Живемо у ритмі подій
РЕЗОНАНС

Любка, Жадан, Кідрук, Завадський та Latexfauna розповіли, як можна допомогти розвитку сучасного українського мистецтва

3-5 травня у Тернополі відгудів 7-й мистецький фестиваль «Ї».Кореспондентка Galnet також була на події – поспілкувалась із зірковими гостями фестивалю про небуденне
17:31, Вт, 07 Тра 2019 Ольга Головчин

Цей симбіоз літератури, музики, живопису, фотографії й кінематографу тривав протягом трьох днів. «Файне місто» стало культурним осередком України, де об’єднались різножанрові митці та створили свій мистецький всесвіт.

Оскільки фестиваль «Ї» популяризує сучасне українське мистецтво, ми поставили однакове запитання зірковим учасникам заходу: «Яким є найефективніший спосіб розвитку сучасного українського мистецтва?».

Андрій Любка
(автор роману «Карбід», збірки оповідань «Кімната для печалі»
, «Кілер+» та низки поетичних збірок)

– Колись, коли я був студентом в Ужгороді, мені здавалось, що я живу у дуже провінційному місті, де нічого не відбувається. Тоді ми вирішили з друзями, студентами, молодими поетами організовувати літературні вечори самостійно. Запрошували відомих письменників, збирали зали і у такий спосіб наповнювали і своє культурне життя також. Тому, мені здається, що завжди є інтерес там, де є місцеві ентузіасти, де є місцева команда. Якщо робити фестиваль, умовно кажучи, з Києва, привозити щось в Ужгород, нічого не вийде, це нікому не цікаво. Коли є місцеве середовище, яке прагне щось зробити, яке у тому числі хоче показати і себе іншим, тому що це завжди працює у дві сторони. Коли ви запрошуєте когось, але водночас розказуєте йому про місцевих поетів, тобто ви спілкуєтесь, зав’язуються горизонтальні контакти, завжди є успіх. Тому я щиро заздрю, що у Тернополі є такий фестиваль, в Ужгороді такого фестивалю – немає. Це велике зусилля місцевої команди, знаючи як це все відбувається, це такий мотор. Де такі люди є, там і відбувається популяризація. Це все завжди йде знизу, така собі низова ініціатива. Найважливіше – це низова ініціатива, пошук з місця, а не пропозиція зі столиці.

Читайте також: Про Мирослава Ягоду: без назви

Максим Кідрук
(автор романів «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», а також низки тревелогів)

– Напевно, найважливіше – не заважати. Я не вірю у державні програми, не вірю у державну підтримку. Я вірю у те, що у нас достатньо творчих особистостей, які здатні розвивати, пропагувати і рухати далі цю культуру. Аби їм не заважали.

Юрій Завадський
(засновник видавництва «Крок», учасник гурту «Субпродукт» та автор низки поетичних збірок)

– Я думаю, що українське мистецтво, яким би воно не було, як би воно підтримувалось, чи не підтримувалось державою або людьми, чи ми читаємо свої книжки, чи не читаємо, важливо, щоб будь-яке мистецтво чи звукове, чи словесне, чи яке-небудь інше, відчуло себе частиною загальносвітового процесу. Щоб воно більше, так би мовити, вступало у взаємини, більше було обміну, дискусії з іншими. Потрібно більше занурюватись, не боятись, вчити іноземні мови, їздити по світу. Не думати, що ми в ізоляції зможемо створити якусь там самобутність. І не треба думати, що у такій відкритості ми можемо загубити свою самобутність. І те – неправда, і те – неправда. Кожен посувається у напрямі чогось, проте це не означає, що ми губимо свою українськість, навпаки – ми її розвиваємо, поглиблюємо. Іде обмін, взаємодія. Це – механізм. Просто потрібно говорити, спілкуватись.

Читайте також: Зустрічі на Личаківському цвинтарі й мистецьке підпілля у Львові: розмова із скульптором Василем Бабієм

Сергій Жадан
(автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», поетичної збірки  «Антена» та низки інших)

– Воно [мистецтво] має бути доступним, привабливим, не має сприйматися як щось дотаційне, як щось таке, що нікому не потрібне. У принципі, коли людина бачить, що українська література чи українська музика чи театр, що це модно, цікаво, якісно, то вона починає до цього серйозно ставитись.

Дмитро Зезюлін
(учасник українського музичного гурту Latexfauna)

– Людина просто повинна робити сама все красиво та класно, і тоді це всі побачать. А намагатись витягнути когось «за вуха» – не потрібно. Якщо воно нецікаве, то йому не допоможуть ні фестивалі, ні держава, ні низи, ні верхи. Все класне воно так чи інакше «вистрелить». Усі ці фестивалі будуть відбуватись самі собою, бо людям це цікаво. Цей процес є і буде. Все відбудеться само собою. Намагатись щось штовхати не потрібно. Класне завжди помітять. Усе відбувається у космосі, всесвіт все «нарішає».

Найбільше читають:

Нове на сайті: