Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Підкорюють не гори, а страхи», – Оксана Літинська

Основне для кожного альпініста – наявність органа, який розташований між вухами, переконана альпіністка, родом зі Львова
Усі фото надала Galnet Оксана Літинська

У липні цього року Оксана Літинська, родом зі Львова, стала другою українкою, яка зійшла на вершину К2. Підйом на цю гору складніший ніж на Еверест. 24% людей, які намагаються зійти, гинуть.

Попри екстремальне хобі, жінка встигає працювати фінансовою директоркою міжнародних відділень Південноафриканського банку у Лондоні. Крім того, вона є головою українського Пласту у Великій Британії та менторкою проєкту «Перша українська жіноча експедиція».

Про те, за яких умов переїхала зі Львова у Лондон, як поєднує роботу з хобі, готується до сходжень на гірські вершини та бореться зі страхами Оксана Літинська розповіла в інтерв’ю Galnet.

Альпінізм вимагає систематичних тренувань. На це я постійно виділяю вечірній післяробочий час. Щодо періоду, коли підіймаюся в гори, то мені направду пощастило: працюю у банку, який цінує позаробочий час своїх працівників. Крім того, мені вдалося організувати роботу відділу так, що працівники можуть без мене впоратися деякий час. – Розповідає Оксана Літинська.

Тренуватись, аби тренуватись, каже Оксана, їй не цікаво. Щоб заняття спортом були ефективними, жінка повинна мати ціль, яка її мотивуватиме.

Коли є конкретна ціль, то постійно тренуюсь за уже розробленим планом. Починаю із найпростішого рівня, а тоді ускладнюю план: тренуюсь по 4-5 годин щотижня. Уже ближче до поїздки витрачаю на фізичну підготовку від 15 до 20 годин на тиждень.

В альпінізмі дедалі більшої популярності набирає напрям «легка хода». Його суть полягає у максимальному зниженні маси спорядження. Її зменшують настільки, наскільки це безпечно і можливо. Проте Оксана Літинська переконана, що ніяке зменшення маси спорядження не приховає недостатню фізичну підготовку.

Під час розмови з Galnet жінка також поділилася основними рекомендаціями для альпіністів-початківців. Далі – пряма мова.

Управління ризиками.

Похід у високі гори – це управління ризиками. Деякі, звичайно, не залежать від людей, проте більшістю можна навчитися управляти. Для цього насамперед потрібно навчитися їх усвідомлювати.

Власний досвід.

Нікому не рекомендую сходити на Еверест, якщо не підіймалися на нижчі вершини. Люди, які цим нехтують, ризикують отримати обмороження, або й збільшити статистику смертності під час сходження на цю вершину.

Перейнятий досвід.

Перед підйомом на будь-яку вершину, завжди рекомендую зробити детальну вивчення маршруту, погоди та порадитися з досвідченими альпіністами. Вони розкажуть про основні перешкоди на шляху та як їх обійти.

Фінансова складова.

Чим складніший підйом на гору, тим більше коштів потрібно витратити на спорядження. Це слід усвідомлювати, оскільки від цього залежить безпека альпініста. Теплий пуховий одяг, льодоруб, кірки, високі черевики, карабіни, в’язки, спальники, намети – усе це недешево обходиться.

Харчування.

Чим вище підіймається людина, тим повільніше організм перетравлює їжу. Під час альпінізму апетит суттєво погіршується, водночас витрачається значна кількість калорій. У такому разі краще бодай щось поїсти. Найшвидше перетравлюються легкі вуглеводні, як-от цукор.

Краще брати зі собою те, що найбільше любиш, тоді апетит прокидатиметься. Я, наприклад, обожнюю в горах смакувати сиром, салом та пісним борщем з квасолею. До речі, буряк дає змогу краще засвоюватися кисню, якого бракує під час сходження кожному альпіністу. Сік буряка радять вживати також атлетам та бігунам. Споживання цього продукту на 15% покращує витривалість і швидкість.

Страх.

Завжди кажу, що гори неможливо підкорити. Підіймаючись на вершини, ми підкорюємо свої страхи. Важливо не боротися з ними, а вчитися опановувати їх і скеровувати у правильне русло. Під час підйому на ту чи іншу гору я боюся поглянути вниз. Також хвилююся, чи витримає кріплення, чи не станеться каменепад або лавина. Проте найбільший страх – страх за людей, які йдуть поряд. Щоб це прийняти, я намагаюся бути в моменті, не думаю, що буде за хвилину, годину чи завтра. Зосереджуюся на теперішньому, аналізую кожен крок. Це допомагає мені долати стреси.

Оксана Літинська також зауважує, що кожна з рекомендацій є важливою, проте основне для кожного альпініста – наявність органа, який розташований між вухами.

Вона також додає, що дуже рідко бачить жінок в альпінізмі, особливо на лідерських позиціях. Тому вирішила змінити це.

Щодо планів на майбутнє, з мого останнього сходження, я маю на увазі К2, минуло тільки 4 місяці. Це ще надто мало часу. Зараз я перебуваю у роздумах, куди спрямувати енергію і чи варто взагалі продовжувати ходити у великі гори.

Наразі для мене в пріоритеті проєкт «Перша українська жіноча експедиція». Основна його ціль – надавати жінкам впевненості в собі, допомагати їм досягати мети через походи в гори.

До речі, 45-річна уродженка Львова закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Була у числі перших студентів цього напряму. Після завершення навчання вона зі своїм хлопцем, теперішнім чоловіком, вирішила на декілька місяців поїхати у Лондон, і залишилися там на понад 20 років.

Лондон став моєю другою домівкою. Проте першою назавжди залишатиметься Львів. Ми з чоловіком розглядаємо варіанти повернення в Україну. Обговорюємо, коли це відбудеться, чим займатимемось…

Раніше Galnet писав, що близько 03:30 за українським часом львів’янка Оксана Літинська піднялася на вершину гори K-2. Вона стала другою українкою, якій вдалося це зробити.

Читайте також: Підкорили Говерлу: діти з інвалідністю зі Львівщини встановили рекорд України

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги

 

Найбільше читають:

Нове на сайті: