Живемо у ритмі подій
МІСТО

Львову – 763. Події, які зробили місто таким, яким ми його знаємо

З нагоди свята, а також з надією, що тенденція поступу у Львові зберігатиметься постійно, роздумуємо про події минулого, які формували імідж міста і були важливими для розвитку та становлення Львова, утвердження його як центру і орієнтиру
14:23, Нд, 05 Тра 2019 Євген Гулюк
Фото: hotel-edem.lviv.ua

У ці дні Львів святкує свої 763. Вік уже поважний, але місто все одно демонструє гідні захоплення темпи розвитку, що якісно вирізняються на фоні багатьох інших українських міст. 

Львів як центр релігій

Історію та сучасний вигляд Львова неможливо уявити без храмів та сакральної спадщини. Ми звикли сприймати Львів як великий релігійний та духовний центр, а останнє, безперечно, також сприяло розвитку міста, утверджувало за ним статус важливого і шанованого осередку. Львів був центром Галицької (Львівської) єпархії, яку заснував Константинопольський Патріарх. З XIV століття наше місто було і залишається нині центром Львівської римо-католицької архідієцезії. Львів є центром Української єпархії Вірменської апостольської церкви. Відтак вже з ХІІІ – XIV століття катедри та релігійні осередки у нашому місті були важливим об’єднуючим та організаційним фактором. У такий спосіб формувалась картина повсякдення львів’ян і творилась загальна палітра культурного життя Львова.

Собор святого Юра. Фото: lviv.com

Спочатку було право

У 1356 році привілеєм правителя Корони Польської Казимира ІІІ Львову надали магдебурзьке право. У глобальній перспективі, введенням в дію цього документа, Львів вписали до єдиної сім’ї народів європейської цивілізації, яка тоді лишень починала формуватися і жила за порядками так званого німецького права. На практиці ж,  акт 1356 року звільнив місто від влади каштелянів, воєвод і Львів відтоді на пряму підпорядковувася королю. Містом повинні були керувати виборні орган влади та виборні посадовці, а право вибору належало містянам. У документі зазначалося: «прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, прибутки, користі та добробут». Так воно і сталося. Значення самоврядування велике і воно справді сприяло самобутності, самостійності та стійкості міст, які таке право мали. У масштабі України, подекуди навіть до сьогодні, дуже відчутна різниця між містами, які володіли магдебурзьким правом й тими, які такого привілею не мали.

Король Казимир ІІІ і правова книга з фондів Львівського історичного музею. Фото: photo-lviv.in.ua

Читайте також: Присмерк “Прекрасної епохи”. Як жили львів’яни сто років тому

Економічні ворота держави

Не лише Київ лежав на шляху «із варяг у греки», але й давній Львів був важливим торгівельним осередком. Зокрема, шлях із Криму до німецьких земель раніше неможливо було уявити без локації «Lemberg»-«Leopolis». І тут дуже значимо, що місту було надано так зване «право складу». Від XIV століття правителі декілька разів видавали та підтверджували документи про це. Зрештою, у 1444 році указом Владислава ІІІ Варненчика Львів затвердили у статусі та праві складу східних товарів. Король шанобливо ставився до міста і дбав про нього. В укладеному його канцеляристами документі читаємо наступне: «бажаючи піднести добробут Львова», «щоб шкоди ні жителям, ні купцям міста Львова не надавати», «бажаючи виявити свою вдячність Львову і львівським громадянам за їх вірність». Підтвердив такі слова він привілеєм про право складу східних товарів. Це означало, що купці повинні були зупинятися у Львові на два тижні і продавати тут свої товари. Лише після  цього  вони могли їхати далі. Зрозуміло, що львів’яни за відведений час товари розкуповували, аби згодом перепродати значно дорожче. Так накопичували капітал і багатіли. Цей указ неймовірно сприяв розвитку економіки міста – так Львів і став своєрідними економічними воротами Речі Посполитої.

король Владислав ІІІ Варненчик. Фото: uk.wikipedia.org

Коли Львів став столицею

Після поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795), Львів потрапив до імперії Габсбургів (у нас відома як Австро-Угорщина). До цього утворення місто входило у складі Королівства Ґаліції і Лодомерії – найбільшої та водночас найбіднішої провінції. До цієї адміністративної одиниці належав Краків та інші великі міста, але столицею, адміністративним центром був саме Львів. Так місто стало головним у регіоні й отримало дуже хороше фінансування. Наявність крайового сейму, поява університетів та театрів, громадського транспорту, залізниці, активізація видавничої діяльності – цим всім завдячуємо саме столичному статусові. Перераховане, безперечно, сприяло розвитку міста і дуже його змінило. Львів і раніше був центром Руського воєводства за Речі Посполитої і певний час столицею Королівства Русі, але ні одне, ні інше не мало такого впливу на розвиток і розбудову міста, як столичний статус у австрійський час.

Львівська ратуша в австрійський період. Фото: photo-lviv.in.ua

Читайте також: Львів’янин став першим українцем, який дістався до Антарктиди автостопом

Як готувалися до приїзду цісаря

У австрійському періоді варто окремо поставити та детальніше розглянути 1894 рік. Тоді у Львові проходила Загальна крайова виставка, яка мала продемонструвати прогрес, якого досягла Галичина, а крім того сприяти подальшому економічному розвитку регіону. Виставка викликала величезний ажіотаж, дорівнятися до якого в історії Львове може хіба Євро-2012. Серед гостей міста у той час був сам імператор – Франц Йосиф. Але найважливіше, що виставка «залишила» багато досягнень світового масштабу. З нею пов’язують значну модернізацію, яку місто пережило в той час, а також загальне поліпшення життя і благоустрою. Зокрема, на той момент остаточно опанували електрику, містом поїхав електричний трамвай – один з перших у світі. Відлунням виставки, у подальшій перспективі, також стало «розростання» міста і поява у ньому нових районів.   

Плакат до виставки 1894 року. Фото: lviv1256.com

Чим місто дихає сьогодні?

Із подій, сучасниками яких є і ми, хочеться зупинитись на тій, з якою живемо щодня і яку найбільше бачимо та відчуваємо. Йдеться про туристичну привабливість Львова. Візитною карткою міста є його історичний центр, комплекс собору Святого Юра, які потрапили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Це сталося на конференції 1998 року в японському Кіото. Таким чином, ми «проживаємо» сьогодні у місті з пам’ятками, які мають рівень і значення загальнолюдського надбання. І це одна з відповідей чому Львів у наші дні є туристичним центом України, а від 2009 року  ще й має статус Культурної столиці нашої держави. Також це один із факторів, через які місто регулярно потрапляє до рейтингів туристичної й інвестиційної привабливості.  Євро-2012, яке ми згадували вище, також розглядаємо в контексті зазначених тут процесів, але воно –  як вишенька на тортику. Сам торт випікати почали значно раніше і саме 1998 рік тут у якості  найбільшого коржа, формотворчої основи.  

Читайте також: Американські вестерни, стереозвук і натовпи глядачів. Кінотеатр «Львів», якого вже нема

Позначки:
день міста Львів

Найбільше читають:

Нове на сайті: