Живемо у ритмі подій
МІСТО

Радянська пропаганда та краса гутного скла: Чим вражає львівська виставка «Лабіринти ЛКСФ»

У Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» триває виставковий проєкт, присвячений Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці, – «Лабіринти ЛКСФ»
19:30, Чт, 23 Лип 2020 Ольга Головчин
Фото: Galnet

Львівська кераміко-скульптурна фабрика. Історія 

Рік 1946: на місці невеликої керамічної артілі відкривають фабрику. 1970-ті: ЛКСФ стає осередком експериментів у царині пластичної форми. Тут виготовляють як керамічні вироби, так і скляні, які розмежовувалися на тиражні – ужиткові та авторські – станкові. 

«Станом на 1980-ий рік фабрика мала щомісячний масовий тираж – 400 екземплярів, авторські – 10-25 одиниць, виставкові твори, спецзамовлення, керамічні та скляні вироби для побутових потреб, подарункові та сувенірні, елементи інтер’єрів та монументального декорування. Хіти 70-80-их – кавові сервізи, авторські розписані тарелі, штофи з активним рельєфним декором зі зображенням архітектури Львова, барвисті скляні вази, скульптурна пластика малих форм. У 80-тих тут виконували складні комплексні замовлення, що поєднували  декоративні керамічні панно, керамічну мозаїку, вітражі, люстри та інше», – зазначають організатори. 

Керамічна продукція фабрики тиражувалася та експонувалася на території всього колишнього СРСР, а також за кордоном: у Німеччині, Японії, США. Там творили такі митці-керамісти, як: Борис Горбалюк, Лейла Бєляєва, Марія Савка-Качмар, Ярослав Захарчишин, Зеновій Масляк.

Скульптурний цех та невелика керамічна майстерня – одні з перших структур ЛКСФ, які отримували найбільше замовлень. Там виготовляли меморіальні, паркові та монументальні скульптури для потреб радянського урбаністичного поступу. 

Джерело фото: uk.wikipedia.org

Читайте також: Мандрував «Бобіком», спав по 4 години і портретував відомих: Спогади про львівського скульптора Еммануїла Миська

Організатори також додають, що попри ідеологічне навантаження, на фабриці найбільше виробляли погрудь і фігур Тараса Шевченка та пам’ятників Невідомому солдату. Варто теж згадати таких скульпторів, які творили на фабриців у різний час: Євген Дзиндра, Яків Чайка, Іван Севера, Еммануїл Мисько, Теодозія Бриж та інші.

«Фабрика була особливою платформою для розвитку творчості в тиражній сувенірній продукції і виставкових авторських екземплярах. Була тією базою, де зустрічалася радянська монументальна пропаганда пам’ятників та безмежна краса гутного скла, кераміки та інтер’єрних рішень», – каже куратор виставки Павло Гудімов. 

Першим закрили склоцех. Сталося це у 2006 році. Тепер будівля фабрики частково закинута: де-не-не у ній досі працюють керамічні майстерні, а деякі приміщення орендують.

Джерело фото: wikimapia.org

«Певні предмети для нас є більше, ніж просто предмети»

У межах виставкового проєкту Galnet поспілкувався із куратором «Лабіринти ЛКСФ» Павлом Гудімовим.

«Ця виставка – велике захоплення тим, що певні предмети для нас є більше, ніж просто предмети. Це доля художника, доля виробництва, доля країни, доля творчості, доля історії. Ми, власне, розповідаємо історію, яка тривала з другої половини XX століття і до розвалу Радянського Союзу за допомогою того, як робилися мистецькі твори. Що тут є дисонансним? По-перше, ми бачимо монументальну пропаганду скульптури, тематикою якої була здебільшого радянська героїка. Це робилося у більш примітивний спосіб, тому що завдання було таке: у кожному селі поставити воїна, у кожному районному центрі поставити меморіал і в кожному обласному центрі збудувати величний пам’ятник. Коли ми говоримо про кераміку та скло, то вони взагалі інші. Таке враження, що це не одне підприємство. Таке враження, що ті люди та завдання взагалі не перетиналися між собою. І в кераміці, і в склі ми не побачимо тієї пропагандистської складової – це все створювали для побутового рівня. Деякі речі того часу, можливо, виглядали як кітч, проте зараз пройшло 50 років і ця річ виглядає витончено, дуже вдало», – розповідає Galnet Павло Гудімов. 

На експозиції представлена низка керамічних, скляних та монументальних витворів найрізноманітніших авторів, які творили на Львівській фабриці  в різні періоди. Вироби з гутного скла, тарелі з гуцульськими елементами, скляні та керамічні вази, скульптури та сувенірні вироби – масштаби виставки вражають. До слова, при вході на експозицію розмістили скульптуру, яку створили за технологіями ЛКСФ: її  організатори знайшли в кущах на задвірках ресторану «Високий замок» і вирішили представити поціновувачам мистецтва. Автор невідомий. 

Фото: Galnet

Як зазначає Гудімов, експозиція влаштована наче майстерня, де водночас перебуває безліч витворів мистецтва. У такий спосіб куратор хотів створити ефект перенасичення та уникнути зайвої чистоти. 

ЛКСФ – явище глибоке та багатогранне, яке, за словами Павла Гудімова, потребує тривалого дослідження. Відтак, проєкт «Лабіринти ЛКСФ» хочуть продовжити. У планах команди створити онлайн-каталог ЛКСФ, а також випустити книгу.

«Це явище, яке потребує фіксації. Виставка може переростати в інші синтетичні проєкти. Нам важливо, щоб це жило. Ми так багато робимо речей, які фрагментарно звучать, а потім просто зникають назавжди… Швидкість забування – вражаюча. Ми дуже швидко живемо: якщо колись пам’ять була довшою, то зараз ми вже впродовж року можемо забути, що було у минулому…», – додає Гудімов. 

До слова, виставка «Лабіринти ЛКСФ» триватиме у Пороховій вежі, що на Підвальній, 4, впродовж трьох місяців.

Читайте також: Була зв’язковою УПА, вибралася з могили та гуртувала класиків: про львівську скульпторку Теодозію Бриж

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: