Живемо у ритмі подій
МІСТО

Пожежа у «кишені» і «камери схову» для костюмів: залаштунки львівського Театру Лесі у Львові

Попри те, що зараз у театрі Лесі Українки є вистави, де глядачі мають змогу опинитися на сцені, у залаштункову частину вони потрапляють дуже рідко
19:48, Пт, 21 Лют 2020 Карина Ляшенко
Усі фото: Роман Мудрий для Galnet

Завідувач трупи Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки Андрій Матюнка показав кореспондентові FM Галичина Романові Мудрому зали, де створюють костюми і декорації для вистав, зберігають реквізит та працюють і гримуються актори.

БУТАФОРКА

У бутафорці роблять громіздкі декорації. Андрій Матюнка розповідає: тут створювали майже усю сценографію на прем’єру «Філоктет. Античний рейв», яка відбудеться 28 лютого.

«Хочу проанонсувати, що це буде амфітеатр, і він створювався саме тут. Тут фарбували бідони і спеціальні конструкції».

Раніше це приміщення також використовували для розробки декорацій, проте, каже Андрій, тоді ще не робили великих дерев’яних конструкцій.  Частіше використовували замальовані задники, тож площа цієї кімнати відповідає параметрам дзеркала сцени. Тут можна було повністю розстелити розмальовувати те полотно, яке має бути на сцені, а не різати його на частини і знову зшивати.  У приміщенні навіть є спеціальний місток, на який підіймався художник для того, аби оцінити зверху вже виконану роботу.

 

 

Читайте також: «Кожна постановка – це маленька буря»: що відбувається за кулісами львівського театру імені Леся Курбаса

Зазвичай такі декорації могли важити близько тонни, а деколи і більше, тож тут передбачили ліфт, яким задники спускали донизу.

Раніше, додає завідувач трупи, у театрі був столярний цех. Там виробляли декорації салонного типу. Проіснував він, щоправда, недовго, адже був розташований у підвалі і конструкції треба було переносити через двір. Це було не дуже зручно, тож вирішили, що краще все виготовляти у бутафорці.

Поряд є також маленька кімнатка, де виробляють менш габаритний реквізит: бутафорські пляшки, імітації фруктів, тарілки, ложки, виделки та інше.

«Найбільше цей цех працював у час, коли була епоха реалізму. Тоді якщо їли на сцені, то реально їли, якщо пили на сцені, то реально пили. Імітацію дорогих пляшок і того подібного виробляли тут».

Також у цій кімнаті тепер організовують фотозони.

КИШЕНЯ

Кишеня – це невиробниче приміщення. Тут лише зберігають декорації, які будуть використані у виставі найближчим часом.

«Їх тут зберігають для того, щоб постійно не вивозити і не завозити. Умовно це «камера схову». Якщо виставу довго не грають, то декорації з неї не зберігають тут, а спускають у кімнату внизу».

Андрій пояснює: такі кишені є в усіх театрах. Раніше їх використовували для того, щоб в антракті швидко замінити декорацію. Коли потрібні були, наприклад, імітація стіни чи фасаду, які важко перемонтувати швидко, то у перерві з кишені вивозили вже готову стіну. Сюди ж завозили потім стіну, яку забрали з тієї частини вистави, що вже пройшла.

«У нас є вистава «Горизонт 200». Там часто відбувається зміна місця дії, але вона відбувається під час вистави. Тому нам важливо, щоб це було швидко».

Читайте також: «Можливість побачити, що вони не є самотніми»: як у Львові діти з діагнозом СМА ходили у театр

На початку двотисячних кишеня зазнала пожежі. Матюнка говорить: колись цим театром опікувалися військові. Пізніше, коли він перейшов на баланс міста, частина трупи захотіла залишитися при театрі російської драми, а інша частина вже була проукраїнськи налаштована. Тоді Павло Ар’є написав п’єсу «Кольори». Ще з одним режисером, Олексієм Кравчуком, вони планували поставити її у театрі, проте за кілька днів до прем’єри стався підпал.  Вогонь знищив усі декорації і костюми – прем’єру скасували. Тоді драматург написав відому багатьом львів’янам п’єсу «Людина у підвішеному стані».

«Вона про цей театр, про ці події і реальних людей, які тут працювали».

ГОЛОВНА СЦЕНА

На сцені є обертове колесо. Воно з’явилося тут у 50-х роках.

«Плюс обертового колеса на сцені у тому, що на нього можна поставити декорацію і за кілька секунд вона змінить свій профіль».

Сцена поділяється на авансцену, 4 плани, задню кулісу і ар’єрсцену. Там є освітлення, що розташоване у ложах, є партерне освітлення, яке світить з порталів і чотири ряди софітів.

Балкон зараз не використовують. Він повністю справний, але прохід до нього потребує ремонту. Партер вміщує 309 місць.

КОСТЮМЕРНИЙ ЦЕХ

Тут створюють одяг для героїв вистав. Наразі у костюмерному цеху є лише одна працівниця. Вона і кроїть, і шиє.

«Багато костюмів ми шиємо самі, але буває, що шукаємо на секонд-хенді і потім підганяємо під акторів. Бо легше перешити якусь річ, ніж створити її. Це менш затратно по часу і по грошах. Часто ми також перешиваємо ті костюми, які вже були».

Наприклад, каже Андрій, до вистави «Філоктет. Античний рейв» костюмів майже не шили. Там, переважно, використовують оригінальні військові шинелі, які залишились у спадок від попередників.

Чоловік згадує: зараз є менше старих костюмів, бо коли змінювалося керівництво театру, то кожен думав, що може забрати щось зі собою. Також раніше костюми псували самі актори: коли на ролі було двоє акторів, один із них міг зіпсувати іншому речі для виступу, аби грати у прем’єрі.

 

Читайте також: «Перетворити будні на казку»: Як подружжя львів’ян відкрило театр-кабаре

Загалом над складними виставами працюють кілька костюмерів, реквізитори, монтувальники, художник з освітлення, художник з відеопроєкції, звукорежисер і помічниці режисерів. Усі вони працюють як до, так і під час вистави.

Одразу біля сцени – реквізиторський цех. Тут зберігаються дрібниці, які необхідні для найближчої вистави.

Втім, це далеко не все, що приховують залаштунки театру. 21 і 22 лютого усі охочі зможуть відвідати таємні кімнати, гримерки акторів і поблукати «Гоґвортськими» коридорами старого приміщення:

«Ми вирішили це зробити, бо театри, як структури, є доволі закритими для сторонніх людей. Хочемо показати, що театр – це не лише те, що відбувається на сцені і не тільки актори, які грають виставу. Є дуже багато компонентів, які залишаються поза увагою і поза очима глядачів. Ми відкриваємо завісу для глядачів»

Цими вихідними, до слова, відбудеться 3 екскурсії по 15 людей. Подорожі театром триватимуть до двох годин. Ті, хто не встиг зареєструватись, можуть слідкувати за оновленнями facebook-сторінки театру. Якщо охочих відвідати екскурсію буде достатньо, трупа театру додатково організує такі відвідини.

Читайте також: «Намагаємося комунікувати тією ж мовою»: Як львівський «Театр Лесі» руйнує стереотипи

Найбільше читають:

Нове на сайті: