Живемо у ритмі подій
МІСТО

Львівські ресторани, політика і сортування вручну. Інший бік сміттєвої проблеми Львова

Чому в Україні немає сміттєперевантажувальних станцій? Які лазівки є в утворенні тарифу на вивіз сміття? Та чому сортування сміття на сміттєперевантажувальних майданчиках відбувається вручну? Розслідування Galnet

У березні на сайті Galnet вийшла стаття про сміттєперевантажувальну станцію, яка працює на вулиці Богданівській у Львові. Тоді журналістка Galnet писала про порушення стандартів роботи цієї станції. Після появи матеріалу,  редакція інформагентства отримала нові факти щодо цієї історії.

Ситуація виявилась не такою простою, як видавалось на перший погляд.

Чому в Україні сміттєперевантажувальних станцій нема

По-перше, варто зазначити, що згідно постанови кабінету міністрів України сміттєперевантажувальною станцією може називатись інженерна споруда, яка відповідає стандартам, затвердженим у законі «про поводження з ТПВ». Таких споруд в Україні на сьогодні немає. То ж ті шість майданчиків, які зараз працюють у Львові для перевантаження сміття, такими станціями вважатися не можуть за визначенням, а відповідно і застосовувати стосовно них стандарти, наведені у законі – неможливо. Але проблема не тільки у невідповідності законодавства, а ще й у тих об’єктивних обставинах, що має Львів останні роки, у боржниках, культурі мешканців і, звичайно, у заполітизованості питання.

Читайте також: – Начальник ЖКГ Львова казав, що фото звалищ – фотошоп: як у Львові на сміттєперевантажувальних станціях зробили бізнес

Почнемо з того, що, після трагедії у Грибовичах, Львів залишився без сміттєзвалища, на яке півсторіччя звозили непотріб з міста та прилеглих районів. А ось пошук альтернативних варіантів ліг на плечі власне операторів, які сміття збирають. І станом на сьогодні кожен оператор має сам домовитися з полігонами в інших регіонах, аби львівське сміття прийняли. До того ж у Львівській області можливості дуже обмежені. Журналістці Galnet не вдалося знайти жодного довгострокового контракту, який би гарантував приймання сміття від Львівських операторів на постійній основі. Тобто сьогодні це питання залишається відкритим.  І це одна з причин, через яку сміття часом накопичується на так званих перевантажувальних майданчиках. Оператори фізично не встигали знаходити полігони по країні, які б безпроблемно забирали сміття зі Львова на довгостроковій основі. Та, як запевняють чиновники, питання поступово вирішується. Варто зауважити, що на момент написання цього матеріалу на майданчику по вулиці Богданівській сміття прибрали.

Другий важливий фактор, що впливає на ситуацію довкола сміття – тарифоутворення на вивіз сміття. І тут варто розмежовувати два етапи: перший – тарифи для споживачів, і тарифи для операторів від перевізників. Компенсація перевізникам за вивіз ТПВ з перевантажувальних майданчиків на полігони здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Перший етап – це ті гроші, які оператор (ТзОВ «Санком-Львів», ТОВ «AVE Львів» та ЛКП «Львівспецкомунтранс», ТзОВ «Грінера Україна», ТзОВ «СпецавтотрансЛьвів» ТЗОВ «ДВ-екосвіт») отримує від мешканців, бюджетників та бізнесу. І цей тариф є регульованим.

Читайте також: Самоскиди та стара документація. Хто влаштував стихійне сміттєзвалище поблизу Кривчиць

Чому у Львові майже немає ресторанів і як це пов’язано зі сміттям

Тобто оператори подають свої економічно обґрунтовані пропозиції по тарифу, але Кабмін дає так званий рекомендований тариф, який потім погоджує виконком міської ради раз на декілька років. І в результаті через суто економічні (девальвація гривні, обслуговування техніки, пошкодження контейнерів, зміна середньої зарплати тощо) причини тариф виходить нижчим від ринкового. А це означає, що оператори мають працювати за оплату нижчу від тієї, яку вважають доцільною. Інше питання стосується норм продукування сміття. Вони в Україні є суттєво занижені. І якщо до громадян тут претензій менше, то до власників бізнесу – величезні. Зокрема мова йде про заклади громадського харчування в історичному центрі Львова: виявляється, у нас фактично немає ресторанів, а самі лише кафе. Можливо причина у тому, що норми продукування сміття дуже відрізняються. Так, для ресторану середньорічна норма продукування сміття у Львові на одне посадкове місце – 460 кг, а ось для кафе – 188 кг. Погодьтеся, різниця вагома. Щоправда департамент ЛМР з поводження з ТПВ планує переглядати ці тарифи вже наступного тижня. Та навіть фіксовані ціни і певні маніпуляції з законодавчими нормами не гарантують надходження грошей до надавачів послуг. До прикладу, лише в одного з операторів за попередній місяць було 1 400 боржників, сукупний борг яких склав понад мільйон гривень.

Читайте також: «ШвидкоГроші»: не європейські методи європейської компанії

Чому 5 мільйонів гривень в місяць для вивезення львівського сміття не достатньо

Другий етап – компенсація для перевізників: тобто від тих компаній чи ФОПів, які вже перевантажене у фури сміття розвозять по полігонах. Тут ціноутворення, навідміну від першого випадку, є цілком вільним. Такі компанії ставлять ціну на перевозку, керуючись власними розрахунками, і  з державними чи місцевими органами влади його не узгоджують. Тому операторам не завжди вдається знаходити перевізників, які погоджуються вивозити сміття з перевантажувальних майданчиків на сміттєзвалища за встановленим ще  у 2016 році компенсаторним тарифом, який становить 15 грн/км. А це означає, що для того, аби вивезти 17-18 тонн сміття (одна середня фура) зі Львова до Києва, потрібно заплатити близько 15 тисяч гривень. У середньому вдень Львівська агломерація продукує від 650 до 700 тон сміття. Тобто витрати виключно на логістику мають становити щонайменше 600 тисяч гривень на добу при вивезенні на полігони Києва, до прикладу.

І хоч міський бюджет щомісячно виділяє ЛОДА гроші для компенсації цих логістичних витрат операторам у сумі 5 мільйонів гривень, їх катастрофічно не вистачає. При тому, якби полігони були розташовані хоча б у межах області, це підвищило б рентабельність роботи операторів, і, відповідно, суттєво зекономило б гроші мешканців міста.

Більше того, навіть така оплата не гарантує якісно виконаної роботи –попри попередні домовленості, неодноразово фури зі сміттям не приймали на полігонах. Через це оператори були вимушені оплачувати понаднормові години, а то й дні роботи перевізників, або стикалися з тим, що водії перевізників на власний розсуд просто скидали сміття у лісах, полях чи навіть на узбіччях доріг. І цими питаннями ніхто, окрім самих операторів, не опікується. І додаткові витрати теж ніхто не компенсує.

Читайте також: Як екс-регіонали на воді обкрадають жителів Борислава

Чому сортування на сміттєперевантажувальних майданчиках відбувається вручну

Далі мова піде про сортування. У попередньому матеріалі ми вже казали про те, що сортування відбувається вручну. Сьогодні ж маємо відповідь про причини цього. Виявляється, середній обсяг вторсировини, що потрапляє до операторів, у середньому становить 3-4 % від загального сміття. Це, як пояснили представники виробників сортувальних ліній, дуже мала частка. До того ж у Львові оператори у кращому випадку сортують пет-пляшки та скло. Тому для таких обсягів роботи цілком вистачає ручного сортування, що не вимагає неокупних інвестицій у сортувальні лінії. До прикладу 2017 року ЛОДА за бюджетні кошти купували три сміттєсортувальні лінії вартістю 5,4 мільйона гривень кожна. Метал, папір та картон забирають ще раніше – безхатченки забирають його зі смітників та здають у пункти прийому. Кому ці пункти прийому належать, чому не ліцензуються державою і на яких умовах працюють, використовуючи соціальну відповідальність львів’ян, які сортують сміття, Galnet ще з’ясовує.

Читайте також: Від закинутої промисловості до бальнеологічного курорту. Чи скористається Борислав своїми можливостями

Окремим питанням варто виділити роботу усіх рівнів влади у сприянні цій темі. Через надмірну заполітизованість питання, реально необхідні господарські рішення ухвалюються вкрай важко.

Усе це разом, призводить до того, що навіть при задовільній якості роботи операторів у Львові не має потрібних результатів: відповідальність перекладається між чиновниками, у той час як стратегічно та довгостроково питання не вирішується. Більше того, навіть перспектива побудувати сміттєпереробний завод цієї проблеми глобально не вирішить – приблизно 30-40% сміття буде залишатися після будь-якої переробки, а ось сучасного безпечного полігону для його захоронення й досі не видно.

Читайте також: Ефект метелика, мовчання як прояв мови ворожнечі та чому слово “усі” треба забути

 

 

Найбільше читають:

Нове на сайті: