Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«На нову операційну лікарі «скидалися» з власних кишень»: відомий львівський хірург відверто розповів про свої будні

Ви колись чули, що в операційній дітям може бути весело та цікаво? А керівник Центру малоінвазивноі хірургії дітей та новонароджених в львівській лікарні «Охматдит» хірург Андрій Дворакевич зумів досягти цього, і не лише...
14:16, Вт, 03 Гру 2019 Юлія Короленко
Андрій Дворакевич в операційній. Усі фото: Galnet

Коли заходиш у відділення малоінвазивноі хірургії дітей та новонароджених в львівській лікарні «Охматдит», не виникає й тіні страху. Яскраво жовтого кольору стіни прикрашені картинами з казковими героями, на стелі – світяться зірочки, а навпроти операційного столу – екран, на якому маленькі пацієнти дивляться мультики. Про незвичний підхід до хірургії, шалений темп життя лікарів та «ніжні» операції, говоримо із лікарем-хірургом Андрієм Дворакевичем.

У людей подібні місця асоціюються з болем та трагізмом. Як вам вдалось повністю змінити уявлення про операційну? 

–  Далося взнаки стажування за кордоном. Саме тоді мене з`явилася мрія – запровадити європейський підхід до лікування у львівській медицині. Раніше у нашій операційній були голі стіни, стара штукатурка… Така атмосфера лише підсилювала страх юних пацієнтів та батьків. Тож вирішили разом з іншими лікарями виправити ситуацію. Звичайно ж, потрібні були кошти. Як сказала моя колега: «Поки самі гроші не вкладемо, марно чекати, що вони впадуть із неба». Тож прийняли рішення «скинутися» з власної кишені. Частину профінансували спонсори та держава. Це виявилося гарним прикладом співфінансування.  Згадую, як напередодні відкриття нової операційної, ми разом із нашим спонсором – психотерапевтом Романом Лобаєм, клеїли на стелі зірочки, які світяться у темноті.

Вам також може бути цікаво: Два тижні тому львівським лікарям на чолі з Андрієм Дворакевичем вдалось сформувати стравохід новонародженому хлопчикові.

Вчора стало відомо, що маля уже їсть з пляшечки і його перевели у звичайну палату. 

Колись ці зірочки на стелю операційної Андрій Дворакевич клеїв разом з психотерапевтом Романом Лобаєм

Поки діє наркоз, дитина засинає у затишній обстановці, переглядаючи мультики. А ще мені подобається західний підхід, коли мама заносить своє чадо в операційну й не виходить, поки не подіє наркоз. На жаль, у Львові  такий варіант наразі практикують лише у приватних клініках.

У передпокої операційної – ще одне ваше «дітище». Тренажер для ендоскопічних операцій.

– Я побачив такий під час стажування у США, тож вирішив створити аналог для наших студентів-інтернів. Звичайна губка імітує живі тканини. Усе решта – справжні операційні інструменти, які були вже один раз використані.

Тренажер для ендоскопічних операцій.

Першу в Україні ендоскопічну операцію при грижі дитині провели у нашій лікарні. Їх роблять з допомогою декількох проколів (без шрамів та великих крововтрат, не потрібно знімати шви) у світі їх виконують давно. Дітей почали оперувати, таким чином, на 20 років пізніше, ніж дорослих. Відеоендоскопія (під час «ніжної» операції на екрані лікарі бачать усе, що відбувається у пацієнта всередині) дозволяє усунути понад 40 хвороб та їх різновидів.

Я почав оперувати своїх пацієнтів ендоскопічно 14 років тому. Хоча методику винайшли ще у 2004 році. Коли представив її на Всеукраїнському з`їзді лікарів-хірургів у Вінниці, зустрів серйозний спротив з боку декого з них. Для мене це стало неабияким викликом та відповідальністю. Натомість ті, хто «кидав у мене помідорами», тепер самі застосовують цю методику. Я, на свій страх і ризик, почав, а тепер, таким чином, оперують по всій Україні. Потрохи починають застосовувати відеоендоскопію навіть у районах. На жаль, хірургія – така собі феодальна галузь.

«Кажуть, Бог посилає особливих дітей, щоб чогось навчити батьків». Як колишня жителька Криму встигає будувати успішний бізнес у Львові, бути мамою особливої дитини та подорожувати 

Від яких недуг рятуєте діток найчастіше?

– Найрозповсюдженіша серед дітей патологія – пахові грижі. Саме їх ми почали корегувати першими в Україні 12 років тому лапароскопічно (через живіт). Зазвичай, батьки діагностують цю недугу самостійно. Помічають випуклість у хлопчиків – над калиткою, у дівчат – у ділянці правого чи лівого паху з поширенням у напрямку до великої статевої губи. Грижа – це утвір, у який проходить кишка. Найгірше, що вони мають здатність защемлюватися. Тоді дитина відчуває сильний біль, блює, не засвоює їжу… Єдиний варіант лікування – хірургічний. Завдяки лапароскопічному методу, на животі не залишається «підпису хірурга» – тобто, шрамів. Післяопераційні сліди – менші, ніж після вітрянки. Це – хірургія одного дня. До речі, грижі мають здатність відновлюватися. А лапароскопічна операція – така собі профілактика їх утворення з іншого боку.

Інструмент за допомогою якого Андрій Дворакевич робить ендоскопічні операції діткам

50% юних жертв цієї патології – передчасно народжені діти. Тобто, схильність до неї – вроджена. У юних пацієнтів це – незакриті пахові кільця. У дорослих грижі можуть утворюватися внаслідок надмірних фізичних навантажень, слабкої м`язевої стінки, куріння…

Окрім медицини, берете участь у політичній діяльності (Примітка автора: Андрій Дворакевич – депутат Львівської міської ради). Як усе встигаєте?

– Насправді часу бракує катастрофічно. У середньому маю три-чотири операції щодня. Хоча трапляються дні, коли доводиться проводити вісім-десять оперативних втручань. Нерідко виходжу з робити близько десятої вечора. Щось спланувати поза робою –  практично неможливо. На сон залишається п`ять – шість годин. Але відчуваю, що тут я – на своєму місці. Надихає те, що можу допомагати людям. Мрію ввести європейські стандарти медицини у Львові. Вони значно полегшать життя як лікарів, так і пацієнтів.

Ваша робота важка не лише фізично, а й емоційно. Дитячі хвороби – завжди біда. Доводиться лікувати як тіло, так і душу. При чому не лише малят, а й батьків…

– Нерідко згорьовані батьки у стані афекту переживають різні емоційні стани. Особливо важко, якщо дитина має серйозну патологію. У такому випадку, головне – комунікація. Доводиться знаходити час, щоб сідати за стіл переговорів. Тобто, не можна обмежуватися декільками словами – на ходу, у лікарняному коридорі. Лише запросивши дорослих в ординаторську, за столом можна вирішувати будь-які питання. У тому числі – психологічні. Від емоційного стану мами з татом залежить успіх у лікуванні їхнього чада, його самопочуття. Якщо спокійні батьки – дитина також не боятиметься та швидше одужає.

Важко знаходити на все час і душевні сили. Тим більше, що вдома чекає сім`я, яка також потребує моєї присутності та спілкування. Але саме їхня підтримка надихає та дарує життєві сили. Звичайно, жінка та діти хочуть більше моєї уваги, але вони мене розуміють. Завдяки цьому встигаю навіть більше, ніж розраховую.

Читайте також: «Здав на металобрухт перила з власного балкону, забув і випав»: львівський анестезіолог про курйозні випадки зі своєї практики

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: