Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Підземелля, закинуті заводи та видавництва. Львів, якого ви не бачили

Львів – унікальне місто, яке вражає своєю красою, величною історією. Проте багато туристів та місцевих навіть не здогадуються, що поруч із доглянутими вуличками, популярними історичними будівлями та сувенірними магазинчиками існує зовсім інша, невідома краса міста
15:07, Нд, 07 Лип 2019 Вікторія Гогой
Стелажі з книжками на території Львівського автобусного заводу

Про Львів незвичний  Galnet розповіли львівські дослідники.

Полтва

Голова ГО «Explorer» Андрій Роюк та члени громадської організації – Гандзя Тичка і Олександр Іванов познайомилися завдяки форуму explorer.lviv.ua.У повсякденні Гандзя викладає в Львівському університеті імені Івана Франка, є старшим лаборантом кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. Андрій – фотограф, графічний дизайнер, цікавиться антикваріатом, а Олександр –  електрик-електронщик, створює різні механізми для квест-кімнат. Проте на форумі, який їх об’єднав, вони стають Зеленою Мишою (Гандзя), яка полюбляє досліджувати підземелля, Роєм (Андрій), який «риє» землю в пошуках скарбів, та Стінгером (Олександр), який вправно стріляє словами.

Читайте також: «Малюк має право бути повним, поки не стане на ноги!». Скільки на Львівщині товстих дітей і чим це загрожує

Олександр та Гандзя

Як ви стали частиною Explorer?

А: Здебільшого кожен з нас щось шукав. Зазвичай, гуглили інформацію про річку Полтву або львівські підземелля. Я теж свого часу шукав фото цих місць. Так я натрапив на форум explorer.lviv.ua, він тоді існував близько року. Зареєструвався там і вже десять років нерозлучний з ним.

Г: У мене трохи інша історія. На території спорткомплексу СКА є великий бункер. Одного разу моя подруга запропонувала мені туди спуститись. Тоді був початок російської агресії, фронт рухався дуже швидко, і всі цікавилися, де є найближчі укриття. Тому ми вирішили той бункер дослідити. Ми заходили з найскладнішого входу. Там було по коліна води. Але мені так сподобалося, що після цього я знайшла форум explorer.lviv.ua, там була величезна сторінка, присвячена цьому бункеру. Потім поїхала на День форуму, який відбувався того року в Давидові, познайомилася з усіма і почала разом з ними досліджувати це все.

Читайте також: Після скарги 11-річного львів’янина ПриватБанк пообіцяв змінити мову в одному із додатків

О: Я зареєструвався на форумі ще тоді, коли його сучасна версія тільки почала працювати. На той момент, коли я його знайшов, він існував в архівній версії, не працював, бо нову версію ще не запустили. Впродовж кількох місяців я читав з нього інформацію, моніторив. Потім в березні 2009 року, коли з’явилася сучасна версія, я зареєструвався.

Скільки є учасників форуму?

А: Кістяк активних складається десь з 50 людей. На кожному нашому ресурсі (форум, група у Фейсбуці, телеграм-канал, інстаграм-сторінка) є до 3 тисяч зареєстрованих користувачів. На Фейсбуці кількість читачів невпинно збільшується.

Це переважно місцеві, але є й такі, хто дописує до нас на форум з інших міст. Наприклад, наш колега живе зараз у Празі. Він побував у музеї каналізації, інших цікавих місцях, і розмістив цю інформацію на форумі. Вона викликала чималий інтерес у наших читачів.

Читайте також: Львів «Без поліетилену» чи «з» : фотозвіт з львівських супермаркетів

Чи зустрічаєтеся ви поза вилазками?

А: Звичайно, у нас такий дружній колектив з 25-30 людей. Ми ходимо на день народження одне до одного, хрестимо дітей одне одного.

Чому ви досліджуєте саме закинуті будівлі, території?

А: У них є своя атмосфера. Скажімо, колишнє житло будинку чи заводу – це зовсім незрівняна річ з чимось діючим. Цей тлін формує таке середовище, на яке просто цікаво дивитись. Крім того, ми досліджуємо й діючі об’єкти. Наприклад, ми об’їздили вже майже всі атомні станції України, різні заводи.

Г: Як історик можу додати, що всякі покинуті місця і такі, куди люди мало навідуються, мають добре збережене історичне середовище. Я пам’ятаю, коли тільки відкрили костел єзуїтів (тепер Гарнізонний храм) це така історія в чистому вигляді. Ви туди заходите і бачите все без нальоту сучасних покращень, якихось невдалих реставрацій. Це та історія, якої ніхто не змінював, не доповнював, не псував тими доповненнями. У цьому є дуже великий шарм.

Читайте також: Близько 15 мільйонів гривень – програв у казино

Львівсський автобусний завод

Як змінився Львів під впливом сучасності?

А: Я зараз роблю такий проект, який це висвітлює. Збираю листівки з видом Львова, поки лише радянського часу, фотографую ці краєвиди міста і створюю таку порівняльну картинку – стара і сучасна фотографія. У мене вже є доробок, бо свого часу я облазив майже всі дзвіниці Львова й продовжую цим займатись.

Львівський автобусний завод

Які незвичайні місця Львова ви відвідали?

А: Особливо вразив Львівський автобусний завод. Мало хто знає, що це один з найбільших автомобілебудівних заводів, які були розташовані на території Радянського союзу. Зазвичай, коли ми їдемо на роботу чи по справах, об’їжджаємо його, не усвідомлюючи, що насправді це місто в місті. ЛАЗ стоїть закинутим з 2014 року. Впродовж цього року ми його грунтовно дослідили –  зробили багато якісних фотографій, написали два звіти з історичною інформацією, архівними даними, які там знайшли.

О: Коли я тільки почав займатися дослідженням різних цікавих місць, потрапив у Єзуїтський костел. Я тоді допомагав розкопувати підземелля. У мене була можливість зайти в сам храм, де було книгосховище. Пам’ятаю, як ми спускалися туди, нам траплялися старовинні книжки – 1600-х років. Вони валялися відкритими на сходах. На деяких з них були намальовані черепи. Там були записи, здається, німецькою. Частину ми розглядали, і це було дуже цікаво – доторкнутися до історії книжок.

Читайте також: Що я зрозумів після того, як місяць прожив без смартфона

Г: Мені було дуже цікаво побачити Полтву. Коли я туди спустилась, то побачила багато місць, які захоплюють своєю історією. Наприклад, я наштовхнулась на трубу, в якій лежала лопата. Очевидно, там не відбувається водостоку. Просто працівники водоканалу, які давним-давно досліджували всі ходи, залишили собі там лопату. Ви також можете йти по бічній притоці і наткнутися на каналізаційний люк, трамвайні колодки. Абсолютно інший світ, в якому можна знайти, що завгодно.

Полтва

А: До речі, Гандзя і Стінгер (ред. – Олександр) працюють над дослідженням з переховування євреїв у Полтві під час Другої світової війни. Гандзя предметно це все досліджує – залазить у різні вузькі ходи, аби перевірити ту чи іншу точку, де вони могли б переховуватись. Тому що після 2000 року відбулося багато реконструкцій вулиць, старі австрійські колектори замінювали на сучасні труби. Тому потрібно перевірити, чи збереглися ті місця, де теоретично переховувалися євреї. Якщо збереглися, то описати та сфотографувати їх. Це все для майбутньої книги.

Читайте також: Як видати книгу, коли тобі тільки 18: мій досвід

Г: Це такий квест. Я читаю спогади Ігнаци Хіґера, який був ініціатором того, щоб спуститися в Полтву. Це дуже цікаво, коли читаєш в книжці, як усе відбувалось, а потім спускаєшся під землю і шукаєш місце, що буде підпадати під ознаки, які описував автор.

Ви часто не розголошуєте тих місць, які досліджуєте. Для чого така «конспірація»?

А: Це впливає на збереження місця. Крім прихильників, є люди, які після нас засмічують чи руйнують такі місця. Деякі об’єкти ми розголошуємо. Наприклад, ЛАЗ. Тому що це вже історія, і хотілося б, щоб люди побачили колишнього промислового гіганта, що з ним було і є.

Г: Це також робиться з тією метою, щоб читачі, які тільки-тільки начиталися, не вирішили встати з-за комп’ютера і одразу ж залізти на суперохоронні об’єкти, де вони на щось наштовхнуться або десь покалічать себе.

Читайте також: У 50 життя лише розпочинається! Думки про старість від 93-літньої

Як ви потрапляєте на охоронні об’єкти?

А: У нас було багато цікавих інсайдерських звітів з різних об’єктів, які є цікавими з історичної точки зору, але потрапити туди просто так є важко. Проте не були б ми Explorer, дослідниками Львова, якби ми туди не проникали. Ми пробиралися так, щоб ніхто не бачив, не знав, аби не попадатися на очі охороні.

Львівський автобусний завод

Як ГО «Explorer» впливає на життя Львова?

А: Ми робимо добрі справи. Зокрема, хочу згадати за «Аптеку на Марійській площі». Вона  відновила свою роботу завдяки нам. Про те, що аптеку незабаром закриють, я дізнався від свого знайомого, який випадково почув розмову двох провізорів. Після цього я разом із Сашком поговорив із завідуючою, яка розповіла про їхні проблеми, про те, що їх звідти виселяють, їм підняли оренду за це приміщення, відключили світло. Тоді я запропонував їй пофотографувати аптеку і зробити пост в нашій групі у Фейсбуці. Вона була дуже зневіреною, але погодилася. Згодом я повернувся із штативом, все якісно відзняв – автентичні меблі, люстру. Зробив пост на Фейсбуці, описавши проблему, попросив людей поширити. Він з блискавичною швидкістю розлетівся по Інтернету. До того ж, ми написали листи на ім’я Андрія Садового, Володимира Гройсмана.

Читайте також: Шістсот метрів над рівнем моря. Як я вирішила пожити з гуцулами і що з того вийшло

Ситуація зрушила з місця. Цією аптекою особисто зацікавився Садовий на сесії міської ради і запевнив, що не дозволить її знищити. У результаті орендарі приміщення таки переїхали, проте міська рада домовилася, що там буде функціонувати інша аптека. Так і сталося.

Було офіційне відкриття. Звичайно, про дослідників Львова там ніхто не згадав. Проте ми не женемося за славою, головне, що проблему вирішили. А хто саме – це однаково в історії загубилося б.

 Чи хотіли б ви популяризувати вашу діяльність?

Г: Звичайно. На жаль, у Львові відсутні об’єкти, пов’язані з офіційним урбан-туризмом. За кордоном дуже часто покинуті заводи перетворюють у парки, де можна погуляти або залізти, наприклад, на якісь доменні печі. Різноманітні об’єкти, які не зносять «під нуль», а ревіталізують і перетворюють на цікаві місця громадського призначення. Це допомогло б збільшити кількість інтелектуальних туристів у Львові. Є люди, яким стандартні місця Львова нецікаві, тому що там завжди безліч туристів, багато шуму, а під землею все справжнє.

Долучитися до дослідників Львова можна через групу у Фейсбуці, доєднавшись до телеграм-каналу, підписавшись на інстаграм-сторінку або зареєструвавшись на форумі explorer.lviv.ua.

Читайте також: «Хочу стати його другом»: як хлопець з Пустомит допоміг безхатьку

 

Найбільше читають:

Нове на сайті: