Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Про Мирослава Ягоду: без назви

Він себе ідентифікував, як особистість, але його роботи цю особистість переросли, вони набагато більші
14:15, Нд, 14 Кві 2019 Ольга Головчин
Мирослав Ягода «Відпочинок. Остаточна гра слова» Фото: Galnet

Проклята «радіомузика» життя

Все, що тут написано – цього недостатньо. Цим недостатньо охопити ні масштаб, ні явище, ні суть, ні творчість, ні зміст. Слово «можливо» завжди супроводжуватиме вас під час читання. Усе про що йтиметься неосяжно сприйняти без реального діалогу між Вами та Його творчістю. Це те, що не лише потрібно побачити, але й відчути. Це перезавантаження усього людського нутра. Це відчуття присутності танатоса. Це мистецтво, яке пристально дивиться на тебе, а не ти на нього. Це те, після чого виходиш із післясмаком гіркоти, збентеження та відчаю.

Фрагмент із роботи «Учта мертвого» Мирослава Ягоди. Фото: Galnet

Творчість Мирослава Ягоди неможливо назвати ні одним словом, ні одним реченням, їй взагалі неможливо дати дефініцію. Це щось сакральне та незбагненне раціональному мисленню. Воно немає рамок, немає табу, заборонених тем.

Його картини – це відображення його оголеної сутності, яка вражає щирістю та болем. Трагізм «нестерпної легкості буття» пронизує творчість наскрізь, що не може залишити байдужим. Власне, воно перегукується, у жодному разі не порівнюється, із Френсісом Беконом та Франсіско Гойєю. Риса, яка їх об’єднує – це трагедія існування.

Фрагмент із роботи «Цьма» Мирослава Ягоди. Фото : Galnet

Герман Гессе говорив, що вміння слухати прокляту «радіомузику» життя є мистецтвом, попри усе спотворене звучання. Мирослав Ягода її чув.

Від психоделіки до іконографії

Кінець 1980-их. Це період нонконформізму, поступового розпаду радянського союзу та тоталітарної ідеології. Перша, дозволена владою, виставка нонконформістів відбулась у 1987 році. Проте, Мирослав Ягода не брав у ній участь, він, як сказано у статті « Час і голос» каталогу виставки Мирослава Ягоди: «не збирається легалізовуватися ні у солоденькому салоні, ні у прирученому «нонконформізмі»».

Читайте також: Як у львівській галереї боротимуться із синдромом відкладеного життя

Творчість Мирослава Ягоди умовно можна поділити на три періоди.

1980-90 – це так званий «чорний період», або як ще його називають «психоделічний». Це час, коли натхнення приходило із його видінь, марень. Воно наповнене експресією, інтенсивно чорними кольорами та екзистенційними мотивами.

«Похорон» Мирослав Ягода. Фото: Galnet

На рубежі 2000-х його манера змінюється, він переходить від експресіоністично чорного до стриманого символічного. Він переважно звертався  до релігійно-сакральних образів в абсолютно іншій манері стилізації.

«Сам його стан і те, що відбувалось навколо – все візуалізовувалось через форми, колір, засоби. Його пізніші твори умовно позначають символічний період. Він відмовився від експресіонізму і перейшов до символічно стилізованих форм. Зараз ці роботи представлені у храмі святого Івана Хрестителя», – розповідає Galnet співкураторка ретроспективної виставки Мирослава Ягоди Галина Хорунжа.

Мирослав Ягода «Божа Матір з Сином. Присвячую Андреєві Шептицькому»
Фото: Galnet

Читайте також: Пам’ятка XVII століття у Дрогобичі під загрозою зникнення

У цей час він також звертається до поезії, створює свій власний код письма. Словом, на початку 2000-х у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької ставлять його п’єсу «Ніщо».

Філософія творчості

Людина розшифровує картини, виходячи із власного досвіду. Кожен може по-різному трактувати один і той самий твір. Хтось може побачити на картині людину, а хтось якийсь сакральний символ. Якщо говорити про філософію творчості художника, то вона для кожного – різна.

Мирослав Ягода «Подорож птаха по біліючи сітях в зіниці мертвого»
Фото: Galnet

«Коли ви питаєтесь про філософію творчості, у мене з’являється спокуса виділити свої акценти. Адже мені відомо, яких авторів він читав, коли я про це знаю, моя свідомість починає поступово вводити в оману і я починаю це знаходити у творах. На це можете відповісти ви, адже я уже заангажована. Я б утрималась, щоб розширено відповідати на це питання», – відповідає на поставлене запитання Галина Хорунжа.

Читайте також: Львівські синоптики розповіли, коли чекати тепла

Ми запитались відвідувача виставки картин Мирослава Ягоди Артема Зуєва, які враження у нього виникають після споглядання картини «Голодний».

Мирослав Ягода «Голодний»
Фото: Galnet

«Ця картина викликає у мене неоднозначні емоції. Її неможливо зрозуміти правильно чи неправильно, адже кожен виходить із власного досвіду. Я не можу сказати, що тут зображена саме людина, яка начебто щось їсть. Це відображення мого власного внутрішнього світу, про який я не можу сказати щось конкретне, усе занадто хитке, щоб робити чіткі дефініції якимось предметам чи відчуттям».

Отже, чіткого визначення філософії творчість Мирослава Ягоди – немає. Для кожного, хто споглядає його картини вона – своя.

Сучасники про…

Творче життя Мирослав Ягода пропрацював у підвалі львівського будинку під номером №4. Там практично завжди було сиро та надимлено. Деякі картини покривались пліснявою. Це було особливим місцем у Львові, де гуртувались інтелектуали та гурмани. Там часто грала музика Тома Вейтса. Жив Ягода із собакою, відданою таксою на ім’я Рекс.

«… був людиною делікатною, а тому інколи ховав свою збентеженість за епатажем. Міг кричати через вулицю, театрально обійматись – одним словом, бравадою такого типу маскував свою делікатну душу» , – спогади із статті «MINΩTAYPO∑» каталогу виставки Мирослава Ягоди.

Мирослав Ягода «Автопортрет».
Фото: Galnet

Деколи Мирослав любив одягатись, як справжній денді, а деколи, «що потрапило під руку». Він дуже рідко покидав Львів. Зазвичай, радіус його перебування охоплювали лише декілька кварталів навколо його майстерні.

На фото ліворуч Мирослав Ягода.
Фото: Vimeo

Читайте також: Музей кіно, виставковий зал, танці та концерти: як оновлять кінотеатр «Львів»

За словами його сучасників, Мирослав деколи був нестерпним, проте за таким гострим характером ховалась добра та чутлива людина.

Перша ретроспективна виставка Мирослава Ягоди

21 березня у виставкових залах Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького відкрили першу посмертну ретроспективну виставку Мирослава Ягоди. Ініціатор: Тарас Возняк (генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького), куратори: Галина Хорунжа та Станіслав Сілантьєв.

Виставкова зала Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького
Фото: Galnet

За словами Галини Хорунжої, цей проект – це результат неймовірно тривалого процесу.

«Цей проект готувався більше п’яти років. Спершу відбулось дослідження та розмірковування над тим, що потрібно зробити, з якими нюансами розвинути його, як цього художника представити.
Мирослав Ягода своїми роботами фігурував у наших з колегою двох попередніх виставках: «Львів:cоюзники» у Національному художньому музеї у Києві та «Червона книга», який минулого року проводили у «PinchukArtCentre». Там були присвячені окремі блоки цьому художнику, однак повноцінну ретроспекцію у такому масштабі 5 років тому було складно уявити».

Організувати збір понад 100 картин Мирослава Ягоди в один час – складно. Адже безліч його творів перебуває у приватних колекціях. Також багато часу куратори  витратили на тривале дослідження та систематизацію зібраної інформації. Більшість робіт є або недатованими, або з неправильно вказаним роком.

Читайте також: Синтез образотворчого мистецтва та молитви. У Львові відбудеться особлива Хресна дорога

Куратори неабияк постарались, щоб не просто «розвісити» картини, їм вдалось вкласти у це сакральний зміст.

«Коли постало питання, як вибудовувати анфіладу на другому поверсі, ми думали, про те, що її має замикати. Це мала бути якась особлива річ, яка буде емоційною та логічною. Умовно, це щось сакральне, до чого ми рухаємось», – пояснює Галина Хорунжа.

Анфіладу закрила картина  «Місячний гість».

Мирослав Ягода «Місячний гість».
Фото: Galnet

Також виставка триває ще у двох локаціях: у палаці Потоцьких, де представлені його графічні роботи, та у храмі святого Івана Хрестителя, де репрезентовані ікони.

Виставка триватиме до 9 червня 2019 року.

Найбільше читають:

Нове на сайті: