Живемо у ритмі подій
МІСТО

Подібного меча немає в жодній з колекцій світу: у винниківському музеї з’явився унікальний експонат

Як митникам вдалось вилучити у контрабандистів меч, якому понад 1000 років, і які сюрпризи згодом чекали на реставраторів
12:51, Ср, 13 Бер 2019 Мар'яна Галькович

Історія цього меча розпочалась ще у Х столітті – спочатку у кузні коваля, який його зробив, а потім у ювеліра, який його оздобив. Далі були численні битви і, врешті, свій притулок він знайшов у землі. Здавалося б, на цьому його історія закінчується, але ж ні: ласі на поживу чорні археологи знайшли меча і вирішили його продати, але цьому статися не судилося: митники виявили дорогоцінний скарб під час перевірки автомобіля на кордоні. Тоді меч вікінга став речовим доказом у справі контрабандистів, цілий рік він лежав у сховищі, а небайдужим археологам дивом вдалося достукатися до силовиків і припинити деякі незворотні процеси руйнації, лише після завершення слідства розпочалися повноцінні консерваційно-реставраційні роботи.

Читайте також: Кобзар і Галичина. Як 100 років тому видавали твори Тараса Шевченка

Про те, як відбувалася реставрація, які сюрпризи чекали на реставраторів у процесі роботи розповів «хрещений батько» меча Віктор Голуб.

– Я планував реставрувати його за рік, бо в мене вже був досвід роботи з подібними мечами, – каже реставратор, – але цей меч підніс сюрпризи і, скажімо так, у процесі реставрації все виявилося складнішим. Особливо відповідально треба було поставитися до ефесу, який інкрустований, оздоблений  сріблом, рисунком із залишками позолочених хрестів. Їх треба було зберегти максимально, щоби довести, що там було. Між жолобками деталей, на верші, виявили залишки срібного дроту. І це підтвердили рентгенівські знімки, які ми робили.

Подібного меча немає в жодній з колекцій світу, тож врятувати і зберегти його було справою честі.

– Цей предмет достатньо подорожував, а були й перепади кліматичні і вологово-темпаратурний режим, адже за мечем ніхто особливо не спостерігав, крім естонців. Вони поставилися до меча дуже особливо, як і до України. Я б сказав, що це завдяки Естонії він і повернувся, але не тільки. Українське посольство, археологи та історики піднялися, щоби цей меч надійшов саме в Україну. Як кажуть – щасливе повернення. Це вперше за багато років, – наголошує пан Віктор.

Чорний метал руйнується надзвичайно швидко, тож реставрувати меч потрібно було якнайшвидше та якомога обережніше. Від цього і залежала стратегія, яку обрали реставратори:

– У світі із стабілізацією чорного металу працюють дуже давно, але стовідсоткових результатів ще ніхто не досягнув. Хоча дуже потужні лабораторії працюють саме із цим питанням. А у мене трохи інший підхід, адже у нас потужних лабораторій нема, я вирішив піти іншим шляхом – мінімальне втручання. Мінералізовані кірки на металі зберігають форму. Якщо їх вилучати – працювати сильними реактивами, – то ми втратимо цей предмет. Тому найголовніше – це стабілізація, укріплення, розкриття самої інформації, тобто інкрустації. У даному випадку шар інкрустації є і оригінальною поверхнею цього предмету, – пояснює Віктор Голуб.

Читайте також: Не можна навчатися, працювати та обирати чоловіка: Мусульманки Львова розвінчали популярні стереотипи

Реставратор також розповів, що навіть в давнину ці мечі були контрабандним товаром і коштували дуже дороги. Пан Віктор зазначає, що для того, аби меч зберігався якнайдовше, потрібно уникати перепадів температури та підтримувати низьку вологість.

 

До слова, на меч вікінга претендували музеї Волинської, Рівненської областей , Львівський національний історичний музей та Національний музей України. Комісія ретельно зважувала усі «за» та «проти», враховувала активність працівників музеїв-претендентів і таки вирішила передати знахідку в Історико-краєзнавчий музей Винників. Вагомим аргументом стало і те, що реліквію знайшли у Бродівському районі на Львівщині.

Побачити меч вікінга у Винниках можна буде до 30 травня.

Найбільше читають:

Нове на сайті: