Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Лайка, Шевченко, війна: Про що Яніна Соколова говорила у Львові

Зустріч з телеведучою пройшла у форматі запитань та відповідей
15:20, Сб, 09 Бер 2019 Мар'яна Галькович

Днями, Яніна Соколова у Львова презентувала книгу «Шевченко на кожен день».  Ця книга – унікальне видання. Авторка вважає дивується, наскільки влучно деякі його вірші відображають наше сьогодення і чому його заклики досі лунають актуально. Яніна зізнається, що в процесі роботи над книгою, відкрила для себе багато нового, зокрема й те, що люди,які роками виконують пісні на слова Кобзаря – не задумуються про сенс його віршів.

Втім, більше розмов було не про книгу. Декілька найцікавіших тез журналістки та письменниці зібрав для вас Galnet у цьому матеріалі.

Пророк

Коли у мене кепський настрій або не знаю, яке рішення прийняти, я відкриваю книжку на будь-якій сторінці – не знаю що Тарас там на небі робить, але кожного разу це влучно. Ця книга порадник на кожен день.

Читайте також: У Львові скасували виставку портретів Шевченка: що кажуть мистецтвознавці (ВІДЕО)

Українське на сході та в центрі країни

Я народилась в індустріальному районі Запоріжжя – біля заводів, розмовляла російською, дивилася російські телеканали і взагалі хотіла сісти у поїзд Запоріжжя-Москва і поїхати. Так було до певного моменту.  Мені сумно, що незважаючи на те, що війна не завершилася і ми напевно зробили висновки, чому частина людей, які живуть на сході і свідомо не хочуть всього українського. Мені б хотілося, щоб і влада зробила цей висновок, і всі наші фонди, Міністерство культури якнайбільше всі гроші, які виділяють, концентрували там.  Шкода, що ми мало приділяємо тому, щоб ця культура там була вподобана. За ці 5 років я не побачила посиленої культурної інтеграції. Я приїжджаю в Запоріжжя, іду в аптеку і чую, як бабця з дідом в усіх деталях обговорюють розлучення Петросяна. І видання, які лежать на розкладках на автовокзалі – російські.

Мовне питання

Київ і самі кияни рідко україномовні. Взагалі, чомусь так прийнято, що типу  «рускій ета же для всєх, ета прощє, а украінскій же нє всє знают». Поки ми, свідома частина, не будемо до цього спонукати – воно не буде змінюватися. Нещодавно я подзвонила в ЖКГ, а до мене дівчина російською говорить, я попросила обслуговувати мене державною мовою на що та стала «в позу». Я не лінуюся і йду пишу заяву.

Культурний простір у You-tube

Українських блогів про культуру немає, бо їх просто ніхто не хоче це дивитися. Людям хочеться чогось смаженого, щось таке, що буде викликати в них якісь емоції типу «о, сматрі, ана матюкаєтся». Щоб ви розуміли, ми робимо сім років програму «Кіно» і сім років ми виборюємо право, щоб ця програма жила. А чому? Тому що її ніхто не дивиться.

Читайте також: У Львові живе понад тисячу людей з вадами зору: чи комфортно їм у місті

Запозичити досвід

Є країни, де люди з віддалених від центру регіонів не сприймають місце, де живуть,  не хочуть бути складовою цієї країни. В Угорщині, наприклад, на державному рівні є дуже цікава програма, про яку я дізналася від свого гіда. І з цих проблемних областей школярів привозять в Будапешт, щоб вони побачили  угорську культуру. Після цього вони повертаються додому і розказують, як в столиці круто і вже думають зовсім інакше. Думаю, нам теж не завадила б така програма.

Найбільше читають:

Нове на сайті: