Живемо у ритмі подій
МІСТО

Присмерк “Прекрасної епохи”. Як жили львів’яни сто років тому

Висока смертність, багато довгожителів, студентські протистояння, перші трамваї і автівки, телефон як розкіш. Та інші ознаки Прекрасної епохи у Львові
13:00, Нд, 07 Кві 2019 Євген Гулюк
Кінний трамвай та пожежна на вулиці Митній у Львові. Фото: Фотографії старого Львова

У рамках співпраці Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка та музею Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла  у Львові організували екскурс у Львів початку минулого століття. Про своє бачення Львова 1901-1914 років розповів дослідник  цього періоду, кандидат історичних наук,  Ігор Петрій.

«Прекрасною епохою» в історії європейських країн умовно називають період, що охоплює останнє десятиліття ХІХ століття і перше десятиліття ХХ століття. Одним із символів «Прекрасної епохи» називають славнозвісний лайнер «Титанік». Як зазначив на початку свого виступу лектор, для цього часу загалом були характерними модернізація життя у багатьох сферах, а також стрімкий розвиток техніки. Львів увійшов до того хронологічного відтинку і пережив його у складі імперії Габсбургів, Австро-Угорської держави. Багато з того, що тоді виникало та розвивалося, ми і сьогодні можемо спостерігати на вулицях нашого міста.

Читайте також: Кава, вільнодумство та хіпі – феномен львівської «Вірменки»

Як зазначив Ігор Петрій, Львів на той час був досить великим містом. У ньому проживало орієнтовно 200 тисяч населення і це був п’ятий показник у межах Австро-Угорщини. Чого не скажеш про наш край у ширшому розумінні. Місто Львів було столицею провінції – Королівства Галіції і Лодомерії. Остання була однією з найбідніших територій, що належали Габсбургам. У зв’язку з цим, провінцію жартома називали Королівством Галіції і Голодомерії.

Апелюючи до джерельних матеріалів, історик назвав віросповідання та мову головними маркерами формування ідентичності мешканців цих територій на початку ХХ століття. Відтак говоримо про поляків-католиків, євреїв, греко-католиків-українців тощо. Вдалося Ігорю Петрію відшукати серед мешканців Львова того часу і мусульман, але небагато – двоє.

Якщо говорити про охорону здоров’я, то для Львова початку ХХ століття була характерною достатньо висока смертність населення, але з тим – і народжуваність. Дуже високою була дитяча смертність. Серед хворіб найбільш поширеним був туберкульоз. З 300 смертей 75 були спричинені цим захворюванням. Інша сторона медалі – вистачало і старожилів. Було достатньо  багато людей, які доживали до 90 років; людина, яка досягала 70 років, уже вважалась довгожителем.

Читайте також: 5 вихідців із Галичини, які прославились на весь світ

Втішною можна вважати інформацію про освіченість у той час. Головно це стосується великих міст. Характерно, що рівень освіченості був високим як серед чоловіків, так і серед жінок. Навчання у гімназії терміном в один рік тоді коштувало 80 крон, що приблизно рівне сучасним 480 доларам. Львів вважався великим студентським центром і за цим показником поступався тільки Відню й Будапешту, випереджав Краків і Прагу. Особливо гостро на початку ХХ століття стояло питання про утворення «Українського університету». Одним із проявів цієї кризи були постійні сутички між студентами, а навіть смерть Адама Коцка, могилу якого сьогодні можна побачити на Личаківському цвинтарі.

Головний корпус Львівського університету у той час. Фото: Центр міської історії

Загострення відносин, особливо між українцями та поляками, вистачало і в інших сферах. Як варіант можна назвати навіть вбивство намісника Галичини Анджея Потоцького, що мало місце у 1908 році. Зі слів Ігоря Петрія, після цієї трагічної події спостерігався активний перехід греко-католиків, властиво чоловічого населення, в католицизм. Останнє історик пояснив намаганням чоловіків зберегти свої посади та можливість кар’єрного зростання в умовах певної антиукраїнської атмосфери, яка була породжена згаданим вбивством.

Читайте також: Які настанови давали львівським поліцейським сто років тому (ПРЕСА)

Анджей Потоцький, якого вбили у 1908 році. Після цього українсько-польські відносини суттєво ускладнились

Щодо промисловості, то лектор виділив харчову. Особливо акцентував увагу на броварнях, горілчаній сфері, консервних виробах тощо. Заробляли не так вже й багато. Різноробочий за день міг мати від крони. Кваліфікований робітник три або чотири крони. Обід у кафе обходився у середньому також в одну крону.

Від 1879 і до 1908 року містом курсував кінний трамвай; від 1894 року – електричний. У зв’язку з появою другого, на початку сучасної вулиці Сахарова побудували електричну станцію. Від 1897 року вулицями міста вже їздили перші автомобілі. Їх собі могли дозволити лише одиниці, але викликали вони не захоплення, а радше глум. У пресі перші автівки характеризували як «віз без коней», «слон-астматик», «недорізаний кабан» і називали не інакше, як забавкою. Що цікаво, досить довго на законодавчому рівні жінкам забороняли сідати за кермо.

Читайте також: Мав стати донором, а став пацієнтом: Як у Львові рятують собак

Кінний трамвай у Львові, 1900 рік. Фото: Центр міської історії

Львів, маючи статус столиці, у зазначений період постійно розростався. Старі будівлі зносили, а на їхньому місці виникали нові, модернові. Інколи при цьому порушували закон і напевне давали хабарі – як в історії з першим львівським «хмародером» Йони Шпрехера, який фактично мав 7 поверхів, хоч не дозволяли будувати більше п’яти. З того ж часу у нашому місті з’явилися будинок страхового товариства «Дністер», сучасний залізничний вокзал, костел Ольги і Єлизавети, головний корпус Наукової бібліотеки ЛНУ, будинок «Шкотської» кав’ярні, торговий центр «Магнус» тощо.

Будинок Шпрехера. Фото: Фотографії старого Львова

Досить дорогою, але наявною розкішшю був телефон. Розмова між Львовом і Бродами коштувала одну крону за три хвилини. Зв’язок з Віднем обходився у три крони за три хвилини. Багато було кав’ярень і кінотеатрів. Перший показ кіно відбувся у Львові у 1896 році, а вже на початку ХХ століття кінотеатри стали достатньо масовим явищем. Розвивався спорт, його командні види: футбол, хокей, водне поло і т. д. Не відставала і легка атлетика. Особливо популярною вона була у студентських середовищах.

Читайте також: «Замок не існує сам по собі, він існує у середовищі». Завтра у Поморянах загальноміська толока

Багато з цієї епохи, на жаль, ми вже втратили. Це Пелчинський став, пожежна стражниця на площі Митній, пасаж Міколяша, церква Святого Духа, синагоги – Темпль, Золота Роза  та інші, дуже постраждав палац Сапєг.

Окрема тема – це пам’ятники. З нами більше немає львівських Собеського, Голуховського, Уєйського, але залишились Міцкевич, Гловацький і Кілінський.

Читайте також: Пам’ятка XVII століття у Дрогобичі під загрозою зникнення

Найбільше читають:

Нове на сайті: