Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Перемогти себе, а не когось»: як львівський стронгмен повертає титули після важкої травми

Підліткове захоплення спортзалом перетворилося у справу життя, уявити себе без якої вже не може львівський стронгмен Олег Пилипяк. Титули, рекорди, звання чемпіона світу зі стронгмену та власний спортзал – ось, чим може похвалитися 22-річний юнак
13:05, Ср, 17 Кві 2019 Мар'яна Галькович
Усі фото з архіву Олега Пилипяка

Все почалося, коли Олегу було 14 років: тоді хлопець захоплювався здобутками найсильнішої людини на планеті – Василя Вірастюка. Просто споглядати чиїсь перемоги – не його варіант, тож він вирішив спробувати сам, а згодом його захоплення розділив і брат Орест:

– Ми тоді навчалися рік в Польщі і ходили в дуже смішний зал, де були лише жим лежачи, лом і незрозумілі диски – ніхто не знав, скільки вони важили. І ми там піднімали щось, пробували, дивилися якісь відео: не знали, що і яка вправа качає. Коли вже повернулися, то захотіли ходити в зал нормально і якось так нам пощастило, що нас завели в зал важкої атлетики.

Олег згадує, що спочатку ставився до спорту не дуже серйозно: прогулював тренування, займався абияк. Тривало так доти, поки не почав програвати у змаганнях:

– Тоді з’явилась більша мотивація, я почав більше займатися і розвиватися. Покращити техніку у важкій атлетиці мені допоміг Геннадій Юркевич.

Вже незабаром це дало свої результати, з’явилися перші серйозні перемоги та рекорди:

– У 17 років в категорії до 95 кілограмів встановив 4 рекорди України, але один з них одразу після мене побили : підйом гантелі однією рукою, лог-ліфт, супер-йок та присяд на груді. Два з тих рекордів досі ніхто не побив. Це був третій чемпіонат України, який я виграв. В категорії до 110 кілограмів мої рекорди досі функціонують.

Які з вправ його улюблені, Олегу визначитися важко. Каже, що любить усі ті, де треба щось підіймати над головою:

– В мене є вправи, які не люблю – це все на хват. Чомусь з цим проблеми.

Читайте також: «Якщо ти не зазнавав поразки, то ніколи не знатимеш, наскільки солодка перемога»: історія паралімпійки Наталі Морквич

Брати Пилипяки у свій час були найсильнішими школярами та студентами країни, брали участь у різноманітних змаганнях та чемпіонатах зі стронгмену та важкої атлетики. Поміж тим – тренування та робота в спортзалі. Саме після одного з таких тренувань Олег з Орестом потрапили у ДТП:

– Наступного року (2014, – ред.)  ми з братом розбилися на мотоциклі і я на довгий період вилетів зі змагань – в мене був компресійний перелом грудного відділу хребта. Мені довго не можна було займатися, хоча я відновився і за півроку вже почав виступати на змаганнях, але не показував результатів, які мав до того.

Орест та Олег Пилипяки

Але Оресту пощастило менше – його травми виявилися складнішими за братові:

– Мій брат тепер не може повноцінно займатися спортом – у нього не працюють кисті рук.

Той період Олег згадує неохоче, каже, що біль був жахливий:

– Так боліло, ніби ніж в ребрі. Важко описати. Реабілітація тривала довго, а почав я з того, що почав зміцнювати верхню частину спини, приймав багато кальцію та вітамінів для того, щоб м’язи краще відновлювалися. Ходив ще на масаж.

І хоч у 2014 році правоохоронці ствердно говорили про те, хто є винуватцем ДТП, справа досі триває:

– Ми продовжуємо судитись: вони не визнають провину і хочуть з’їхати на те, що ми щось порушили. А ми тоді їхали по головній на мотоциклі, який не розвиває високу швидкість, додати ще нашу з братом вагу. Хлопець на автомобілі розвернувся на подвійній суцільній і збив нас.

Двічі рідні винуватця ДТП з’являлися у лікарні та запитували, чи потрібно щось на лікування, допомогли щонайбільше декількома сотнями гривень. Про те, що аварію спричинив водій Lexus’а, всі швидко забули.

Читайте також: Як 65-річна львів’янка пішла на балет (ВІДЕО)

Через рік після аварії Олег повністю відновився та почав виборювати свої місця та титули, а також встановлювати нові рекорди. Однак, наслідки отриманих травм досі даються взнаки:коли тренується трохи більше, то відчуває біль у верхньому відділі хребта.

– У 2016 я встановив ще 5 рекордів у різних федераціях. Я перша людина в Україні, яка підняла вилиту під змагання 120-кілограмову гантелю, яка зроблена за стандартами всесвітніх змагань. Мені тоді пощастило з жеребкуванням і я виходив першим.

У 2018 стронгмену вдалося потрапити на World amateur championship Arnold Classic, але очікування не виправдались:

– Сенс в тому, що ти їдеш побачити мрію, а ти приїжджаєш в якусь м’ясорубку, де за спортсмена тебе ніхто не вважає – ти просто якийсь бізнес-проект. Єдине, що мені там сподобалося, це дружелюбність. Можливо, вона трохи навіть перебільшена,

На питання про кумирів теперішніх, Олег відповідає лаконічно:

– Зараз у мене немає кумирів – я пишаюсь усіма спортсменами, які досягають успіхів у своєму виді спорту.

Нещодавно Олегу вдалося здійснити свою підліткову мрію – він відкрив спортзал, де вони разом з братом Орестом тренують і професіоналів, і аматорів, і тих, хто просто хоче привести себе в форму. Встигають потренуватися хлопці і самі, а от про нормальний сон та їжу – зараз лише мріють.

Для початківців у Олега є дві прості поради:

– Головне потрапити до хорошого тренера, який тебе не травмує і навчить правильно працювати. Але це важко зрозуміти, коли ти ні в чому ще не розбираєшся, тому треба користуватися якимись зв’язками. Друга порада: старатися займатися без фанатизму, тобто спочатку зміцнювати себе, а вже потім намагатися брати більше.

Читайте також: Як реабілітолог з Левандівки став поліцейським (ВІДЕО)

Важливо також мати правильну мотивацію:

– В мене мотивація – перемогти себе, а не когось. Підняти більше, ніж піднімав і встановити якийсь свій рекорд.

Зараз Олег готується до чергових змагань і каже, спортом займатиметься до старості.

 

Найбільше читають:

Нове на сайті: