Живемо у ритмі подій
МІСТО

Про що писали львівські газети навесні 90 років тому?

Про ринок зерна, президентів та науку. Galnet зібрав фрагменти з львівської періодики міжвоєнного часу
14:03, Сб, 02 Бер 2019 Євген Гулюк
Фото: photo-lviv.in.ua

Що їсти?

Про «Sprawy gospodarcze» у Польській республіці, а тому і у Львові, дізнаємося з однойменної статті, яку надрукувала «Gazeta Lwowska» 1 березня 1929 року. Зокрема, у тексті проаналізовано ринок зерна. До Польщі стали завозити більше пшениці. Натомість, за кордон переправляють великі обсяги ячменю. Також вивозять горох і квасолю, але низькими є показники експорту льону. Хороші обсяги мало виробництво масла. Це задовольнило потреби внутрішнього ринку і дозволило експортувати надлишок.

Зріс видобуток вугілля, а тому і збут цієї копалини за кордон. Через наслідки для атмосфери, скоротили видобуток нафти, але зросли обсяги експорту солі. Спостерігалося зростання і на ринку заліза. Застій і невизначеність панували у деревообробній промисловості – через відсутність замовлень. Рекордна кількість товару була випущена у цукровій промисловості. Це оживило внутрішній ринок у цій сфері, а також відкрило двері до експорту даного продукту. Натомість, через брак капіталу і проблеми з ринками збуту, все більше занепадало млинарство. Сумна ситуація і на ринку праці. Кількість зареєстрованих безробітних сягнула 32 тисяч. Між ними багато будівельників, працівників без кваліфікації.

Читайте також: Десять шкіл Львова увійшли у сотню найкращих країни

Якщо ти не цікавишся політикою, політика цікавиться …

Як це є сьогодні, політика у нашому регіоні і тоді була зав’язана на просторі США – Росія. Читаємо у «Новому часі» дві новини про Америку і одну про Росію. Росію у березні 1929 року засипало снігом. При цьому так, що дописувач дивувався кількості снігу, який навіть на куполах храмів.

Фото: twitter.com/USEmbassyKRT

Американські новини стосуються президентів. Перша з них – це зустріч Альфреда Сміта і Герберта Гувера, які були опонентами на виборах президента США. Під час «приятельської балачки» політики оповідали пригоди, які їм траплялися під час передвиборчої кампанії і жартували. Про велику політику не говорили. Чи можливі подібні відносини між нашими політиками – на засадах поваги і визнання?

Фто: oexplorador.com.br

А діючий президент США Калвін Куліджа у той час виголошував промову до річниці народження Джорджа Вашинґтона. Напередодні виборів, президент говорив про побоювання щодо втручання у майбутні вибори чужих держав, а також акцентував увагу на тому, що США повинні будувати відносини винятково зі своїми сусідами, створити для себе «замкнений світ». Ось такий ізоляціонізм від США у 1929 році.

Читайте також: Які настанови давали львівським поліцейським сто років тому (ПРЕСА)

Що Мічіо Кайку ХХ століття думав про поступ?

«Сучасна наука розвивається з такою швидкістю в усіх своїх ділянках, що не тільки ми, звичайні люде, але й великі вчені ставлять собі щораз частіше питання, як світ виглядатиме в будуччині, за яких 50 або 100 літ» – це не роздуми сучасного блогера. Це вступ до статті, яка була опублікована 90 років тому. Команда журналу «Життя і знання» зацікавилась, «Чи наука буде розвиватися вічно?”. Для відповіді переклали статтю професора Л. Гульвіґа.

Той зазначав, що попри всі відкриття і розвиток науки, наше незнання залишається широким як море. Наводив приклад великих культур Єгипту, Греції і Риму, які досягнули високого рівня розвитку, але зникли, залишивши «тільки шумовиння». Чи подібне чекає і на нас? Професор переконував, що всупереч давнім культурам, які були оазами серед пустелі, наша цивілізація простягається на всю територію землі. Вона базується на силі науки і користується силами природи. У цьому її стійкість.

Образ наукового поступу – це колонії мікроорганізмів. Наприклад, дріжджі пива. Кожна з клітин, які творять дріжджі, пучнявіє, мов надутий мішок. Потім кожен пучок творить нові клітини, які знову ж розростається. Поступ іде вперед, але не видовженням, а колами і спіралями. Дослідники зосереджуються на точці і розширюють її – доки проблема вичерпає себе. Далі новий факт і нова актуалізація теми. Нова клітина, яка розростається.

Проблемою на такому шляху є порушення людиною рівноваги у природі. Цивілізація міняє середовище. Науковий розвиток як скринька Пандори, де з добром вискакує і лихо. Шкода для природи, наука про мистецтво убивати, невідомі раніше форми недуг, некерована енергія тощо. Вчений звернувся до Анатоля Франса, який називав життя «постепенною низкою катастроф». На майбутнє прогноз – людство може скінчити як окремі цивілізації, або ж переродитись у нові форми життя.  

Читайте також: Пенсії, монетизація субсидій, нові правила Facebook: що змінюється з 1 березня

Гумор врятує світ.

Міжвоєнна Галичина – це багата і колоритна гумористична культура. Зокрема, журнал сатири та гумору «ЗиЗ», який 1 березня 1929 року святкував ювілей «Просвіти». Навіть вірш написали. Ось його фрагмент: Не знаю, що такого бачите в Просвіті / Що так усі рветеся до Неї дуже, / Що хочеться до Неї Вам летіти / Й для неї ні разу не були ще байдужні.

Ніщо не придумане…, адже спочатку воно записано в природі

Архітектор Ґауді захоплювався природою і про це свідчить фраза, наведена вище. Львів’ян також цікавила ця тема і як наслідок – стаття «Про цікаві форми поверхні землі в Галичині» у тому ж номері «Життя і знання» за березень 1929 року. Ми звикли до ландшафту своєї місцевості, але чи зуміли би впізнати певні простори десятки чи сотні років тому? Адже всі форми міняються під дією природи.

Фото: m.karpaty.life.

Наприклад, скельні стіжки-піраміди – високі стовбури на стрімких узгір’ях. Інколи, наче шапками, покриті камінням. Дуже відомі в Тіролі, але є на українських землях. У Карпатах, на височинах, над Дністром і Дніпром. Також – у містечку Косів, осередку галицької Гуцульщини. Гірська стіна там височіє просто над людськими помешканнями, а з неї – видніють наїжачені скельні стіжки. Місцеві гори з пісковика і тому їх легко розмиває вода. Пісковик вимивається, а твердіші породи залишаються і стоять.

Про (не) хлопчика, який (не) кричав вовк

Незвичайна подія описана у статті «Вовки під Львовом», яку опублікували «Новому часі». Йдеться про те, як уночі, з неділі на понеділок, до міського гайового Миколи Чапрана «вдерлося стадо вовків, зложене з 17 ти штук». Діялося на Клепарові. «Збуджений зі сну Чапран» аби відігнати вовків підпалив стіжок соломи. Вовки злякалися вогню і втекли у напрямку Брюховичів, але це був далеко не перший їх прихід до людей. Щось таке складно уявити у сучасному Львові. Хоча …

Читайте також: «Спартак» на Гетьмана Мазепи: чого очікувати

Для підготовки публікації використано матеріали з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка

Позначки:
газети львів'яни

Найбільше читають:

Нове на сайті: