Живемо у ритмі подій
МІСТО

«Намагаємося комунікувати тією ж мовою»: Як львівський «Театр Лесі» руйнує стереотипи

Працівники Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки називають себе хіпстерами, а своє місце праці лаконічно – «Театр Лесі»
16:08, Сб, 07 Гру 2019 Христина Соболь
Усі фото: Театр Лесі Українки (facebook)

Нові бачення – ось основне завдання колективу, який щодня збирається у приміщенні на вулиці Городоцькій та невтомно руйнує стереотипи. Журналістці Galnet вдалося дізнатися більше про життя та ідеї театралів-хіпстерів.

– Більшість вистав у нас із позначкою 16 та 18+. Це не зумовлено тим, що ми хочемо бути епатажними, насправді просто намагаємося комунікувати тією ж мовою, що й сучасна аудиторія. Ми хочемо руйнувати стереотип, що театр – це нудно, що це тільки привід вигуляти свою шубу, – ділиться думками піар-менеджерка театру Вікторія Солов’юк.

Читайте також: «Кожна постановка – це маленька буря»: що відбувається за кулісами львівського театру імені Леся Курбаса

Театр Лесі Українки – це, у першу чергу, молодіжний театр, саме тому тут часто можна почути притаманний юнацтву сленг, лайку без цензури та навіть побачити оголеність. Основна аудиторія, на яку орієнтований репертуар – люди віком від 18 до 35 років. Працівники не забувають моніторити настрої своїх глядачів та постійно вивчають свою цільову аудиторію. Минулого року, наприклад, опитали понад 200 осіб, щоб переконатися у вдалій роботі колективу.

 – Дуже важко виловити живі фідбеки після вистав. У нас немає культури ділитися враженнями з працівниками після вистав. Наразі найкращий канал комунікації – це коментарі в соціальних мережах або повідомлення на пошту, – зауважує завідувач акторської трупи Андрій Матюнка.

Окрім боротьби зі стереотипом «театр нудний», колектив «Лесі» бореться із навішуванням ярликів. Близько року тому був втілений у життя масштабний проєкт – вистава «Горизонт 200».  Постановка створена на основі документального матеріалу, зібраного під час експедицій вугільними басейнами України. Окрім того, що вона про шахтарство,  вистава зачіпає багато інших актуальних питань: покоління, екологія, сьогодення та Україна загалом. За словами піарниці,  у людей, часом, спрацьовує кліше «шахтарська вистава» і вони сумніваються, чи варто відвідувати те, що їх не стосується.

– Перша вистава, яку я відвідала – «Баба Пріся». Була дуже вражена, після чого радила її усім своїм друзям. Саме на цій виставі я була тричі. Звичайно не всі постановки викликають у мене таке ж захоплення. Проте актори кожного разу грають на висоті. У театрі Лесі я знайшла те, чого мені бракувало в інших. На жаль, саме приміщення потребує ремонту, штукатурка обсипається і це мене трохи бентежить, – ділиться своїми враженнями постійна глядачка Марія Масюк. 

Театр Лесі – комунальна установа, яка є на балансі міста. Основні витрати з міського бюджету ідуть на ремонти. Минулого року були виділені значні кошти на реставрацію фасаду і даху. Зараз на меті виконати проєкти з реконструкцій системи опалення та внутрішнього дворика. 

Тут працює близько з 60 людей, включно з акторською трупою та технічним персоналом. У цьому сезоні їм вдалося полегшити працю художників по світлу та звукорежисерів: раніше це було двоє людей, які працювали у режимі нон-стоп, а тепер вони мають дубль.  У театрі Лесі часто з’являються вакансії. Впродовж сезону прийняли 33 працівників і працівниць. Зі збільшенням штату виникають і нові ідеї, пояснюють.

Читайте також: Подружжя відомих львівських театралів заявило, що нова дирекція чинить на них тиск

Прогресивний колектив «Лесі» вирішив робити акцент не тільки на вистави: вони  почали інтегровувати формат сценічних читань. Минулого року у театрі відбувся тестовий фестиваль «Текст, драма, рогалики», де були сценічні читання п’єс, які ввійшли до шорт-листу «Драма UA». Наразі у театрі втілюють у життя ще одну ідею, яка мала б покращити комунікацію з глядачами:

– Зараз ми розробляємо мобільний додаток театру, щоб люди могли простіше взаємодіяти з театром.  Немає сенсу тільки розклеювати афіші, якщо людина може мати все у своєму смартфоні, – розповідає Вікторія.

Дівчина додає, що незабаром вийде репортажний фотопроєкт: разом із відомим львівським фотографом вони покажуть закулісся театру.

Читайте також: Шість львівських кінотеатрів, про які ми забули

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Позначки:
театр театр Лесі

Найбільше читають:

Нове на сайті: