Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

На літургії думала, як пахнутиме ковбаска: дрогобичанка поділилася великодніми дитячими спогадами

Ці спогади будуть близькі багатьом
12:40, Нд, 02 Тра 2021 Карина Ляшенко
Усі фото: Уляна Яжик

 Радіо FM Галичина та інформагентства Galnet . обрали переможців конкурсу, у якому читачам та слухачам медіахолдингу пропонували розповісти про великодні традиції у родинах. Однією з переможниць стала дрогобичанка Уляна Яжик, яку акція надихнула описати спогади зі святкових днів дитинства.

Далі – пряма мова

Довго думала з чого розпочати мій допис про Великодні традиції моєї сім’ї, бо розумію, що чимось надзвичайним нікого не здивую написавши тут про писанки, гаївки, обов’язкове генеральне прибирання, миття вікон, тріпання коврів, миття усього кришталю, який стоїть і досі у серванті, фарбування паркану і дверей, вікон у літній кухні (о, і таке було моє дитинство на селі перед Великоднем), готування різноманітних особливих западенських смаколиків тощо. Нещодавно до мами зателефонувала моя бабуля Влода, і сказала, що дід Тарас щіпи побілив, подвір’я позамітав, хрін викопав, м’ясо замовив, готується нас зустрічати повним ходом в Градівці, проте моя мама сказала наступне: «Дорогі наші рідненькі, цьогоріч Великдень ми святкуємо разом, на нашій Дрогобицькій території». Мовчання було довгим, але відповідь не забарилася «Як молоді вирішили – так і буде», – сказала Володимира Дмитрівна і вже свого Тараса почала помаленько готувати до подорожі до дітей та внуків..(тут про колоритний діалог подружжя з епітетеми та метафорами, якщо чесно, можна написати окремий допис, то іншим разом).
До чого я зробила такий великий вступ, бо я себе й досі відчуваю такою маленькою внучкою Улянкою, яка на Паску завжди мала бути на селі і вже думала, що вона одягне, де біля храму буде стояти, аби посвяти свій кошичок на Божественній Літургії, як буде пахнути ковбаска та яєчко, і вона вже буде мріяти якнайшвидше повернутися додому, щоб нарешті вже скуштувати ті такі лаґуміни приготовані з любов’ю, уявляла як з подругами будемо шпацерувати по селі, водити гаївки…


Часи змінилися.
Пишу і просто такий трепет зжимає моє серце – бо це найкращі спогади мого дитинства і моєї родини. А як я завжди чекала того моменту, коли бабуля місила Паску, то цілий обряд, в хаті мав бути спокій і тишина, Дмитрівна вчила, щоб паска вдалася треба помолитися і приступати, а я будучи дитиною впродовж цілої години стояла із сяючими очима і питала бабусю: «а скільки то пасок вийде?», «а чому паска називається паскою?», «а хто вас вчив місити тісто?», «а чи я коли виросту теж буду вміти таке робити?», «а чи мені так вдасться як вам?», «а як ви знаєте, шо вона вже готова?». А ще я дуже любила красти то тісто, це для мене була найкраща смакота, правда, коли вже захоплювалася, то моя господиня казала, що якщо всі паски в п’єцу попадають, то всьо буде через мене, як бачите по нині той закон пам’ятаю! А лише уявіть, який в хаті стояв дух по випечені тієї рум’яної паски. І ви думаєте, ми чекали неділі, щоб скуштувати? Зовсім ні, ми їли цей особливий хліб в той самий день. «Та добре, що апетит є», – казав дід до баби, «можеш ще порцію спекти!» О! Від тих слів моїй господині не було весело. Гостро вона не могла відповісти, все ж страсний тиждень.


До чого все це я пишу, кожен з нас має різні традиції на свята, і не можна сперечатися, чиї є кращими чи більш доцільні. Хочу цим дописом підтвердити, що коли ми разом, то ми є сильні і наші традиції будуть жити доти, допоки ми дозволимо їм жити!
Що стосується мене особисто, то мої дитячі традиції зберігаються, і це дуже гріє серце, думаю, ви розумієте про що я. Я довго відкладала і думала про що би мені хотілося сказати у цьому тексті, не приходило натхнення, а саме дзвінок моєї бабусі допоміг сьогодні його завершити.
Отож, дорогі, цінуйте свої традиції, любіть свою рідню, нехай цей світлий празник Воскресіння Господнього принесе нову надію на майбутнє, здоров’я усім, хто буде читати цей допис, не стидайтеся своїх традицій, бережіть їх, бо я свої цього року буду не лише берегти, але доповнювати новими, дрогобицькими традиціями! До слова, я ще не навчилася замішувати таке тісто як моя героїня, проте я дуже цього хочу і вірю, що колись я напишу свій рецепт від Уляни Яжик, як я навчилася випікати паску по-градівськи і прикріплю фото, що вдалося!


Усім любові, здоров’я, миру у серці!
Христос Воскрес – Воістину Воскрес!
P.S Не забудь відвідати своїх рідних, подзвонити їм, написати чи зробити сюрприз – це є головна традиція Великодня. Просто Люби!

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: