Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

 «Старою жінка ставала тоді, коли її не цікавив секс»: як жили львів`янки у XIX – на початку XX століття

Хоча Львів побував під владою різних держав, однак завжди залишався потужним культурним центром. Його мешканці підтримували цей імідж. Цікавих історій в архівах не бракує. Особливої уваги заслуговують жінки
15:36, Сб, 09 Лис 2019 Юлія Короленко
На Львівській балі XIX століття. Фото: Galnet

«У Львові  XIX століття панувала неабияка майнова диференціація. Кількість убогих та неосвічених мешканців значно переважала. Заможні люди та «середній клас» (інтелігентні родини вчителів, священників, державних службовців) сктановили лише 10% населення. 90% галичан були селянами.

Внаслідок перенаселення їм бракувало землі, тож залишалося шукати кращої долі у місті. На щастя, львівські родини завжди потребували прислуги. Тож служниць на вулицях Львова можна було зустріти частіше, ніж поважних панянок. Кожна сім`я мала обслуговуючий персонал різного класу – від годувальниць до економки», – розповідає Galnet львівський історик Іван Сварник.

Львів, вул. Театральна, Народний Дім та площа перед ним, 1894 рік. Фото: photo-lviv.in.ua/

Читайте також: «Усе своє майно заповів на стипендії для українських студентів у Львові». Історія Бронислава Яніва зі Стрийщини

Дівчатка з бідних сімей

За його словами, батьки з бідних прошарків населення не бачили потреби у тому, щоб навчати доньок грамоти. Мовляв, якщо доведеться присвятити життя важкій фізичній праці, то для чого витрачати дорогоцінний час? Тож як тільки дівчатка починали ходити, їх залучали до повсякденної роботи. У трирічному віці вони могли годувати курей, випасати гусей, прив`язувати козу, колисати молодших братів та сестер.

У 10 років дівчина вже могла йти служити до розкішних кам`яниць львівських панів. Кмітливі, слухняні, працелюбні працівниці мали шанс зробити пристойну кар`єру – наприклад, стати економками. Відомі випадки, коли добрі пани переймалися долею дитини й допомагали їй у подальшому житті. Наприклад, дозволяли бути присутньою під час навчання своїх дочок. Можна було вдало вийти заміж за когось з обслуговуючого персоналу родини: наприклад, за кучера.  Для тогочасних дівчат усіх прошарків населення основною життєвою метою було заміжжя та народження дітей. До речі, привілейованою «посадою» серед прислуги була роль годувальниці. Тож, народивши свою дитину, можна було підзаробити та додатково завоювати прихильність господарів ще й таким чином.

Одружувалися, переважно, з представниками свого кола. Не зафіксовано жодного випадку, щоб благородна панна вийшла заміж за селянина. А от аристократи не нехтували дівчатами з народу. «Славний художник Олекса Новаківський закохався у 12-річну Анну-Марію у її рідному селі Криниця. З тих пір приїжджав туди щороку, чекав поки підросте дівчина, яка назавжди стала його музою. Анна-Марія була героїнею багатьох його робіт. Зображена в образі коханки, матері, алегоричних постатей – наприклад, України (хоча за національною приналежністю була полькою). Згодом вони одружилися, жили щасливо, народилося двоє синів. Олекса навчив кохану Нюсю читати. Це заняття припало жінці до душі. На багатьох картинах вона – з книжкою».

Читайте також: Як завдяки селищу на Львівщині газифікувався весь Радянський Союз

Дівчатка зі заможних сімей

Заможні сім`ї обов`язково давали дочкам освіту. У 5-6 років дівчатка починали навчатися вдома. Потім їх віддавали до школи, гімназії  або пансіон, яких у Львові була величезна кількість. На місці нового польського консульства була розташована відома Школа святої Софії. На вулиці Кирила і Мефодія у Львові збереглося приміщення Школи Василіанок, де викладала Олена Степанівна. Там дбали про всебічний розвиток учениць. Вони обов`язково вчилися не лише читати та писати, а й танцювати, співати, грати на музичних інструментах, займалися спортом. Опікунками класів були монахині, які одночасно викладали катехизис. Не бракувало мистецьких і ремісничих шкіл. На Личаківській був навчальний заклад для незрячих дітей, а поруч – для глухих, який зберігся до сьогодні.

Служниця допомагає одягнути корсет. Збоку видно частину сукні, яку одягали вже зверху на “підготовану талію”. Фото: photo-lviv.in.ua/

У 16 років панночки закінчували навчання та переходили у статус «дівчат на видання». Хоча повноліття в Австрійській монархії наставало у 21 рік, з дозволу батьків можна було виходити заміж раніше. Оскільки тривалість життя тоді була значно коротшою, дівчата намагалися не засиджуватися у батьківському гніздечку. Натомість для аристократок вік не мав жодного значення. Вони були затребуваними нареченими як у 16, так і в 36 років. Неабияким попитом користувалися багаті вдови. Не дивно, адже одруження часто служило виходом з матеріальної скрути.

Читайте також: «Думають, що має бути як у порно», – сексологиня про інтимні проблеми львів’ян

Подружні зради

Розповсюдженим явищем був адюльтер (подружня зрада). При чому, за  участі представників обох статей. Поки дружини хворіли або від`їздили на ціле літо у заміські маєтки, чоловіки охоче користувалися послугами повій, яких у місті Лева було – до кольору, до вибору: на будь-який смак та гаманець. Через велику різницю у віці, молоді дружини підстаркуватих чоловіків також «ходили наліво». Аристократи зводили для своїх коханок палаци. Пані «голубих кровей»  жили за своїми власними законами. Не боялися людського осуду, адже їм, на відміну від простолюду, усе пробачали. Відомий випадок, коли дружина знатного львів`янина, залишивши дітей, втекла з другом чоловіка, який приїхав до них погостювати. Коли пристрасть минула, горе-коханець мучився з нею до кінця життя й перед смертю палко шкодував про свій вчинок.

Портрет жінки, Львів. Фото 1898 рік. Фото: discoverukraine.com.ua

Позашлюбні діти

Позашлюбні діти нікого не дивували на Галичині – їх було надзвичайно багато. Нерідко своїми повноваженнями користувалися пани. Всупереч розповсюдженій у наш час думці, їх цілком нормально сприймало суспільство. Чоловіки, одружуючись з «покритками», усиновлювали чужих дітей.

Львівські аптекарі працювали, головним чином, для збереження молодості та вроди заможних жінок

Львів`янки завжди славилися своєю вродою. Не дивно, адже починаючи від пізнього середньовіччя, львівські аптекарі працювали, головним чином, для збереження молодості та вроди заможних жінок. Вони виготовляли для них креми, маски та інші засоби для догляду за шкірою та волоссям. Якщо поглянути на портрети місцевих патріціанок, можна зробити висновок, що робота аптекарів приносила неабиякі плоди. Наприклад, з портрету Варвари Лангішівни – доньки патриція Гавриїла, видно, якою порцеляновою була її шкіра та розкішним – волосся. Львівські панянки охоче використовували пудру, рум`яни, губну помаду та підмальовували вії. Завдяки усім цим засобам, поняття старості було дуже відносним. «Старою жінка ставала лише тоді, коли її переставав цікавити секс. Виключення становили лише служниці. Через важку фізичну працю, відсутність відпочинку та занедбану зовнішність, вони старіли вже у 30 років».

Практично до кінця XIX століття аристократки вели доволі безтурботний спосіб життя. Вони займалися вихованням дітей (хоча мали нянь і гувернанток), організацією домашнього побуту, харитативною діяльністю (допомагали убогим, сиротам, брали участь у сестринських братствах при церквах). Попри це, залишалося багато вільного часу. Вони відвідували церкву, вистави, концерти симфонічної та класичної музики, ковзанку та цирк. З кінця XIX століття у Львові було кілька десятків кінотеатрів.

Читайте також: У мережі з’явився тизер до серіалу «Кава з Кардамоном» за романом Наталії Гурницької (ВІДЕО)

«Гарна молода жінка, яка вийшла з ресторану готелю «Жорж» абсолютно голою й прямувала вулицею, поки її не затримали поліцаї»

Обов`язковим пунктом були гостини та численні бали. А також – пані полюбляли відвідувати кав`ярні та ресторани. Окрім кави, охоче вживали наливки, лікери та шампанське. Повії та служниці навідувалися до шинків, де не лише пили, а й танцювали. «Навіть порядні панянки могли дозволити собі хильнути зайвого, з чим  пов`язані резонансні та курйозні випадки. В одній з газет початку XX століття йдеться про гарну молоду жінку, яка вийшла з ресторану готелю «Жорж» абсолютно голою й прямувала вулицею, поки її не затримали поліцаї», – згадує Іван Сварник.

Чимало загадок вирує навколо політичної діячки Катажини Коссаковської з Потоцьких, яка жила у митрополичих палатах свого дядька – єпископа Шумлянського. Вона організовувала там бали, на які приїжджав славнозвісний Казанова.

Катажина Коссаковська. Фото: Galnet

Кінець XIX століття-початок XX століття знаменує початок руху за рівноправ`я чоловіків та жінок. Галицькі пані були надзвичайно активними, боролися за емансипацію представниць чарівної статі. Почали виходити журнали «Наша хата», «Жіноча доля», «Світ дитини». Саме у Львові жила та працювала перша жінка-офіцер Австро-Угорської армії, викладач та науковець Олена Степанівна. Перша жінка-лікар Софія Окуневська, мандрівниця Софія Яблонська та інші.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Читайте також: Чим Львів у 1936 році вразив британського посла

Найбільше читають:

Нове на сайті: