Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Повернемося, бо ще нічого не закінчено»: Із зони бойових дій на Львівщину приїхало понад 150 військових

Скільки часу захисники будуть вдома – невідомо
17:13, Пт, 22 Лис 2019 Мар'яна Галькович
Усі фото: Galnet

На площі перед Самбірською ратушею, попри холод, зібралося близько сотні людей: сьогодні тут зустрічають військових 703-го полку оперативного забезпечення, які виконували завдання у зоні проведення Операції об’єднаних сил. Серед тих, хто чекає – матері, дружини, діти військовослужбовців. Вони усміхаються, адже нарешті зможуть пригорнутися до рідних.

Пані Галина Романів виглядає тут свого єдиного сина Ярослава, він – сапер:

– Його не було вдома 6 місяців і 10 днів. Це вже третя ротація Ярослава, але перші дві були у складі іншої військової частини. Перші рази було дуже страшно, зараз не так сильно, але все одно були переживання, бо немає стабільності у розумінні того, що буде робити влада і не зрозуміло, де можуть опинитися наші військові і наша лінія оборони, – розповідає Galnet жінка.

Її син мав гарний приклад: дідусь служив у війську понад 20 років. Це, на думку Галини, і стало поштовхом для Ярослава.

– Я не була проти його вибору, бо розуміла що, якщо не він, то хто? Хтось мусить бути і якщо то є його бажання – Бог поможе, – додає вона.

Читайте також: «Я вчилась, щоб приймати життя у світ, а більше бачила смерті», – військова лікарка зі Львівщини

Розмінуванням територій у Луганській та Донецькій областях займався і сапер Тарас Перевізник. На типове запитання журналістів про страх, відповідає:

– Якщо знати з чим ти працюєш, знати техніку безпеки і вірити у себе – усе вийде. Зараз я був пів року, звичайно, що ще повернемося, бо ще нічого не закінчено.

За освітою Перевізник – програміст, але вже сьомий рік служить у Збройних силах. Скільки ротацій було за цей час точно пригадати не може: каже, перестав рахувати після десятої.

– У мене так було зі самого дитинства постановлено, що закінчу навчання у технікумі, піду в армію і одружуся. А у 2014 році я за власним бажанням пішов служити – так і залишився.

Увесь план Тарас реалізував і навіть перевиконав: зараз із дружиною чекають первістка.

Читайте також: На Львівщині військовий освідчився коханій під час присяги (Відео)

Віталій Бігус до лав ЗСУ також прийшов за власним бажанням: присягу прийняв у 2017 році і вже незабаром вирушив виконувати бойові завдання. Бігус – командир понтонно-мостової роти, а у його підпорядкуванні зараз близько тридцяти осіб.

– Ми обслуговували понтонну переправу через річку Сіверський Донець, брали участь в організації комендантської служби та охорони й оборони цієї переправи. Переправа є стратегічним об’єктом і саме через неї для наших військ пролягає найкоротший шлях до позицій: щоб дістатися до них в об’їзд потрібно подолати 50 кілометрів, а через переправу – менше кілометра, – розповідає Віталій.

Найскладніше, за його словами, працювати у весняно-зимовий період: на термометрах деколи бачать позначку -30°C, а навесні борються з льодоходами:

– Вони заважають обслуговувати понтонно-мостову переправу. Узагалі, льодохід може навіть зірвати міст, тому для пропуску льоду ми маємо розводити його. Весною річка є дуже норовливою: рівень води за добу може піднятися до одного метра, тому річкові ланки теж треба додавати і забирати. Також нам бобри сюрпризи роблять: вони гризуть дерева, які бувають висотою до 25 метрів, тому ми мусимо мости розводити, щоб ті дерева пропускати по річці.  Крім нас мостами користувалося місцеве населення, яке було нам дуже вдячне, адже вони також діставалися до своїх домівок найкоротшим шляхом.

Читайте також: Вибухи та стрілянина під Львовом: Спецпризначенці провели навчання (Фото)

Загалом додому повернулося близько 160 вояків, своїх рідних та близьких вони не бачили пів року:

– Особовий склад полку успішно повернувся з виконання завдання у районі Операції об’єднаних сил. Повернулися без втрат. Зараз нас очікує відновлення боєздатності, проведення навчань для подальшого успішного виконання завдань інженерного та РХБ-забезпечення, – розповідає командир 703-го полку оперативного забезпечення полковник Дмитро Овсянніков.

«Без втрат» – звучить з особливим трепетом та гордістю, адже за час бойових дій на сході України полк попрощався із 14 бійцями.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: