Живемо у ритмі подій
БІЗНЕС

Пам’ятник Моцарту у Львові: чому влада міста не називає ім’я мецената

У юристів багато запитань щодо порушення процедури встановлення пам’ятника
14:10, Ср, 02 Чер 2021 Марта Байдака

Міжнародний фестиваль класичної музики «LvivMozArt», наукове товариство Mozartiana Galicia та Міжнародна фундація Моцартеум у Зальцбурзі ініціюють встановлення у Львові першого у світі пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту – до 230-річчя від народження композитора. Реалізовувати проєкт буде австрійський скульптор Себастьян Швайкерт. Встановлення сучасної скульптури у Львові у співпраці з австрійським митцем стане першим подібним проєктом в Україні, так кажуть як в мерії, так і директорка фестивалю «LvivMozArt» Оксана Линів.

Це дуже гарний імідж для Львова, адже наше місто йде не консервативним шляхом історичного зображення композитора, а обирає новий, сучасний мистецький напрям. Це буде перша мистецька сучасна скульптура в Україні. Цей прецедент буде прикладом для інших міст нашої країни, – пише директорка фестивалю «LvivMozArt» Оксана Линів.

Візуалізація пам’ятника Моцарту у Львові

Як зазначив міський голова Львова Андрій Садовий, цей пам’ятник – щедрий подарунок меценатів.

Якщо говорити про мистецьку композицію, то це є подарунок, а місто вже буде облаштовувати весь той простір, спільно із бізнесом та благодійниками, – зазначив Андрій Садовий.

Читайте також: У Львові 200 людей вклали у будівництво 3 мільйони доларів: житло не зводять, а гроші – не повертають

Рішення про встановлення пам’ятника ухвалили під час засідання виконавчого комітету міста. Процедура неабияк обурила колишнього головного художника міста (раніше у Львові була така посада) Володимира Сколоздру.

Пам’ятники, про які говорить Володимир Сколоздра

Андрій Садовий та члени його виконкому свідомо проголосували саме за конкретний пам’ятник Моцарту. Незважаючи на те, що вони зараз «в тіні», відповідати таки доведеться і перед містянами, і перед своїми дітьми, і родинами! Цікаво, чи у своїх сім’ях та родинах вони теж демонструють таке глибоке розуміння символіки та алегорії скульптури Швайкерта, чи образи і картини у їхніх домівках більш традиційно – естетично – гармонійні!? І ще хотів би звернути вашу увагу на те, що особливий Божий дар сприйняття дегенеративної пластики зійшов у переважній більшості лише на посадовців, що знаходяться в орбіті міської ради (на заступника міського голови, головного архітектора міста тощо). Тому не здивуюся, що архітектурну частину цього пам’ятника буде робити або сам А. Коломєйцев, або наближені до нього структури, які активно лобіюють (чи «протискають»). І ще я не вірю словам  Садового: «Я переконаний, що багато шанувальників Моцарта будуть приїжджати до нас, аби побачити цей пам’ятник, постояти біля нього, випити каву». На каву туристи і так приїжджають, а от подивитись на пам’ятник Моцарту авторства Швайкерта точно спеціально не приїдуть, бо мають масу таких пам’ятників в себе і, притому більш іменитих скульпторів , як Швайкерт. Маю на увазі пам’ятник культового скульптора Німеччини Маркуса Люперца «Посвята Моцарту» у Зальцбурзі, у якому Моцарта зображено гермафродитом. Тому навіть дисципліновані і звиклі до порядку німці одного разу облили його дьогтем та обліпили пір’ям! Тому, Андрію Івановичу, вже зараз думайте про додаткову посаду поліцейського-пильнувальника львівського Моцарта! А ще думайте про те , що туристи «постоять біля нього, вип’ють кави» і поїдуть, а нам з цим жити!, – написав на своїй фейсбук-сторінці Сколоздра. (орфографію автора збережено)

З якого «панського плеча» Львову дістанеться скульптура, досі невідомо. Натомість, нашуміла історія із встановленням пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту не згасає. Наприклад, ексначальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Валерій Потюк скульптуру композитора назвав жахіттям і наголосив, що міський голова Львова фінансує нормальні скульптури в Афінах, а не у рідному місті.

Це жахіття називається скульптурою, а ще страшніше, що воно має стояти у Львові, а ще найприкріше, що у Львові ціла плеяда чудових та сучасних скульпторів й митців, які можуть себе проявити та достойно представити. А найстрашніше, що це за гроші львів’ян, наплювавши в душу всім – від громади до фахівців, нехтуючи звичайними вимогами громадських обговорень, проведенням фахового конкурсу, можливістю вибрати кращу пропозицію. А в основі тупе бажання Садового черговий раз познущатись над містом та львів’янами. Хоча він успішно фінансує своїм коштом нормальні скульптури за кордоном. Наприклад, в Афінах стоїть його подарунок в елітному районі. Напевно, яхту там тримає або хату. Так, щоб не совісно було там жити. А Львів? Так собі, звичайний заробіток на безпроблемне життя себе та родини. Ось і вся суть його ідей. Начхати йому на все. Думаю, що він особисто доклався до знищення скульптурно-керамічної фабрики, продажу майна спілки художників на площі Міцкевича 9, творчих майстерень у Стрийському парку. Каже, що Львів – культурна столиця? Ой, бреше, і добиває все, що було культурного у древньому місті, – обурюється Валерій Потюк. (орфографію автора збережено)

Читайте також: Хотіли обдурити навіть Бабу Нюсю: як на Львівщині діють інтернет-шахраї

Нагадаємо, як зазначають у мерії, встановлять пам’ятник на площі Маланюка. Цю площу хочуть перетворити на мистецький осередок, де поряд можна буде проводити події на відкритому повітрі, камерні концерти, мистецькі заходи для дітей, театральні перформанси, події фестивалю «LvivMozArt». Хто ж врешті фінансуватиме як пам’ятник, так і  реконструкцію площі? Galnet запитав у голови бюджетної комісії ЛМР Наталі Шелестак.

З міського бюджету на пам’ятник Моцарту не планувалось і не планується жодних видатків, тому що вони не закладені у бюджет, такої пропозиції навіть не було, і запитів ніхто не робив щодо видатків бюджетних коштів на цей пам’ятник. На розгляд депутатів це не подавалось. Наскільки нам відомо, цей пам’ятник дарують меценати. Які саме це меценати, нам не пояснюють. У якому форматі цей подарунок, ми не знаємо, тому що це не проговорювалось жодним чином з депутатським корпусом. Площу біля пам’ятника відремонтували декілька років тому, вона у придатному стані, їй нічого не бракує, запитів щодо площі Маланюка у нас також не було. Будь-які витрати на цю площу недоцільні, оскільки у нас є купа боргів. Як юрист я вважаю, що там порушена процедура щодо встановлення пам’ятника, бо не було конкурсу, не було обґрунтування, чому саме там пам’ятник буде встановлений, і ще дуже багато запитань, – пояснила Galnet Наталя Шелестак.

Крім того, цей пам’ятник не вписується у контекст традиційного Львова.

Назвати цей «шедевр» пам’ятником – це гіперболізація. Я розумію, що є прихильники сучасного мистецтва, я розумію, що є різні смаки і всім не догодиш, але є об’єктивні речі, які стосуються історичного та культурного середовища. І цей пам’ятник не годиться у контексті традиційного Львова. Щодо політичної сторони, то продавлювання того пам’ятника, попри хвилю обурення та неприйняття, створює враження, що хтось комусь щось хоче довести. Як сказав один професор архітектури, «це є пам’ятник нестриженому пуделю». А те, що на нього і на благоустрій довкола нього витрачатимуть бюджетні кошти, це проблема абсолютної відсутності пріоритетів у влади міста. У центрі Львова стоять будинки з облупленими фасадами, падають балкони, і є стільки речей, куди потрібно вкласти кошти, натомість збираються витратити їх на абсолютно незрозумілі цінності, – пояснює у коментарі Galnet політичний оглядач Юрій Ситник.

Львів – історичне місто. Тут діє буферна зона ЮНЕСКО, потрібно зважати на історичний ареал. А відтак – на Закон «Про архітектурну діяльність» та «Про охорону культурної спадщини». Будь-яке втручання у таке середовище має бути на підставі конкурсу, пояснює у коментарі Galnet доцента кафедри менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв Олеся Дацко.

У нас такого конкурсу не було, тому закрадається думка, що реалізовується якась корупційна схема. Якщо проводили б конкурс, то мали б чітко показати, хто фінансує цей пам’ятник, яка концепція і мали б оголосити умови конкурсу. Для пам’ятника, як для будь-якого містобудівного об’єкта, виділяються містобудівні умови та обмеження: встановлюється пропорція, висота, архітектоніка. На основі чого скульптор Себастьян Швайкерт взяв містобудівні умови та обмеження і хто йому їх офіційно передав? Цілком зрозуміло, що це змова. Навіщо вона? 25 березня, перед засіданням сесії, коли мали приймати бюджет, Андрій Садовий говорив, що нарешті він буде збалансований, і тепер ми бачимо, наскільки збалансований цей бюджет. Андрій Іванович говорив, що Львову дарують концепцію пам’ятника, а благоустрій ми робимо міським коштом. За правилами, коли встановлюють пам’ятник, мають вказати джерела фінансування, але цього не показують, тому, ймовірно, пам’ятник у бюджет не заклали. Скоріш за все, вони заклали його у паспорт бюджетної програми, вони так роблять, коли хочуть впустити гроші без конкурсу, – розмірковує Олеся Дацко.

І обґрунтовує свою позицію:

Чому я так думаю? Бо вони функцію замовника пам’ятника переклали на «LvivMozArt». Це означає, що ми замовляємо і даємо доручення «LvivMozArt» від нашого імені замовити цей пам’ятник, але у рішенні виконкому не зазначено, що «LvivMozArt» має його оплатити. І ми розуміємо, що пам’ятник з бронзи буде коштувати кілька мільйонів, благоустрій площі, яку недавно відремонтували, обійдеться у ще кілька мільйонів, тобто ми матимемо 10-15 мільйонів гривень видатків з міського бюджету на один пам’ятник. Чому бенефіціаром цих коштів стоїть Швайкерт, і чому цими коштами розпоряджається «LvivMozArt», навіть якщо його прикриває Оксана Линів? Оксана Линів є співзасновницею ГО «Moz.Art.3», а також ТзОВ «Moz.Art.3». Такі клони створюють для перекачування грошей. Засновником «LvivMozArt» є Марк Зархін, якій є засновником «Кумпеля», «Бачевських», тобто, це – сателіт бізнесу Садового. І коли ми говоримо, чому саме ці люди організовують встановлення цього пам’ятника і чому без конкурсу, очевидно, тут є особистісна домовленість з Андрієм Івановичем, – ділиться з Galnet Олеся Дацко.

Читайте також: Кому дістанеться виправна колонія на Хуторівці у Львові та 10 гектарів землі

Щодо ГО Юрій Ситник висловлює окреме припущення.

 У нас створення громадських організацій – поширена корупційна схема: їх створюють, коли хочуть виділити кошти на розсуд чиновників, перекласти ці кошти з однієї кишені в іншу. Як на мене, для вшанування Моцарта, який довгий час працював у Львові, достатньо було обійтися меморіальною дошкою, – зазначає у розмові з Galnet Юрій Ситник.

Читайте також: Як у Львові борються зі стихійною торгівлею: пояснюємо на прикладі Сихова

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: