Живемо у ритмі подій
МІСТО

«Навіть стояти під ними було небезпечно»: У центрі Львова реставрують унікальні вітражі 

Профінансував роботи інститут Polonikа в межах проєкту «Спільна спадщина»
20:30, Пн, 23 Лис 2020 Карина Ляшенко
Фото: Galnet

Зараз на площі Соборній, 7 – Львівський апеляційний суд. Та на початку ХХ століття тут був найкомфортабельніший тогочасний львівський готель «Краківський». Від нього залишилися сецесійні вітражі, виготовлені у майстерні Станіслава-Габріеля Желенського у 1914 році. Вони простягаються 4 поверхами на площу понад 27 м². Саме з ними у серпні цього року почала працювати львівська реставраторка Марія Шумська-Барвінок. Майстриня розповіла Galnet, що стан вікон був одним з найгірших із тих, які є у Львові: найбільша частина вітражу викривилася, вигини від вертикальної площини в обидві сторони разом сягали 16 сантиметрів:

«Вигин був аварійно небезпечний. Навіть стояти під ними було небезпечно. Вони були старі і ніхто не займався цими вітражами. А досі вони трималися, бо мали одну з найсильніших спайок, які мені траплялися. Коли їх робили, то врахували, що буде велике навантаження і треба його компенсувати. Але, хоча б раз на 100 років, треба їх реставрувати», – пояснює реставраторка.

Фото: Galnet
Фото: Galnet

Уся площа вітражів поділена на кілька десятків фрагментів, найбільший з них – 116 х 146 сантиметрів. Такий розмір, каже Марія, зовсім нетиповий для вітражів, зазвичай вони як мінімум вдвічі менші. Це і спричинило критичне викривлення. 

«Тепер вони стоятимуть. Вздовж спайки я понапаювала укріплюючі прути, вони добряче тримають вітраж».

Фото: Galnet
Фото: Galnet

Конструкцію тепер також триматиме кит – пластична речовина, якою заповнюють простір між склом і спайкою. Він затвердіває і тримає структуру. Кит був при виготовленні вітражів, та з часом він розкришився і перетворився на порох. Під час першої реставрації, за радянських часів, його не оновили:

«Вітраж не тримається на свинцевій спайці, її основна функція – тримати кит, ущільнювач, який робить каркас. І коли його немає під низом, а є лише порох, який не тримається монолітною частиною, спайка починає розтягуватися. І у радянські часи майже ніколи не забивали китом. Вважали, що це зайва робота».

Процес китування. Фото: Galnet
Фото: Galnet

Більшість вітражів – автентичні. Ті, які не чіпали від самого початку, каже Марія Шумська-Барвінок, сьогодні виглядають значно краще, ніж ті, над якими працювали під час першої реставрації. Новіші мають разюче інші за фактурою матеріали і неякісно виконані візерунки.

«До них залізли і просто спахабили. Я навіть не впевнена, що там взагалі треба було щось робити. Тоді просто тенденція така була – видумувати непотрібні роботи, бо за них платили гроші. Один з основних принципів реставрації – це зробити настільки мало, наскільки можна, і настільки багато, наскільки це потрібно. Найкраща реставрація – це мінімальне втручання. У радянському союзі скільки роботи зробив, стільки і заплатили».

Читайте також: Єдина збережена кімната: У львівському «Палаці справедливості» відреставрують «кабінет судді»

Вітражі, реставровані за радянських часів. Фото: Galnet
Вітражі, реставровані за радянських часів. Фото: Galnet

Самій Марії теж довелося наново робити 3 фрагменти, адже їх просто не було. Майстриня каже: важко було знайти ідентичне до оригінального скло і спайку, адже на фабриці Желенського їх робили дуже індивідуально:

«Желенські мали багато речей власного виробництва. Наприклад, спайку робили самі. Також мали рельєфні форми і самі робили фактурне скло. Вони його нікуди не продавали, а лише використовували самі. Тому зараз можна знайти лише щось максимально подібне. Але це невелика проблема, бо для реставрації прийнятно, щоб те, що відтворюють, відрізнялося від старого. Фахівець бачить, де автентичне, а де дороблене. Нефахівець, поки не покажеш пальцем, не побачить».

Фото: Galnet
У лівому нижному куті – вітраж, який відтворювала Марія Шумська-Барвінок, у правому нижньому куті – автентичний вітраж, зверху – вітраж, відтворений під час попередньої реставрації. Фото: Galnet

Закінчити роботу реставраторка планує до 20 грудня. Станом на зараз у будівлі уже повністю стоять вітражі на 2 і 3 поверхах, та частково на 1 і 4.  Профінансував роботи інститут Polonikа в межах проєкту «Спільна спадщина».

Фото: Марія Шумська-Барвінок для Galnet
Фото: Марія Шумська-Барвінок для Galnet
Фото: Марія Шумська-Барвінок для Galnet
Фото: Марія Шумська-Барвінок для Galnet

До слова, реставраторів вітражів з дозволами у Львові, крім Марії, немає. Вона закінчила кафедру художнього скла у Львівській академії мистецтв. Освіту реставратора здобувала у Кракові. 

Читайте також: Як виглядає відреставрована церква Покрови Богородиці на Грушевського у Львові

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: