати та відновлювати речі, які вдалося знайти під час прибирання у палаці. Ось Матвій показує свої знахідки:

Вперше за багато років пройтися кімнатами палацу змогла пані Наталя. У її житті ця будівля відіграла неабияку роль – тут вона працювала вчителькою фізкультури, а до того – навчалася.

– Ось у цій кімнаті був спортзал, у якому проводилися всі шкільні змагання. Бачите, он ще видно, що тут було помальовано зеленим, – вказує пані Думанська на залишки зеленої фарби на паралельній до нас стіні та продовжує, – Взагалі тут вчилися учні старших класів, а 1-4 класи вчилися у другому корпусі, дерев’яному. Ходимо тепер тут, згадуємо, де який кабінет був, де учительська. Багато років тут навчали дітей, хоч приміщення і не підходило для цього…  Закрили школу тут аж тоді, коли нову почали ставити.

Закрили школу у 90-х, потім палац горів, згодом став прихистком для рослин і лише тепер, після табору, побачив перших своїх відвідувачів, які оглядають його із захватом і теплим почуттям у грудях.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: