Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Про розвиток українського кінематографу та майбутню експедицію Гімалаями – розмова з режисеркою Алісою Коваленко

У рамках Днів українського кіно, організатором якої була мистецька формація Wiz-Art, кореспондентка Galnet поспілкувалась із режисеркою-документалісткою, авторкою таких стрічок, як «Аліса в країні війни» та «Домашні ігри» Алісою Коваленко.
16:50, Нд, 15 Гру 2019 Ольга Головчин
Фото надала Аліса Коваленко

Нова хвиля українського кіно

Режисерка-документалістка Аліса Коваленко запевняє, що документалістика в Україні розвивається, вітак, уже з’явилась ціла індустрія документального кінематографу. Свідченням цього є те, що деякі українські фільми беруть участь у відомих іноземних кінофестивалях, серед яких: «Sheffield Doc/Fest», «Visions du Réel», «Hot Docs», «IDFA».

«Я вважаю, що наступила нова хвиля українського кіно: і документального, і ігрового. Якщо зараз в Каннах два українські фільми – це взагалі супер. Коли на великих фестивалях українські фільми можуть конкурувати між собою – це дуже високий рівень. Але це не означає, що ми усього досягли. Це гарний початок, який потрібно далі лише закріплювати», – розповідає Аліса Коваленко. 

Режисерка зауважила, що про тенденції в українському документальному кіно зараз важко говорити, адже в Україні немає стільки документального кіно, щоб з нього можна було робити певну класифікацію. Проте, запевняє Аліса, в українському просторі існують такі ж пошуки, як і в європейському. 

«Про це кіно, якщо  говорити у європейському контексті, то воно стає більш структурованим, тяжіє до ігрового кіно. Тобто, більше драматургії. Раніше ти зазирав у реальність і цього було достатньо, зараз більше працюють над візуальною складовою та формою. Тобто, це має бути гарно естетично, візуально цікаво. Я думаю, ці пошуки існують і в українському просторі», – розповідає Аліса Коваленко.

На думку режисерки, сучасний український кінематограф має рефлексувати на події, які відбуваються тут і зараз. 

«Потрібно робити фільми близькі до сьогодення. Наприклад, «Вулкан» Романа Бондарчука це якесь  переосмислення нашої реальності, «Рівень Чорного», « Атлантида», Валентин Васянович, «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. Ці фільм про щось тут і зараз. Мені таке кіно набагато ближче і мені подобається, що воно є у нашому просторі. І воно набагато краще виходить у нас, ніж епічні історичні фільми», – підсумовує Аліса Коваленко. 

Фото надала Аліса Коваленко

Читайте також: National Geographic відзначив ще одну світлину львівського художника (фото)

Домашні ігри 

У рамках Днів українського кіно Аліса Коваленко представила глядачам повнометражний документальний фільм Домашні ігри.У стрічці головною героїнею є професійна футболістка Аліна, яка потрапила у складні життєві перипетії. Перед нею постав вибір: продовження кар’єри чи виховання молодших брата та сестри. 

«Це історія про те, що варто боротись за мрії. Історія про дуже обдаровану дівчину, яка народилась та виросла у дуже складних обставинах. Їй практично довелось жити на вулиці, але не дивлячись ні на що, вона змогла досягти серйозних успіхів  у спорті. На піку своїй кар’єри з нею трапляється драма – помирає її мама та залишає маленького братика та сестру і це для неї стає випробуванням. Що робити далі ? Як зберегти родину, як дбати про дітей та як надалі займатись спортивною кар’єрою? Це історія дуже сильної дівчини, яка проходить школу виживання та школу дорослого життя і це все  відбувається на тлі жіночого футболу», – розповідає режисерка стрічки.

Жіночий футбол цікавив кінорежисерку завжди. За словами Аліси Коваленко, цей вид спорту для дівчат не просто кар’єра, це щось значно більше – це становлення. Після виходу у світ фільму «Аліса в країні війни» режисерка повернулась до ідеї, яка уже довгий час жила у ній  – зняти документальний фільм про дівчину-футболістку. 

«Я повернулась до цієї теми і прийшла на тренування просто подивитись на дівчат. До мене підійшла тренерка Алла Василівна, з якою я до цього часу багато спілкувалась і сказала, що мені варто звернути увагу на Аліну,тому що вона неймовірно талановита і в неї дуже  важка ситуація у родині. І коли вона мені розповіла історію у деталях, я одразу зрозуміла, що це історія для фільму», – додає Аліса Коваленко.

Фото надала Аліса Коваленко

Зйомки фільму тривали близько двох років. Спершу знімали на одну камеру і без мікрофона. Аліса Коваленко хотіла детально обдумати історію, проте сталась трагедія – померла мама Аліни. 

«Я не була готова до цього. Це був тільки початок, я планувала працювати над історією декілька років, ми очікували на підтримку від The Guardian і я ще не мала грошей, щоб працювати з оператором. Але все сталось без фінансування. Події почали відбуватись і як документаліст, я мала знімати те, що відбувається у житті Аліни. Я з нею зблизилась, почала дуже багато їздити до неї,  максимально знімати усе, що відбувається навколо. І лише через 6 місяців ми змогли запросити оператора, з яким почали разом працювати», – описує режисерка. 

Фото надала Аліса Коваленко

Футбольні сцени Аліса Коваленко знімала з оператором, а вдома у Аліни їй довелось більшість сцен знімати самотужки. Як пояснює документалістка, атмосфера у помешканні дівчинки була доволі інтимною: однокімнатна квартира, у якій живуть п’ятеро людей. 

«Я дуже багато часу перебувала з ними навіть тоді, коли нічого не відбувалось. Але коли ти дуже багато часу проводиш з героєм у такій атмосфері, то звичайно, тобі вдається щось вихопити з цієї реальності. Яцек Блавут, відомий польський документаліст, казав, що документалісти – це шукачі золота серед сірих камінчиків, вони перебирають дуже довго, щоб відшукати золотий – момент з реальності, який вдається зняти. Треба перебрати дуже багато сірих камінчиків, щоб із золотих скласти фільм», –  підсумовує режисерка. 

Фото надала Аліса Коваленко

Читайте також: Львівський портрет: кого та як зображували художники у кінці XVIII та першій половині XIX століть

Експедиція Гімалаями 

Зараз Аліса Коваленко активно працює над майбутньою стрічкою про здійснення дитячих мрій, стосунки між підлітками експедицію Гімалаями.

«Рік тому я зустрілась з 73-річним екстрималом мандрівником,  журналістом Валентином Щербачовим. Він здійснив 48 експедиції лише Гімалаями. Валентин фактично об’їздив весь світ. Зараз він думає про закінчення мандрівного життя  і в нього була мрія –влаштувати реабілітаційну експедицію для дітей з Донбасу, які не мають змоги подорожувати», – розповідає режисерка.

Відтак, минулого року Аліса Коваленко разом із Валентином Щербачовим провели конкурс, у якому учасники мали написати листа та записати селфі-відео  про себе, свою мрію та бажання подорожувати. Серед учасників конкурсу обрали п’ятеро підлітків, які, за словами режисерка, були найбільш вмотивованими та мрійливими. 

«Зараз ми ще знімаємо історію до Гімалаїв, а сама експедиція – це частина фільму. Важливо розказати історію підлітків, те, чим  вони живуть зараз. Також розказати історію про Валентина, який бореться за реалізацію експедиції, тому що грошей не вистачає, і він шукає спонсорів, активно діє. Для нього це дуже важлива подія», – каже Аліса Коваленко. 

Уже у квітні 2020 року Аліса Коваленко разом із Валентином Щербачовим, п’ятьма мрійниками та оператором відправляться в експедицію Гімалаями, яка триватиме близько 18-ти днів. Маршрут, за словами Аліси, буде безпечним, не екстремальним, проте складним. 

«Гімалаї – це така символічна мета. Для мене цей фільм також про дитячі мрії. Це шлях від дитинства до дорослості – це якесь останнє здійснення мрії на кордоні між підлітковим віком, дитинством та дорослим життям. Мені дуже цікавий цей вік, тому що він є переломним. Це теж переосмислення для дітей. Це мотивація далі рухатись», – додає документалістка. 

Читайте також: «Це вже є велике відкриття»: Керівник експедиції у Поморянському замку розповів про розкопки і те, що вдалося знайти

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: