Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Перетворити будні на казку»: Як подружжя львів’ян відкрило театр-кабаре

Львівському театру-кабаре минуло 25 років
19:48, Ср, 29 Січ 2020 Юлія Короленко
Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової

Театр-кабаре «Леополіс»заснувала акторська пара зі Львівського академічного обласного театру ляльок.

Про роботу маловідомого театру, його минуле та майбутнє, журналістці «Galnet» розповіла дружина директора театру Володимира Бондаря – адміністраторка та режисерка Олена Сєрова.

Для львів`ян театр-кабаре «Леополіс» – маловідомий. Дехто навіть не знає про його існування. Де він знаходиться?

–Наш театр – це колектив Дому офіцерів. Оскільки половину будівлі орендує кінопалац, наразі маємо там лише костюмерні та гримерні. Проводимо репетиції. А от свого приміщення, на жаль, не маємо.

З 1994 до 1999 року мали такий собі «Театр біля столика». Сцена була прикрашена вишуканою ілюмінацією. Поряд – барна стійка. Як і зараз, співпрацювали з Левком Дурком, гуртом «Джаз Бенд».

Ставили лялькові, циркові вистави та мюзикли. Зібрали талановитих акторів з усіх театрів. Популярними були програма «Ах, Одеса!», з ретро-виставою «Тільки у Львові» об`їздили усю Польщу. Вона й надалі популярна серед польських гостей.

Читайте також: Львівська бізнес-тренерка з 20-річним досвідом Ліга Гаркуша – про те, що таке наша місія у житті, і як її шукати

Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової

Цього року нашому театру виповнилося 25 років. Та, на жаль, не маємо можливості оплатити оренду приміщення. Зважаючи на це, працюємо з туристичним бізнесом, на корпоративах. Маємо постановки (сучасні оперети та вистави) у філармонії, виїзні концертні програми на полігонах, для сімей військовослужбовців, циркові та святкові – для дітей та дорослих. Часто їздимо виступати у Польщу. До основного складу трупи входить 10 людей – рівно стільки, скільки вміщується у бус. Часто запрошуємо артистів цирку, філармонії, різних львівських театрів. Усі вони мають основну роботу, оскільки у нас отримують лише гонорари. Якби мали приміщення та можливість виплачувати стабільну зарплатню, театр працював би на постійній основі. Шкода, адже багато акторів до нас дзвонять та приходять на кастинг.

Мій чоловік Володимир Бондар – засновник та директор театру. Я – адміністратор і режисер.

Ви – гармонійна пара, маєте спільну мету. Як знайшли один одного?

–Разом працювали у Львівському театрі ляльок. Я провела там 40 років, чоловік – 25. Він пішов у кабаре, а також знімався у кіно та рекламі. Я ставила у ляльковому театрі класику – українські народні казки, а також Андерсена, Шарля Перо. У моєму репертуарі – 12 постановок. Але сучасне керівництво вирішило, що тепер це – нікому не потрібно. Майже усі мої вистави забрали та замінили сучасними, які розуміє далеко не кожен.

Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової

Читайте також: Айфони у каві, черги на кордоні і нові пункти пропуску: будні і плани Галицької митниці на Львівщині на цей рік

Олено, ваш чоловік постійно має справу з молодими, привабливими дівчатами. Чи не ревнуєте його?

– Театр-кабаре – наше спільне з Володимиром дітище. Паралельно проводимо репетиції, хоча чоловік присвячує їм більше часу. Можна сказати, це наш сімейний бізнес. І жанр, і хліб, і спільне бачення світу. Усі вистави – немов наші спільні діти. Звикли будувати свої стосунки на довірі.

А звідки виникла ідея саме такого театру?

– Львів завжди славився театрами такого стилю. Справжня галицька інтелігенція ще за часів Польщі відвідувала кнайпи, де танцювали дівчата. На місці сучасного Львівського академічного драматичного театру ім. Лесі Українки розташовувався театр оперети. Під час Світової війни він переїхав до Одеси. Завдання театру-кабаре – прикрасити повсякдення, перетворити будні на казку. Людина має відволікатися, бачити прекрасне, відчувати свято. Часто у нас на сцені виступає понад 20 людей. Яскраві костюми, музика завжди глядачам до вподоби. Наприклад, сучасна  опера важка для сприйняття сучасною публікою. Зважаючи на це, з солістами оперного театру та філармонії ставимо більш модернізовану оперету.

Наша з чоловіком мрія – створити театр мюзиклу. У Києві є як дорослий, так і дитячий заклад цього жанру. А у Львові – культурній столиці, немає. Чим ми гірші?

Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової

На сцені вашого театру – жінки різної статури. З чим це пов`язано?

– У нас – театр, а не танцювальний ансамбль. Тож головна умова – бажання працювати, здібності та талант. У глядачів – смаки відрізняються. Цим пояснюється різна комплекція.

Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової
Фото зі сімейного архіву Володимира Бондаря і Олени Сєрової

Чи можуть приходити до вас актори-початківці?

– На жаль, не маємо можливості навчати, тому потрібні актори з досвідом, бажанням працювати та потенціалом. Репетиції тричі на тиждень проводить балетмейстер, хореограф-репетитор.

Наскільки часто виходите на сцену?

– Багато гастролюємо. Особливо – у сусідній Польщі. Поляки надзвичайно люблять наші програми – усі, що пов`язані зі Львовом у минулих століттях. Особливо їм до душі припала батярська тематика.

У рідному місті також багато виступаємо. Є періоди, коли гастролюємо майже без відпочинку. Під час тимчасових «застоїв» – проводимо репетиції.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: