Живемо у ритмі подій
МІСТО

Озера, конюшні та навіть каплиця: що можна побачити у соляній шахті Стебника

Львівський дігер разом із командою під час першої мандрівки досліджував шахту впродовж 30 годин
19:25, Пт, 30 Лип 2021 Ольга Головчин
Джерело всіх фото: explorer.lviv.ua

Львівський дослідник та дігер Андрій Риштун двічі бував у соляній шахті Стебника. У коментарі для Galnet чоловік розповів, чим особлива ця локація та що цікавого там можна побачити. 

Перша мандрівка Андрія відбулася у 2018 році. Тоді команда дігерів спустилася у шахту нелегально.

Уночі ми пробиралися через старий ствол, який вже на той час не використовували. Ствол – це така вертикальна штука, яка веде глибоко під землю, на 300-400 метрів. Спускалися вниз за допомогою спеціальної драбини. Після того, як ти проліз 300 метрів драбиною, піднятися на 9 поверх – це взагалі не важке навантаження, – пригадує Андрій Риштун. 

Мандрівка у соляній шахті тривала 30 годин. Як пояснює дослідник, лише спуск вниз зайняв близько 5-6 годин. Аби відновити сили та відпочити, дігери ночували там. Деякі люди, за словами Андрія Риштуна, мандрували і по 40-50 годин. Загальна довжина всіх шляхів у шахті сягає близько 100 кілометрів.

Ми не рахували скільки пройшли пішки, – каже дігер. – Там був електровоз, який ми завели і користувалися ним. Відповідно, ми суттєво заощаджували час за його допомогою. 

Дослідники взяли зі собою необхідне спорядження: ліхтарики, газовий пальник, їжу, воду, каремати, термопокривало та інше. Протягом усієї мандрівки дігери перебували у касках. Під час таких пригод, каже дослідник, обов’язково потрібно мати при собі аптечку. 

Соляна шахта у Стебнику справила враження на дослідників. Там вони побачили багато цікавого:

Під землею є капличка, яка ще діє. Там є величезні камери, у яких добували породу. Це як два дев’ятиповерхових будинки! Усередині камер така пустота, що ти не бачиш ні одного краю, ні іншого. Це вражає! Різні породи, підземні соляні озера. Також там є конюшні, де ще колись за Австрії жили коні, – розповідає Андрій Риштун.

Каплиця

Величезні камери створили підземним способом, за допомогою вибухотехнічних засобів. Таких як амоніт, пояснюють дослідники на власному сайті Explorer.lviv.ua.

Друга мандрівка дослідників шахтою Стебника відбулася у 2019 році. Вона вже була офіційною. 

Коли ми ходили самостійно, то йшли туди, куди могли зайти. А коли йшли вже офіційно, то казали, куди нас завезти та що ми хочемо побачити. Нам все показували та пояснювали. Ми дізналися дуже багато з технічного боку, – пояснює відмінності мандрівок. 

Наразі потрапити у шахту легально неможливо.  

Шахти в Стебнику – це реально дуже і дуже круто! Це величезний туристичний потенціал. В Україні соляних шахт такого типу не залишилося. Відповідно, це потрібно розвивати, щоб люди могли відвідувати такі місця. Я не боюся, що люди будуть проникати туди. Тому що ті, хто хоче відвідувати такі об’єкти, він і так будуть це робити. Це було і до мене, і буде після мене. Це навпаки потрібно якось окультурити, заохотити, показати простим людям нетуристичну частину нашої України,  –  підсумовує Андрій Риштун. 

Додамо, Стебницький калійний комбінат — державне підприємство гірничо-хімічної промисловості, яке випускало мінеральні добрива. Значні запаси калійних солей відкрито у Стебнику в кінці 1870-их років, але видобуток їх почали у 20-х роках XX століття. За часів СРСР виявили нові поклади калійних солей, реконструювали старі шахти, збудували ряд нових цехів комбінату. Завод після аварії, починаючи з 1988-го року, у кілька етапів припинив свою роботу.

Читайте також: Найстаріший дуб, камінь «Дирявець» і «Стара школа»: 10 маловідомих локацій на Стрийщині

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: