Живемо у ритмі подій
МІСТО

Місце, де Франко написав «Конкістадорів»: історія костелу на Жидачівщині (Фото)

Свого часу молитись у монастир святого Ґерарда у Гніздичеві приїздили Іван Франко, Михайло Павлик, Михайло Коцюбинський і Леся Українка
14:24, Чт, 16 Січ 2020 Карина Ляшенко
Фото: Galnet

Саме на лавах цього собору Іван Франко написав свій вірш «Конкістадори».

Храм вабив тисячі людей з усієї Європи, тому його неодноразово перебудовували, щоразу додаючи місця для паломників.

Бурхливе релігійне життя цей край розпочав з появи чудотворної ікони на одному з дубів села Кохавино. У радянські часи це село приєднали до сусіднього селища Гніздичів.

У 1646 році Анна Воянковська, яка була дідичкою Руди, дорогою до Жидачева побачила на дереві образ Діви Марії. Згідно з переказом, який у ХVІІІ столітті задокументували, коні власниці містечка клякнули і не рухались вперед, поки та не вийшла з карети помолитись. Потім цю ікону тричі намагалися зняти з дуба. Але через те, що вона одразу поверталася назад, на довгий час люди залишили її там під дощатим прикриттям.

Читайте також: У ЛОДА розповіли, коли реставруватимуть костел Капуцинів, де частково обвалився дах

Ця історія одразу набула розголосу, у 1650 році образ перенесли з дуба процесією до парафіяльної церкви у містечку Руда. А у 1680-му київська воєводина Тереза Виговська дала гроші для будівництва на священному місці дерев’яної каплиці. За наказом Львівського архиєпископа Констанція Липського туди одразу повернули ікону.

26 травня 1755 року ікону Матері Божої Кохавинської оголосили чудодійною. Присвоєння цього статусу було тривалим та кропітким процесом: архиєпископ призначав комісію, яка опитувала парафіян і складала список чуд, які творить ікона. Тож майже одразу після цієї великої події образ перенесли до новозбудованої власником Руди Костянтином Виговським дерев’яної церкви. Обряд перенесення відбувся урочисто з участю католиків трьох обрядів: латинського, візантійського і вірменського.

Історію тієї мурованої обителі, яку ми можемо побачити сьогодні, пов’язують з тим, що стіни дерев’яного храму не вміщували ту кількість паломників, які хотіли прикластися до чудодійного кохавинського образу. У червні 1868 року почали довгу і складу будову нової церкви романського стилю. Її зведення тривало більш ніж 25 років. У серпні 1894 року новий костел освятили, а вже у вересні перенесли туди ікону. Польські ЗМІ писали, що у день, коли це відбулося, в урочистостях брали участь близько 30-ти тисяч паломників.

Читайте також: Історія одного костелу на Львівщині, який збудували як подяку за порятунок від козаків (фото)

Утім первинна форма храму була не такою, як зараз. Будували храм як типовий польський костел, він був невеликим, без бічних добудов і видовження у захристі. Додали їх уже на початку ХХ століття. Зараз цей храм називають псевдоготикою, адже готичного стилю повністю не дотримались.

У серпні 1912 року ікону коронували папськими золотими коронами. А вже у 30-х роках, тікаючи від радянських військ, поляки вивезли автентичний образ до містечка Глівіце. Там його зберігають і сьогодні, а у Кохавино у 2001 році вони передали освяченуйого копію.

За Радянського Союзу з храму зробили центральний льоносклад, а з будівель монастиря – школу-інтернат для дітей із затримкою у розвитку.

Цікаво, що хоча у костелі є розписи 145-ти облич популярної у 30-х роках сецесії, сьогодні він офіційно не є пам’яткою архітектури.

Читайте також: «Стіни майже автентичні»: Львівський дослідник показав давній закинутий костел (фото)

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: