Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Ніколи не здаватись та вірити у себе навіть тоді, коли ніхто не вірить». Історія нескореного – Сергія Калитюка

16:21, Вт, 22 Жов 2019 Марта Байдака
Усі фото: Galnet

Сергій Калитюк уродженець Дніпра. Хотів вчитися, аби стати офіцером. Але у зв’язку з російською збройною агресією проти України, у березні 2014 року у складі підрозділу 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади відбув у Донецьку область. На російсько-українську  війну  потрапив, коли йому виповнився 21.

«Мені завжди подобалась справедливість і я пішов на війну, бо на мою Батьківщину напали гібридною війно. Хтось каже – за присягою, то не від серця, я пішов в армію, ще до того, як почали підіймали зарплати, мені справді подобалась військова справа і захист»,- розповідає Радіо Fm Галичина молодший сержант Збройних сил України Сергій Калитюк.

У квітні 2014 року виконував завдання у районі Краматорська і Слов’янська. Сергій Калитюк  вирушив брати штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань. Завдання сили зведеного штурмового загону десантинків виконували на світанку, за підтримки артилерії. Перший штурм був невдалим, але Сергій Калитюк та його побратими не опустили рук і  вже 19 червня десантники звільнили від терористів місто Лиман.

Читайте також: Львів’яни профінансували дівчинці-сироті складну операцію на хребті

«У бою поранили мого друга, старшого сержанта Коваля. Я надавав йому медичну допомогу, пізніше кликав лікаря, і  у той момент почався снайперський обстріл, мені потрапила куля у голову і я втратив свідомість. Коли піднявся, медика, який допомагав моєму другу, вже вбили, а мені прилетіло 4 кулі у спину»,- згадує  Сергій.

Після цього хлопець прокинувся уже у Львівському військовому госпіталі – весь перев’язаний, із трубкою у носі. Через травмований хребет Сергій пересів на інвалідний візок.

«Мама, друзі та волонтери робили усе, щоб я не падав духом. Я не звик здаватися, просто втрапив у таку ситуацію. Я розумію, що треба жити далі і викручуватись».

Будучи на візку, хлопець почав грати у настільний теніс. У цьому йому допоміг Віктор Дідух – чемпіон світу з настільного тенісу серед паралімпійців.

Читайте також: «Треба сказати правду, це була політична еміграція, а не економічна»: Емігранти з Львівщини розповіли про життя в Австралії

«Я почав займатися настільним тенісом з Віктором Дідухом, щоб був у мене рух  і мене почало витягувати з цього стану, а потім виявилось, що мій спорт – лук».

Сьогодні Сергію Калитюку 26років і він увійшов у склад національної збірної України на Іграх Нескорених. З-понад двох сотень кандидатів, його обрали у 20-ку найкращих. І вже у 2020 році він відстоюватиме честь України на міжнародних змаганнях серед військових у Гаазі. Для Ігор Нескорених Сергій обрав дві дисципліни – велоспорт та стрільбу з лука.

Читайте також: Тридцять років тому. Як Львів дав поштовх до відродження Української автокефальної православної церкви

«Загалом, це не моя заслуга, що я потрапив у збірну. Є комісія  і вона відбирає. Що від мене вимагалось – я зробив, багато тренувався. Для себе я вибрав дві дисципліни: стрільба з лука та велоспорт. І вже на змаганнях я очікую отримати перше місце в Гаазі»,- розповідає Galnet  молодший сержант Збройних сил України Сергій Калитюк.

Долаючи життєві труднощі, Сергій Калитюк склав свою формулу боротьби за життя і місце у світі.

Читайте також: «Стріляли ззаду»: у Дрогобичі досліджують захоронення жертв репресій НКВС

«Ніколи не здаватись, вірити у себе навіть тоді, коли ніхто не вірить і  рухатись, бо рух це є життя»,- розповідає Радіо Fm Галичина молодший сержант Збройних сил України Сергій Калитюк.

Читайте також: «Човен коштує приблизно стільки, як Tesla»: львів’янин перетне Атлантичний океан

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: