Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Надихайся: Українська прима-балерина Катерина Кухар

Катерина Кухар – українська прима-балерина, Народна артистка України, у 2016 році отримала відзнаку Орден княгині Ольги ІІІ ступеня, у 2017 – лавреатка премії «Найуспішніша жінка року». Гастролює і дає майстер-класи з балету в усьому світі
16:00, Чт, 19 Бер 2020 Марічка Курило
Фото: 24 канал

У межах проєкту «Надихайся» Galnet та Радіо FM Галичина поспілкувалися із примою-балериною Катериною Кухар. Як сталось так, що її шлях до балету почався у пісочниці, які неприємності часом підлаштовують суперниці і як при шаленому ритмі життя знаходити час на себе і для себе. Далі – історія з перших уст.

На спортивну гімнастику я потрапила просто з пісочниці

– Як сьогодні пам’ятаю, мені п’ять років, на вулиці глибока осінь, багато багряного листя. Я бавлюсь у пісочниці і тут до моєї бабусі підходить незнайома жінка й питає, чи можна мене перевірити на якісь здібності. І так, не відходячи від пісочниці, вона перевірила мене на розтяжку, гнучкість, а вже наступного дня я прийшла у сформовану групу зі спортивної гімнастики. Я прийшла і одразу з вулиці мене взяли і посадили на шпагат. Для мене, як для дитини, яка ніколи вдома не розтягувалась, це було дуже боляче і стресово. Радянська школа гімнастики і балету була доволі жорстока. На моїх очах проступила скупа сльоза, але я це зробила. Не даремно, мабуть, мене називають сталевим метеликом. Але я прийшла додому і сказала мамі, що не хочу більше займатись спортивною гімнастикою. Мама віддала мене на танцювальний гурток – на балет.

Перші уроки балету

– Свої перші уроки балету я брала у 5 років. Я вже не пам’ятаю, чи мені було складно. Але у пам’яті закарбувались біленькі бантики, спідничка біленька, купальнички, балеточки. А ще – станочок, дзеркала, класична музика і красиві рухи. Я залюбки танцювала і отримувала задоволення від цього.

Фото: Караван історій

Перший успіх

– Це було, коли мені иповнилось 16 років. Я брала участь у міжнародному конкурсі у Лозанні, після нього мені запропонували залишитись і стажуватись там. На той час це було щось неймовірне, але я, домашня квіточка, зателефонувала своїй бабусі та тренерам, які тоді зі мною працювали, і сказала, що є така пропозиція. А на той час я ще й готувала виставу «Лускунчик», з якою мала поїхати у Японію. Ми порадились і я таки обрала Японію. Це був колосальний успіх для балерини мого віку. Та й взагалі, тоді мало хто з України гастролював у цій країні. Вони дивились на мій виступ, як на щось неземне. Особливо запам’яталось, з яким заватом вони дивились на мої великі очі. Це для них було щось екзотичне.

Катерина з чоловіком. Фото: Vgorode

Мій графік

За останні чотири місяці ми з чоловіком (Олександр Стоянов – український артист балету, прем’єр Національного Академічного театру Опери та Балету України імені Тараса Шевченка) мали гастролі у Польщі, Бельгії, Америці, Китаї, Франції, Німеччині. Попереду Португалія, Іспанія, знову Америка. Мій графік розписаний уже до березня наступного року.

Катерина та її чоловік. Фото: Сегодня

Про те, у яких умовах доводиться жити

– Щодо умов, у яких нам доводиться жити під час гастролей, все дуже контрастно. Якось я поїхала у Латинську Америку. Років 10 тому. З нашими легендарними примами-балеринами Потаповими. Їх було три сестри, нещодавно їм виповнилось по 90 років, на жаль, одна померла. Дві залишилось. Але вони ще працюють. Вони чудово виглядають. Ми об’їздили тоді з ними усю Латинську Америку. І там були такі перепади: спочатку у нас був чартерний літак, у якому є щось таке, чого ми раніше навіть не бачили, нас зустрічає посилена охорона з автоматами і нас везуть у розкішний п’ятизірковий готель – з мармуром, золотом. А наступного разу я жила у якійсь кімнатці, де навіть душу нормального не було. Якось вночі прокинулась, заходжу у туалет, відкриваю кришку унітазу, а на мене звідти дивиться величезна ігуана. А цього літа ми з чоловіком жиди у Сіетлі у приватному будинку, біля лісу. Була гарна сонячна погода, я вирішила позасмагати. І тут я чую шурхіт, дивлюсь, а поруч застигла і дивиться на мене рись. Я від несподіванки підскочила, думаю, вона мене прийняла за дивного кролика, я встала і швидко забігла у дім.

Фото: ТСН

Підступні колеги

– Мені шкода людей, які роблять за спиною недобрі речі. Це означає, що їм бракує креативу, творчості, вони не затребувані у професії. Нам з чоловіком зараз не вистачає часу майже ні на що, нам би поспати і ми вже будемо щасливими. Але є люди, яких вистачає на якісь інтрижки. Найнеприємніше, що було з останнього – минулого року у нас була прем’єра «Діти ночі», дуже гарна вистава, у Києві у нас завжди аншлаги, і там є дуже складний момент, коли треба за короткий час поміняти грим. Гримерка на іншому поверсі – я біжу туди в паунтах з голими ногами. Під час прем’єри мене врятувала моя костюмерка, я бігла, а вона йшла переді мною і зупинилась перед сходами, а там було багато дрібного битого скла. Я до того чула про такі речі, але не вірила. Я не знаю, хто це зробив, і не хочу знати. Я хочу працювати, творити щось гарне. Хочу, щоб глядач, який приходить на наші вистави, був щасливим і отримував те, що він хоче.

Баланс особисте життя-робота

– Я усюди їжджу зі своїм чоловіком. Нікуди його не відпускаю (сміється). З дітьми важче. Добре, що зараз є вайбер, скайп і ватсап, ми постійно на зв’язку. Наприклад, сьогодні мені донька на вайбер надиктувала віршик українською мовою, який вона вивчила з логопедом.

Катерина з чоловіком Олександром та сином Тимуром. Фото: instagram Катерини

А на 8 березня син подарував листівку, на якій було написано «З Днем матері», я відкриваю і читаю «Дорогі мама, Настя (донька), бабуся, дідусь і тато, зі святом 8 березня вас». Він так гарно постарався, нікого не забув. Це було приємно. Намагаємось робити так, щоб таких моментів у нас було більше.

Як я тримаю себе у формі

Я ношу одяг розміру XS. У мене великі фізичні навантаження. Лише за останні 4 місяці ми танцювали у більше, ніж у сотні вистав. У харчуванні у мене є свої правила – зранку я дуже мало їм. Обов’язково випиваю склянку води з лимоном. Потім можу випити чашку кави з лимоном і кардамоном, з’їдаю якусь нестандартну канапочку і маленьку цукерочку. Іноді навіть пів цукерочки. Чоловік сміється через це. Прихильники знають, що я люблю цукерки, часто дарують. Але коробочку цукерок я можу їсти навіть місяць. Та мені важливо, щоб в Олександра (чоловіка) була своя коробочка, бо він точно не буде розтягувати це задоволення так довго, з’їсть усі цукерки одразу.

Фото: Clutch.ua

Як я перезавантажуюсь

– Я дуже люблю природні стихії – вони мене наповнюють – вогонь, вода, повітря. Дуже люблю гуляти. Я ще й козеріг. Якось я прочитала, що свіже повітря творить з козерогами дива. І це дійсно так. Я дуже люблю гуляти лісами, парками. І завжди палю свічки. Під час кожної моєї вистави у гримерці  я завжди запалюю аромасвічки. Вогонь очищає ауру, атмосферу. Дуже люблю приймати ванну з мильними бомбочками, аромасолями. Люблю читати книги. А ще – часом приїжджаю до подруги на дачу, наллю собі келих вина і сиджу у тиші – це дуже наповнює мене.

Про критиків і хейтерів

– До конструктивної критики я ставлюсь добре – це поштовх розвиватись. А до хейтерів я взагалі ніяк не ставлюсь. Якщо мені хочеться якоїсь перчинки, я можу щось почитати. Але я не беру це близько до серця, бо це думка когось там.

Фото: Сегодня

Що б я порадила собі, тій, яка тільки починає карєру

– Я б порадила собі не витрачати на пусте жоден день. Бо з кожним роком час летить все швидше. Треба ще багато встигнути.

Матеріал створений за підтримки генерального партнера Villa Krim

Вам також можуть бути цікаві історії наших попередніх героїнь:

Дизайнерка Олена Даць – про успіх, птаха Фенікса і людей

63-літня Ольга Стадник і її бігові успіхи

Ярина Янчак та перше в Україні інклюзивне ательє

Лілія Товариш-Тиркало: Як зробити так, щоб салон краси у Львові почав обслуговувати таких зірок, як Катя Осадча, Надя Дорофєєва та Арсен Мірзоян

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: