Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Щастя для дітей-сиріт ціною майже в 30 мільйонів: Що буде з будинком на Короленка, 7?

Центр опіки сиріт УГКЦ користувався цим приміщенням з 2013 року. Вони мали укладений договір зі школою-інтернатом №2, яка знаходилася тут до 2014
13:13, Нд, 10 Лют 2019 Мар'яна Галькович
Фото: Мар'яна Галькович

А тоді будинок і зовсім закрили. Центр опіки сиріт запропонував Львівській облраді дати їм в оренду це приміщення, адже зараз діти-сироти змушені вчитися куховарити, малювати ікони, займатися спортом у різних куточках Львова. Проте, обласна рада у жовтні внесла будинок на Короленка, 7 у перелік об’єктів, які продаватиме з аукціону. Тож у Центру є один вихід – викупити будинок на аукціоні. Його ціна – 29 мільйонів 233 тисячі 680 гривень.  Отець Роман Прокопець, який опікується Центром, вирішив таки спробувати зібрати гроші й купити будівлю.

Що ж особливого у цьому приміщенні, чому саме воно підходить для ЦОС і чому його так хоче продати Обласна рада – у матеріалі Galnet.

Найкращою нагодою відвідати це «дороге» приміщення , поспілкуватися з організаторами та волонтерами Центру опіки сиріт став їхній подячний вечір для всіх, хто словом чи ділом допомагав їм. «Теплий вечір», а саме таку назву отримав захід, організували у холодному будинку  на Короленка, 7.  Зробити цей вечір справді теплим вдалося не обігрівачам, які організатори завбачливо встановили у залі, а людям, які зібралися тут разом.

 

Для когось мрія, а для когось – гроші

Отець Роман Прокопець розповідає про ситуацію, яка склалась із приміщенням так:

«На сьогодні було написано ряд звернень, зокрема, від Митрополита, від Центру опіки сиріт, від міста були звернення неодноразові до обласної ради про те, щоб це приміщення передати нам. Була також електронна петиція і голосовано на сесії ЛМР. Ми бачимо, що громадськість підтримує дану ініціативу, довіряє, вірить і бачить, що ще можна на сьогоднішній день щось впровадити і взагалі змінити рішення, але цього потрібно хотіти. Але бачимо, що нема того розуміння».

Отець Роман

Обласна рада «мусить» продати це приміщення, адже ці гроші вони вже запланували витратити на розвиток освіти та культури в області.  Принаймні, такою інформацією працівники облради ділились з моїми колегами.

«Говорити можна дуже багато, але яка буде реальність? З одного боку важко уявити, а з іншого зовсім не важко уявити що може бути на цьому місці, продавши його. Відповідно, ми як церква, як ЦОС можемо гарантувати, що справді це приміщення буде таким центром, який об’єднає всі ті проекти, які в нас є в різних закладах і об’єднає всіх тих добрих людей довкола них», – говорить отець Роман.

Сусідами старої школи-інтернату є гарненькі новобудови, мешканці яких вже встигли організувати собі імпровізовану автостоянку на території, прилеглій до будинку.

Читайте також: Як жити, коли знаєш про смертельний діагноз своєї дитини: історія Христини

Запитую також , чи є якісь інші варіанти приміщень для облаштування Центру опіки сиріт

«Були різні розмови, але жодного разу ці розмови не мали конкретного характеру, тобто жодного разу нам не запропонували якесь інше приміщення з тим, наприклад, що «ми від цього дня готові вас розмістити в цьому закладі». Були лише обіцянки, що «ми пошукаємо, ми щось знайдемо», – каже отець Роман.

Отець Степан Сус пояснює, будинок на вулиці Короленка, 7 поруч має  стадіон, який надзвичайно потрібен їм, адже одним із успішних проектів  Центру опіки сиріт є футбольний клуб «Копа». «Ми тому й відстоюємо, щоб саме там створити Дім милосердя»,  – додає отець.

Що таке Центр опіки сиріт?

Напевно, не всі, хто чули про проблему, знають про ЦОС  хоч трохи більше, ніж назву. Тож тут декілька реплік про зародження Центру та про важливість його місії.

«Як і більшість проектів, Центр опіки сиріт виник від спілкування з тими дітьми, зокрема, тоді, коли  я ще був студентом 6 курсу і переступив поріг школи-інтернату і спілкуючись з дирекцією, спілкуючись з дітьми ми зрозуміли наскільки великою є потреба присутності духовної особи в стінах такого центру. Це було початком. За рік часу нам вдалося зорганізувати команду, яка працює і до сьогоднішнього дня. За цей час було організовано багато проектів і те, що тішить нас, наші випускники, які підтримують з нами контакти, спілкуються, радяться з нами. Ми теж маємо можливість надавати їм різну допомогу: порадами чи матеріально. Для багатьох наших випускників знання того, що є капелан, дає можливість віднайти його в списку телефонної книги і зателефонувати в будь-який час», – розповідає отець Роман.

Читайте також: Замість кортів – парковка: де діти, яких видворили з Палацу спорту на Мельника, тепер грають у теніс

Центр опіки сиріт активно працює вже 10 років, за цей час волонтери, капелани та інші добродії встигли допомогти не одній дитині. Загалом, вони працюють у 20 закладах, а також організовують безліч проектів. Серед найуспішніших – футбольний клуб «Копа» та кулінарна школа «Казанок». Якщо перший спрямований на фізичний розвиток, то другий допомагає здобути практичні навички, без яких важко уявити життя.  Окрім цього, Центр опіки сиріт опікується вихованням дітей та організацією різних таборів протягом цілого року.

«При місії є волонтерський рух «Руки допомоги», в середньому там десь 30 активних волонтерів. Основна діяльність – це супровід, організація таборів дитячих, ми возимо дітей в Карпати, тут на місцях організовуємо табори. А ще ми ходимо в інтернати. Я, наприклад, ходжу в дитячий будинок №1, там живуть дітки до 5 років. Не всім добре з малими дітьми, комусь краще з дорослішими, тому ми обираємо собі заклад, куди би ми постійно ходили, тому що діти хочуть спілкування, а щоб створити добрий контакт, то потрібно часто приходити», –  розповідає волонтер Роман, який на «Теплому вечорі» виконує роль фотографа.

Хлопець волонтерить у ЦОС з 2014 року. Каже, що інші волонтери затримуються тут мінімум на рік-два, але, переважно на довше, просто обставини в житті у кожного бувають різними. За словами Романа,  на понеділкових зустрічах для волонтерів проводять навчання. Для цього навіть запрошують психолога, адже не всі, насправді, готові піти у такий заклад – є певні нюанси.

Для своїх гостей діти та волонтери приготували частування

Роман також нарікає на відсутність власного місця для центру:

«Йде розвиток, але немає приміщення , щоб нарощувати ці потужності. Тут є велика територія і велике приміщення – можна зробити потужний центр. В планах також робити різні порадні для кризових сімей, бо діти в інтернатах – це наслідок, а причина є в сім’ях. В нас тут також є одяг, ми маємо сім’ї, які приходять і тут собі обирають одяг».

Де взяти 30 мільйонів?

Для того, аби викупити таке бажане і таке потрібне приміщення на вулиці Короленка, 7 організували збір коштів:

«Станом на сьогоднішній день зібрали понад півмільйона гривень, а для того, щоби викупити з аукціону будівлю, потрібно майже 30 мільйонів», – пояснює отець Степан Сус і додає, – «Є кілька варіантів: можливо, хтось із львівських меценатів викупить цей будинок і подарує його Центру опіки сиріт. Другий варіант, що обласна рада подарує його нам чи здасть в оренду. І третій варіант – шукати інші варіанти, адже існування такого будинку полегшило би нашу діяльність для дітей сиріт, допомогло би бути набагато ефективнішими. А не буде такого будинку – будемо робити те, що ми робимо, принаймні, ми точно не перестанемо працювати з дітьми-сиротами і допомагати їм».

Збирали гроші на викуп приміщення і на “Теплому вечорі”. Охочі допомогти могли винагородити себе варенням і збірником рецептів, які підготували діти з кулінарної школи ЦОС

Читайте також: Ті, що «руйнують» самотність

За його словами, до збору коштів долучилися українці з Британії, Америки, Канади та країн Європи. Люди переказують хто скільки може, адже вірять у важливість цієї справи.

«Всі розуміють, що часу не так багато – в кінці лютого (на сайті Prozorro зазначено, що аукціон відбудеться 27 лютого – ред..) має відбутися аукціон. З іншого боку, якщо нам цей будинок подарують, то зібрані кошти ми використаємо на ремонт. Готового приміщення ніхто не дасть, тож мусимо привести все до певних норм,аби діти могли там займатися», – підсумовує отець Степан.

А поки що волонтери, капелани і діти сподіваються на доброту та сердечність чиновників і вірять: омріяне приміщення таки дістанеться їм.

Найбільше читають:

Нове на сайті: