Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Львівські місця Івана Франка

Сьогодні, 27 серпня, виповнюється 164 роки з дня народження Каменяра. Спільно з франкознавцем та директором Львівського літературно-меморіального музею імені Івана Франка Богданом Тихолозом Galnet проводить онлайн-екскурсію тими місцями у Львові, де ходив й творив український Мойсей
Фото з порталу Франко:Наживо

Початок життя у місті Лева

Випускник Дрогобицької гімназії з відзнакою переїхав у Львів, щоб здобути вищу освіту. Тут Франко став студентом філософського факультету Львівського університету, який розташовувався на вулиці Грушевського, 4. Так розпочалась його львівська історія завдовжки у 40 років.

Освіта

– Франко дуже високо ставив освіту. Для нього вона була соціальним ліфтом і рецептом успіху, – зазначає у розмові з Galnet франкознавець Богдан Тихолоз.

Поза навчанням Іван Франко шукав себе як літератор і як громадський діяч. Ці пошуки та спроби завершилися арештом: його звинуватили у поширенні соціалістичних ідей. Через ув’язнення Франко перервав навчання та не закінчив Львівський університет.

– Він мав багато хистів, зокрема педагогічний. Можна сказати, що Франко був одним із піонерів неформальної освіти. Він водив за собою студентську молодь в Карпати, де вони збирали фольклор, етнографічні матеріали, читали лекції.

Іван Франко. Фото з порталу Франко:Наживо

Попри це, Франкові так і не дозволили стати доцентом кафедри української словесності Львівського університету:

– Так склалося, що він не був формально викладачем, але став учителем нації, неформальним інтелектуальним лідером, – каже директор Дому Франка.

Робота і дім, дім і робота

На вулиці Винниченка, 26 розташовувалася редакція та друкарня Наукового товариства імені Шевченка, де Франко працював автором та редактором. Проте дуже часто місцем роботи видатного українця ставала його оселя. До 46 років Франко зі сім’єю орендував житло, куди часто навідувалися гості: там відбувалися не тільки дискусії, а й зібрання Русько-Української радикальної партії, яку він очолював.

– Їхні квартири – це були поштові адреси для різної кореспонденції. Франко був редактором журналу «Житє і слово». Діти допомагали у підготовці видань до розсилки. І вся родина перетворювалася на таку собі мобільну редакцію, – зазначає Богдан Тихолоз.

Також Франко писав літературні твори та перекладав іншомовні. Певний час орендував квартиру на розі вулиці Каменярів (сучасна вулиця Соломії Крушельницької,  25). Якось там майстри укладали бруківку, били по ній молотками. Після почутого письменник написав поему «Каменярі», яка стала його літературною візитівкою.

Вулиця Каменярів. Фото: Христина Донченко

Іван Франко часто відвідував львівські кав’ярні. Там він любив читати свіжі газети, працювати або просто спостерігати.

– Кав’ярні того часу були не тільки місцями, де споживають каву чи солодощі, але й місцями, де точаться дискусії. Вони були своєрідними літературними клубами, – пояснює Тихолоз.

Читайте також: Місце, де Франко написав «Конкістадорів»: історія костелу на Жидачівщині (Фото)

«Віденська кав’ярня» на проспекті Свободи, 12 чи «Монополь», яка розташовувалась у будинку №8 на площі Міцкевича приймали діяча, коли той прямував на роботу чи опісля. Бували випадки, коли Франко чув розмову компанії за сусіднім столиком і починав дискусію з ними, спершу кажучи: «Дурниці говорите!».

– Тут був певний момент різниці поколінь. Для них він був вчителем, видатним класиком, редактором «Літературно-наукового вісника». Але водночас це було гарне міжгенераційне спілкування, де було місце як для критики, так і для похвали, для взаємного визнання, – зазначає пан Богдан.

Іван Франко працював у гаморі кав’ярні, метушні редакції, в оточені чотирьох дітей вдома, також любив працювати у бібліотеках. В університетську бібліотеку на вулиці Драгоманова, 5 письменник приходив навіть під час хвороби, з паралізованими руками. Також був постійним відвідувачем бібліотеки, що на Стефаника, 2.

Про домашню бібліотеку Франка Богдан Тихолоз розповідає:

– У нього була одна з найповажніших на той час бібліотек на Галичині, яка за кількістю назв охоплювала понад 12 тисяч видань. Вони були оправлені дбайливо, у гарні палітурки. Франко робив чимало різних поміток, підкреслень. Є навіть книги, списані його рукописами. Коли він був у тюрмі, не мав іншого паперу, писав на одному з видань.

Франкова бібліотека. Фото з порталу Франко:Наживо

У власному домі, що на вулиці Івана Франка, 152, бібліотека класика займала окрему кімнату. Саме у цьому будинку літератор створив свої визначні твори. Він писав українською та ще чотирма мовами, перекладав із 14 мов. Іван Франко працював багато. Про це говорить його спадщина, яка, за підрахунками дослідників, складає близько 100(!) томів.

Дім Франка. Фото з порталу Франко:Наживо

Читайте також: «Мойсей» для музею Франка у Львові

Іван Франко любив ходити пішки. Серед інших його виокремлювала вишиванка, яку він носив і в будні, і у свята. Письменник також захоплювався грибництвом,  а ще він вміло ловив рибу руками, ятером та сітями, які робив власноруч. З чотирма дітьми, Франчатами, подружжя робило піші мандрівки, зокрема околицями Львова. Вілла стала омріяним домом, де в підвалі сім’я годувала кроликів, на ділянці мама доглядала квіти. Усі разом засаджували подвір’я фруктовими деревами й кущами. У саду Франків з тих часів збереглася тільки груша, яку працівники музею зараз намагаються врятувати.

– Франко допомагав дружині вирішувати побутові проблеми, але треба розуміти ступінь його зайнятості. Він і вдень і вночі, і вдома, і поза домом був зайнятий творчою працею. Він був авторитетом для дітей, писав для них казки, читав їм, спілкувався з ними. Тому левова частка домашніх справ припадала на дружину, – пояснює франкознавець.

Львівська залізниця

З цього місця Франко відбував у Карпати з друзями та сім’єю, а після поїзда починав пішохідний туризм. Були поїздки у Київ та Одесу. З вокзалу прямував у Польщу, Австрію, Німеччину, Італію та лікуватися у Хорватію.

Головний залізничний вокзал Львова. Фото: Galnet

Читайте також: Львів’янин віднайшов віллу, де лікувався Франко (ФОТО)

Ув’язнення

Івана Франка ув’язнювали тричі. Уперше за ґрати його запроторили ще студентом, тоді він був у тюрмі на вулиці князя Романа, друге ув’язнення відбував у Коломиї, а третє – у «Бригідках» на Городоцькій, 20, у Львові. В’язниця не зламала його, але забрала здоров’я.

– Тюрма ніколи не буває комфортним простором, а буває школою світогляду. Франкова тюремна лірика є прикладом того, як людина може зберігати внутрішню свободу в умовах зовнішньої несвободи, – зазначає Богдан Тихолоз.

Парк імені Івана Франка

На горішній лавочці найстарішого в Україні парку Іван Франко прощався зі своєю першою любов’ю Ольгою Рошкевич. Взаємне кохання з гімназійних років не переросло у подружжя через заборону батька Ольги, отця Михайла Рошкевича.

– Франко після арешту, можна сказати, був проклятий в галицькому суспільстві, почував себе Каїном, вигнаним поза людські поселення. Цей соціалістичний процес поставив тавро на його репутації.

Парк Франка. Фото: Galnet

А від кохання залишились тільки спогади та твори.

Ювілеї творчої діяльності

1889 року у залі «Фрозін» на площі Міцкевича, 1 відзначали 25-річний ювілей творчої діяльності Івана Франка.

– Це був перший момент, коли Франко відчув себе лідером національно-культурної спільноти, визнаним і пошанованим. Оскільки перед тим у Франковому житті була криза: відторгнений українським і польським громадянством, позбувся роботи у редакції «Kurjеr Lwowski».

Іван Франко. Фото з порталу Франко:Наживо

Відзначення 40-річчя творчої роботи пройшло після смерті первістка. На святі Іван Франко був у жалобі й просив співати тільки сумних пісень.

Останні місяці життя

Під час Першої світової війни вілла Франків була порожньою. Сини воювали, донька була у родичів у Києві, дружина – на лікуванні у психіатричній лікарні. Господар дому потребував медичного догляду через паралізовані руки, тому домівкою для нього став «Приют для хорих та виздоровців Українських січових стрільців», що на Озаркевича, 2. Тут, у притулку, з січовими стрільцями Іван Франко провів останні у своєму житті Святий вечір і Різдво.

– І в тому є певний символ, тому що Франко був натхненником цього покоління. Ті ідеї, які він розробляв у своїх творах, знайшли своє практичне втілення у військовому чині українського стрілецтва.

 

Остання локація

– Личаківський цвинтар став останнім притулком, де є символічна постать Івана Франка – пам’ятник. Він означив місце Франка як Великого Каменяра в українській культурній пам’яті, – завершує нашу екскурсію франкознавець Богдан Тихолоз.

Могила Франка на Личакові. Фото: Дім Франка

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: